Судове рішення #20663436

        

Справа № 1-3/12

Вирок

іменем України

 26.01.2012

Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого – судді Котовича О.Л.,

при секретарях Двірко Т.В., Опішняк М.П.,

з участю прокурора Горкавої В.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням

ВСТАНОВИВ :

          Підсудний ОСОБА_3 12 грудня 2009 року біля 19 годин 40 хвилин в м.Києві керував транспортним засобом – автобусом марки ”І-VAN” з номерним знаком НОМЕР_1 і на зупинці громадського транспорту ”Універсам” по вул.Драйзера, 8 порушив правила безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту :

          порушив підпункт ”б” пункту 2.3 Правил дорожнього руху, який вимагає від водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі,

          порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху і перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху,

порушив п.21.4 Правил дорожнього руху і почав рух автобуса від зупинки до повного зачинення дверей, не переконавшись в тому, що всі пасажири залишили салон автобуса на зупинці і що всі двері автобуса зачинились,

в результаті чого пасажирка ОСОБА_2, яка виходила на зупинці, не встигла завершити висадку і при від’їзді автобуса від зупинки випала із салону автобуса через задні незачинені підсудним двері, упала на проїзну частину і отримала при цьому середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому верхньої гілки лівої лонної кістки, а вказані наслідки, які настали, перебувають у причинному зв’язку з порушенням підсудним ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину не визнав і показав, що за викладених вище обставин він дійсно на маршруті № 416 керував згаданим автобусом і зупинився для висадки і посадки пасажирів на зупинці ”Універсам”. Потім він подивився в праве зовнішнє дзеркало заднього виду, переконався у відсутності пасажирів біля дверей, закрив двері і впевнився у цьому через дзеркала заднього виду і по індикаторам на панелі приладів і розпочав рух від зупинки, почув крики в салоні про випадіння когось з автобуса, проїхав ще біля 10 м, зупинився, вийшов на вулицю, побачив потерпілу, яку тримали люди і вона вибачилась за те, що поспішала і не встигла вийти з автобуса.

Незважаючи на невизнання підсудним вини вона доведена в ході судового слідства показаннями потерпілої, свідків, протоколами слідчий дій, висновками експертів, іншими матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що коли вона остання виходила з салону автобуса через задні двері, то вони почали зачинятись і затисли її. Вона крикнула водію відчинити двері і вони відразу відчинились. Вона продовжила вихід з автобуса, занесла ногу над асфальтом, але не встигла ступити на проїзну частину, бо автобус рушив з місця раптово, центр тяжіння її тіла вже був за межами салону і вона випала з салону і упала на асфальт на лівий бік, отримала при цьому перелом тазу.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 29 червня 2010 року показав, що на зупинці громадського транспорту з маршрутного таксі № 416 виходили пасажири і коли остання псасажирка виходила із задніх дверей, автобус почав рух з відкритими дверима і раптом з автобуса випала дівчина на асфальт проїзної частини на відстані біля 2 м від тротуару, а автобус продовжив рух і зупинився через 20-30 м від зупинки \т.2 а.с.72-74\.

Свідок ОСОБА_5 в суді підтвердила свої показання в попередньому судовому засіданні і показала, що коли потерпіла хотіла швидко вийти з автобуса, той вже почав рухатись, його двері зачинялись і потерпілій затисло дверима сумку, потім двері дуже швидко відчинились і потерпіла випала з автобуса \т.2 а.с.126-127\.  

Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в суді показали, що при виїзді на місце даної ДТП потерпілу вони знайшли в травмпункті, де також був автобус з водієм. Вони повернулись на вказане водієм місце пригоди і склали протокол огляду і схему.  

Крім показань потерпілої і згаданих свідків вина підсудного в інкримінованому злочині також доведена :  

протоколами огляду місця ДТП із схемами і фотознімками, за якими проти АДРЕСА_1 біля електроопор № 50 і 52 знаходиться зупинка громадського транспорту ”Універсам”, проїзна частина там асфальтобетонна, пряма, горизонтальна, суха, чиста, обмежена бордюром, має тротуар шириною 16 м \т.1 а.с.4-10, 76-82, т.2 а.с.85-88\,

висновком експерта, за яким у ОСОБА_2 було виявлено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу : перелому лівої лонної кістки, яке утворилось від дії тупих предметів, можливо 12 грудня 2009 року \т.1 а.с.35-38\,

висновком комісії експертів, за яким у ОСОБА_2 мало місце середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді перелому верхньої гілки лівої лонної кістки, яке виникло від дії тупого предмета за непрямим механізмом (при прикладанні травмуючої сили до лівої бічної поверхні тазу) в результаті транспортної травми – випадіння псажира з салону транспортного засобу \т.3 а.с.122-126\,   

показаннями в суді судово-медичного експерта Зосіменка В.В., який в якості доповідача підтвердив згаданий висновок комісії експертів і показав, що потерпіла могла самостійно пересуватись після отримання травми,

протоколом огляду і фотознімками автобуса марки ”І-VAN” з номерним знаком НОМЕР_1, згідно якого на час перевірки 15 квітня 2010 року двері знаходяться в працездатному стані, індикатори закриття дверей працюють, через праве зовнішнє дзеркало заднього виду з місця водія проглядаються двері у відчиненому положенні \т.1 а.с.71-75\,

протоколом очної ставки на досудовому слідстві між ОСОБА_3 і потерпілою ОСОБА_2, яка наполягала на тому, що вона випала на проїзну частину при виході з автобуса, коли той розпочав рух з відкритими дверима \т.1 а.с.89-92\,   

протоколом відтворення обстановки і обставин події з потерпілою ОСОБА_2, яка на місці показала, як вона випала на проїзну частину при виході з автобуса, коли той розпочав рух з відкритими дверама \т.1 а.с.122-126\,   

свідоцтвом про реєстрацію, за яким автобус марки ”І-VAN” з номерним знаком НОМЕР_1 належить ОСОБА_9 \т.1 а.с.165\,

довіреністю, за якою ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_3 користуватись, експлуатувати, розпорядитись автобусом марки ”І-VAN” з номерним знаком НОМЕР_1 \т.1 а.с.161\,

протоколом відтворення обстановки і обставин події, за яким після натискання двох кнопок на панелі приладів автобуса марки ”І-VAN” задні двері закриваються повністю за 1,26 с і відкриваються за той же час; при встановленні перешкоди у задньому дверному отворі і запуску приводу закривання дверей механізм автоматичного відкривання дверей спрацьовує через 2,0 с, 2,2 с, 2,0 с, при цьому на панелі приладів автобуса світові і звукові сигнали відсутні, а двері після аварійного відкривання залишаються у відкритому положенні \т.3 а.с.76-84\,

посібником з експлутації автобуса, керованого підсудним ОСОБА_3, за яким під час посадки і висадки пасажирів рекомендується відкривати спочатку задні, потім передні двері, а закривати спочатку передні, потім задні, при цьому пневматичні приводи згаданого автобуса обладнані блоками захисту пасажирів від защемлення з часом спрацювання не більше 1 с \т.2 а.с.85-91, т.3 а.с.75\.

Рекомендації згаданого посібника були перевірені слідчим при огляді керованого підсудним автобуса і свідчать про те, що незачинені передні двері автобуса перешкоджають водію в повній мірі контролювати через праве зовнішнє дзеркало заднього виду положення задніх дверей автобуса \т.1 а.с.71-75\.

Доводи підсудного про те, що він рушив від зупинки з зачиненими задніми дверима автобуса після залишення салону потерпілою, яка отримала травму внаслідок власної необережності на зупинці, суд відносить до бажання ОСОБА_3 ухилитись від відповідальності за злочин, оскільки ці доводи підсудного спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4, наведеними вище, висновком судово-медичних експертів про механізм травмування потерпілої, протоколами відтворення обстановки і обставин події і огляду автобуса.

Викладеним вище показанням потерпілої ОСОБА_2 і свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вірить суд, вважає їх правдивими і відповідаючими обставинам справи, оскільки вони узгоджені між собою та з іншими матеріалами справи і у цих осіб немає підстав для обмови підсудного.

Показання свідка ОСОБА_10 в суді не можуть виправдати підсудного, оскільки її показанням про те, що потерпіла встигла вискочити з салону автобуса під час закривання задніх дверей, які після цього зачинились і автобус рушив від зупинки з закритими дверима, суд не вірить з огляду на характер взаємовідносин цього свідка з підсудним і неузгодженість її показань з показаннями потерпілої і інших свідків про те, що автобус рушив від зупинки з незачиненими дверима.

Показання цього свідка також суперечать результатам відтворення обстановки і обставин події, за якими задні двері керованого підсудним автобуса швидко закриваються повністю за 1,26 с після натискання відповідних кнопок на панелі приладів \т.3 а.с.76-84\.  

Правдивими і відповідаючими обставинам справи суд вважає показання свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні 29 червня 2010 року, оскільки вперше цей свідок після пригоди давав показання в суді і тоді краще пам’ятав обставини ДТП, він давав показання в суді з дотриманням передбаченого законом процесуального порядку у відкритому засіданні вільно, невимушено і неупереджено, відповів на всі запитання захисника, підсудного і інших учасників процесу, а тому немає розумних підстав для сумнінів у тому, що свідок саме при цьому допиті в суді правильно свідчив про відомі йому обставини справи \т.2 а.с.72-74\.

Показання цього свідка на очній ставці з ОСОБА_3 і при відтворенні обстановки і обставин події на досудовому слідстві суд не приймає, оскільки протоколи цих слідчих дій не відповідають вимогам закону, вони містять численні вставки і поправки, які всупереч вимогам ст.85 КПК України не застережені в протоколі перед фінальним підписом ОСОБА_4 \т.1 а.с.103-105, 106-113\.

Також в судовому засіданні 26 липня 2010 року свідок не зміг переконливо пояснити причини непослідовності своїх показань, яка простежуєься в протоколах згаданих вище процесуальних дій з його участю на досудовому слідстві, а тому і ці показання свідка в судовому засіданні суд не приймає \т.2 а.с.118-121\.

Механізм даної ДТП і факт порушення підсудним правил дорожного руху і експлуатації транспорту з достатньою повнотою встановлені судом і виглядають таким чином, що підсудний після приведення в дію механізму закривання дверей автобуса не переконався за сигнальними приладами і візуально через праве зовнішне дзеркало задного виду, що задні двері зачинились, і рушив від зупинки.

На цей момент задні двері автобуса не зачинились внаслідок перешкоди – перебування у дверному отворі потерпілої, яка ще не закінчила вихід з автобуса.

Перешкода привела до зворотнього ходу дверей у відкрите положення, а потерпіла по інерції продовжила вихід з автобуса і випала з нього вже під час руху, вона упала на проїзну частину і отримала травму.

Спрацювання системи аварійного відчинення діверей ніяк не позначилось на сигналах перед очима підсудного на його робочому місці, що було встановлено при відтворенні обстановки і обставин події і перевірці роботи аварійного відкривання дверей автобуса, і підсудний зупинив автобус лише після криків інших пасажирів.

Таким чином, бажання підсудного швидко залишити зупинку під час останнього рейсу в той день, невиконання ним при цьому вимог ПДР, в першу чергу п.21.4, привело до травмування потерпілої.  

За результатами судового слідства суд уточнює обвинувачення підсудного щодо обставин і місця ДТП відповідно до тексту мотивувальної частини вироку.

Таке уточнення не виходить за межі пред’явленого слідчим обвинувачення, не погіршує становище підсудного, не порушує його право на захист і не впливає на кваліфікацію злочину.

Порушення підсудним ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини, суспільну небезпечність, тяжкість і наслідки злочину, форму вини, особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має двох неповнолітніх дітей, протягом двох років після ДТП не вжив заходів до відшкодування шкоди потерпілій, відсутність пом’якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, і призначає ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, яке він має відбувати у виправному центрі протягом необхідної достатності для виправлення і попередження нових злочинів із додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами з врахуванням обставин і наслідків злочину, байдужості підсудного до потерпілої і некритичного його ставлення до скоєного діяння при перевезенні пасажирів громадським транспортом.

Вирішуючи питання про можливість звільненння ОСОБА_3 від покарання за амністією суд виходить з наступного :

згідно ст.9 Закону України ”Про амністію у 2011 році” застосування амністії без згоди засудженого не допускається, а ОСОБА_3 такої згоди суду не висловлював,

згідно п.”є” ст.4 Закону України ”Про застосування амністії в Україні” не може бути застосована амністія до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки, а ОСОБА_3 шкоду потерпілій не відшкодував,

і тому підстав для амністування ОСОБА_3 немає.

          Вирішуючи цивільний позов потерпілої про стягнення з підсудного матеріальної і моральної шкоди, вислухавши при цьому доводи потерпілої на доведення своїх вимог і дослідивши надані нею докази, суд виходить з наступного :

          відповідач під час ДТП правомірно на підставі довіреності від власника володів і керував джерелом підвищеної небезпеки – автобусом марки ”І-VAN” з номерним знаком НОМЕР_1,

вчинення злочину відповідачем доведено в ході судового слідства,

позивач надала суду документи (чеки) на підтвердження придбання ліків на суму 2983 гривні 43 копійки,

підлягаючими відшкодуванню є моральні страждання позивача, які вона оцінила в 5000 гривень, і у суду немає підстав сумніватися, що саме такий грошовий еквівалент в даному випадку мають моральні страждання потерпілої від отримання тілесного ушкодження і фізичного болю при цьому, від наступного лікування і прикутості до ліжка, від порушення нормального перебігу і якості життя та труднощів з пересуванням, від непередбаченої втрати часу, від байдужого ставлення підсудного до потерпілої, вимоги якої суд вважає розумними і справедливими.

В зв’язку з викладеним, цивільний позов потерпілої суд задовольняє частково і стягує з підсудного доведену позивачем матеріальну і моральну шкоду у вказаних вище розмірах згідно вимог ст.ст.23, 1167, 1187, 1195 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_3 обчислювати з часу прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

До набрання вироком законної сили запобіжним заходом ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2983 гривні 43 копійки матеріальної шкоди і 5000 гривень моральної шкоди.

Апеляція на вирок може бути подана через місцевий суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий :



  • Номер: 11/780/6/17
  • Опис: Неклюдова Д.В., Карука А.В. ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190 на 31.08.2016р. на 10-30 год.
  • Тип справи: на справу (провадження) кримінального судочинства за апеляцією
  • Номер справи: 1-3/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Котович О.Л.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Подано касаційну скаргу
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.08.2016
  • Дата етапу: 27.03.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація