27.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 р.Справа № 2а/0470/14126/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С. < Текст >
при секретаріЧерпак А.Ю.
за участю сторін:
від позивача –Сипало М.А.
від відповідача –Звєков О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/14126/11 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Укарїна»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна», в якому просив стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів(далі - ДО ВФССІ) адміністративно-господарські санкції у розмірі 90136,36 грн. та пеню у розмірі 2244,32 грн. за несвоєчасну сплату таких санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не дотримано вимог ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, у зв’язку з чим до ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 155091,20 грн. та нарахована пеня у розмірі 4094,64 грн. за несвоєчасну сплату таких санкцій.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи те, що підприємство здійснило всі передбачені законом дії для створення робочих місць для інвалідів у необхідній кількості, крім того, на підприємстві був працевлаштований на посаду діловода інвалід, який протягом 2010 року знаходився у відпустці по догляду за дитиною. Таким чином відповідач вважає, що з його боку не було допущено порушень ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав та просив відмовити у позові.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного з наступних підстав.
У своєму позові ДО ВФССІ посилається на те, що позовні вимоги сформовані на підставі даних звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, в якому останнім нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи у сумі 90136,36 грн.
Позивач зазначив, що нарахована сума адміністративно-господарських санкцій не була сплачена відповідачем у встановлений строк, у зв’язку з чим йому була нарахована пеня у сумі 2244,32 грн. Оскільки вищенаведені суми відповідачем не сплачено, утворилась заборгованість у розмірі 92380,68 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Проте, суд не може погодитись з позовними вимогами ДО ВФССІ та нарахованими адміністративно-господарськими санкціями з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно з ч. 3 ст. 18, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ №3901 від 21.04.2011, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»за 2010 рік складає 22 особи, з них кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях становить 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 осіб. Таким чином, вбачається, що на товаристві за 2010 рік не працевлаштовано інвалідів у кількості однієї особи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до наказу(розпорядження) керівника ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»№23-ОК від 04.06.2009, на посаду діловода була прийнята на роботу ОСОБА_5, яка є інвалідом третьої групи, що підтверджується копіями довідок від 03.02.2009 та 03.02.2011 до акту огляду МСЕК. Згідно наказу керівника ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»від 07.09.2010 №23, ОСОБА_5 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3х років з 22.09.2010 по 16.07.2013.
Отже, ОСОБА_5, інвалід третьої групи, працює на ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»з 04.06.2009 та на протязі 2010 року знаходились у трудових правовідносинах з відповідачем.
Крім того, судом також встановлено, що на ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»за строковим договором, терміном дії з 01.02.2010 по 31.10.2010, на вакансії водія автотранспортних засобів працював ОСОБА_6, який є інвалідом третьої групи. Даний факт підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_6 та копією особової картки працівника на ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна».
Приписами норм ч. 1, 4 ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено що, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та враховуючи факти встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що у 2010 році ТОВ «ХайдельбергБетон Укарїна»фактично було виконано норматив з працевлаштування інвалідів, який передбачений ст.19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому підстави для нарахування адміністративно –господарських у сумі 90136,36 грн. та пені у сумі 2244,32 грн. за їх несплату відсутні.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити ДО ВФССІ у задоволені його позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Укарїна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 06.12.2011.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >