Справа № 1-94/12

Вирок

іменем України

 19.01.2012

Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого – судді Котовича О.Л.,

при секретарі Опішняк М.П.,

з участю прокурора Горкавої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за звинуваченням

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ :

          Підсудний ОСОБА_1 10 липня 2004 року біля 24 годин у дворі АДРЕСА_1 під час конфлікту на ґрунті особистої неприязні умисно заподіяв ОСОБА_2 клинком ножа тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння : різану рану в області горла з пошкодженням м’язів, зв’язок під’язикової кістки і гортані, рани в області грудної клітки справа, лівої руки, другого пальця правої руки, попереку зліва.

          В суді підсудний ОСОБА_1 вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи, доведеність вини, кваліфікацію злочину і показав, що 10 липня 2004 року біля 24 годин у дворі АДРЕСА_1 він на побутовому грунті посварився з ОСОБА_2, якому клинком ножа наніс декілька ударів по тілу, не маючи при цьому мету позбавити потерпілого життя.

Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 доведеною і умисне заподіяння ним тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд враховує обставини, тяжкість, суспільну небезпечність і наслідки злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, працює, склад його сім’ї, щире каяття як пом’якшуючу покарання обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин за відсутності документального підтвердження стану алкогольного сп’яніння, і призначає ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.

З врахуванням того, що після вчинення злочину минуло понад сім років, за цей час у ОСОБА_1 народилось двоє дітей, яких він виховує самостійно, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин і наявності пом’якшуючої покарання обставини, суд звільняє ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і згідно ст.76 КК України виконає покладені на нього обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації і повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу проголошення вироку.

Запобіжним заходом ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Апеляція на вирок може бути подана через місцевий суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий :