14.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10782/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
від позивача
від відповідача Шульга В.С.
Іванчик П.В.
Бережна Є.В.
Кравченко А.В, < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Спайк -1" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень- рішень від 03.03.2011р. та від 14.07.2011р., -
ВСТАНОВИВ:
26.08.2011р. Приватне підприємство «Спайк-1» звернулося з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області та просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000162342 та № 0000152342 від 03.03.2011р. та податкове повідомлення за формою «В4» № 0000652342 від 14.07.2011р. Західно-Донбаської об’єднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем господарської діяльності позивача було складено акт перевірки від 14.02.2011р. На підставі вказаного акту відповідачем 03.03.2011р. було прийнято два податкові повідомлення рішення: № 0000162342 про збільшення суми грошового зобов’язання ПП «Спайк-1» за платежем – податок на додану вартість на суму 42 649 грн., в тому числі 34119 грн. – основний платіж, 8530 грн. – штрафні санкції; № 0000152342 про збільшення суми грошового зобов’язання ПП «Спайк-1» за платежем – податок на прибуток приватних підприємств на суму 84099 грн., в тому числі 67 279 грн. – основний платіж, 16 820 грн. – штрафні санкції. В подальшому, за результатами адміністративного оскарження даних рішень, податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011р. № 0000162342 про збільшення позивачеві на 42 649 грн. суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість було скасовано повністю, натомість, донараховано 31 119 грн. суми зменшення від’ємного значення сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ «Спайк-1» та у зв’язку з цим 14.07.2011р. було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000652342 про збільшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 34119 грн. Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями відповідача, вважає дані рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню виходячи з того, що у червні 2008р. позивач отримав у тимчасове володіння за договором фінансового лізингу № L25093-05/08 від 13.06.2008р. обладнання, а саме: зернозбиральний комбайн New Holland CS 6090 (2008р.в.), Зернозбиральну жатку New Holland 24 ft (2008р.в.), Ріпаковий стіл Biso CX 100 (2008р.в.), яке обліковується на рахунку 104. Згідно умов договору лізингу позивачем здійснювались щомісячні платежі та у період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. було сплачено 604 602 грн. 39 коп. у зв’язку з чим підприємством позивача було включено до складу податкового кредиту – 34118,80 грн., до складу валових витрат – 100 786 грн. Крім того, на обладнання, отримане за вказаним договором фінансового лізингу були нараховані амортизаційні відрахування на загальну суму 168 330 грн. за вказаний вище період з урахуванням норм п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2, п. 5.5.1 п. 5.5, п. 5.3 та п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі дії позивача відповідачем були визнані як незаконне завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток у зв’язку із тим, що позивачем не доведене використання об’єкту лізингу у господарській діяльності підприємства, оскільки збирання врожаю сільськогосподарських культур не пов’язано з веденням господарської діяльності підприємства, тому не є регулярною, не постійною. Однак, позивач вважає, що зазначені твердження суперечать визначенню терміну господарської діяльності, яка визначає, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, не встановлено, жодної норми, за яких умов вона такою вважається, тобто з якою саме періодичністю вона повинна здійснюватися та який відсоток доходу приносити підприємству порівняно із загальним доходом підприємства. Крім того, з червня 2008р. по теперішній час підприємство використовує об’єкт лізингу та сплачує періодичні лізингові платежі та з урахуванням специфіки сільськогосподарської діяльності, збір врожаю не може здійснюватися постійно, оскільки така робота є сезонною. При цьому, податковим органом під час перевірки не було прийнято до уваги той факт, що при здійсненні попередньої планової перевірки – за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р. аналогічні операції позивача були визнані законними. Також, позивач вказує і на те, що неможливо погодитися з висновками податкового органу про те, що надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт на земельних площах агрофірми «Южний берег» не підтверджує використання об’єкту лізингу для господарської діяльності підприємства, так як відповідачем під час перевірки були досліджені як договір №6 від 20.04.2010р., так і акти виконаних робіт та податкові накладні. Акт містить посилання на те, що позивачем не доведено використання саме обладнання отриманого у тимчасове користування за договором фінансового лізингу для надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт ( збирання врожаю). При цьому, відповідачем не було враховано, що іншої техніки на підприємстві позивача немає, а надання послуг підтверджується актами виконаних робіт. Також, акт перевірки містить посилання на відсутність таких документів як дозвіл від ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на проїзд високо габаритного засобу на трасі, дані щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, довіреність на управління комбайном, подорожні листи, документи на придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалів у кількості, що необхідна для надання послуг, документи на відрядження працівника, що здійснював керування комбайном, відсутність даних щодо фактичного перебування комбайна, що знаходиться у фінансовому лізингу у м. Феодосії. Однак, податковим органом не прийняті до уваги умови договору, за яким замовник забезпечував надійне зберігання техніки підрядника, заправлення її якісним паливом, необхідним для виконання робіт та перегону техніки, а також забезпечував робітникам підрядника нормальні умови для проживання та побуту, триразовим харчуванням, тощо. Не прийнята до уваги податковою інспекцією була і трудова угода укладена позивачем та громадянином ОСОБА_7 про виконання робіт по збиранню врожаю 2010 року на комбайні позивача. Позивач вказує на те, що вимоги щодо надання інших документів є незаконними та безпідставними, так як у законодавчих актах, зокрема, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. Закон зазначає, що встановлення додаткових обмежень для віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється. Отже, на думку позивача, вимога відповідача щодо надання документів, які не є носіями сукупних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, та які не мають жодного відношення до документів податкового обліку, як-то дозвіл від ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на проїзд високо габаритного засобу на трасі, дані щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, довіреність на управління комбайном, тощо, є незаконною та встановлює додаткове обмеження, що суперечить нормам чинного законодавства. На підтвердження того, що сільськогосподарські роботи за договором № 6 від 20.04.2010р. виконувались тим самим обладнанням, що є об’єктом лізингу позивачем надано лист від агрофірми «Южний берег». Також, позивач посилається і на те, що в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій на той момент були внесені дані про види діяльності позивача, де серед інших, зазначено і такий вид діяльності як надання послуг у рослинництві, а тому вважає, що висновок відповідача про те, що комбайн отриманий позивачем у фінансовий лізинг, не використовувався в діяльності підприємства є хибним.
Представники позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях на позов проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем надані послуги по збиранню врожаю на площі Агрофірми «Южний берег» у м. Феодосія, але не доведено використання саме обладнання, отриманого у тимчасове користування за договором фінансового лізингу, а саме: відсутні первинні документи щодо його транспортування до м. Феодосія, відсутні документи щодо супроводження комбайну до місця призначення, дозвіл від ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на проїзд високо габаритного транспортного засобу по трасі, дані щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, довіреність на управління комбайном, подорожні листи, документи на придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалів у кількості, що необхідна для надання послуг, документи на відрядження працівника, що здійснює керування комбайном, завірені печатками агрофірми «Южний берег» при прибутті та вибутті після надання послуги по збиранню зернових, відсутні дані щодо фактичного перебування комбайна, що знаходиться у фінансовому лізингу у м. Феодосія. Для проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування обладнання до місця надання послуг, не надані документи, підтверджуючі зберігання саме обладнання, отриманого у тимчасову власність за договором фінансового лізингу у м. Феодосії. Таким чином підприємством не доведено використання комбайну, що отримано позивачем у фінансовий лізинг, у господарській діяльності підприємства. Для перевірки не надано перевізні документи відповідно до п.п.1.1,1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, дорожні відомості, квитанції про приймання вантажу. Це свідчить про відсутність фактичного та реального транспортування обладнання, отриманого у тимчасове користування на підставі договору фінансового лізингу до місця надання послуг ( м. Феодосія). У зв’язку з порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» детально описаним у розділі 3.1.2 акту перевірки «Валові витрати» та наведеним вище, обладнання, отримане у тимчасове користування, не використовувалося у господарській діяльності підприємства у перевіряємому періоді. Таким чином, амортизаційні відрахування, нараховані на отримане у тимчасове користування за договором фінансового лізингу обладнання, не пов’язаним з веденням господарської діяльності, не впливає на податкові зобов’язання позивача. Перевіркою повноти скоригованих валових доходів та витрат встановлено порушення п.1.32, п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3,п.п.5.5.1 п.5.5., п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначення скоригованих валових доходів та скоригованих валових витрат за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 67279 грн. Відповідно до п.п.7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Таким чином підприємство в порушення п.7.4.1, 7.4.4., п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит у сумі 34118,80 грн. Висновок щодо донарахувань податку на прибуток в сумі 67279 грн. та податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 34118, 80 грн. по акту за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Спайк-1» за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. відповідає вимогам чинного законодавства. Також, у додаткових поясненнях до позову від 22.11.2011р. відповідач зазначає, що податкове повідомлення рішення відповідача від 03.03.2011р. № 0000162342 про збільшення на 42 649 грн. суми грошового зобов’язання позивачу з податку на додану вартість скасовано повністю за результатами адміністративного оскарження, а тому зазначає, що позовна вимога щодо скасування вказаного рішення є необґрунтованою, оскільки на даний час це рішення вже є скасованим.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.11.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (чинного в редакції станом на 2010р.), Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з того, що спірні правовідносини по податку на додану вартість та податку на прибуток виникли у 2009- 2010р.р., а також з урахуванням того, що перевірка проведена в лютому 2011р., коли вже діяли норми Податкового кодексу України.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що у період з 17.01.2011р. по 04.02.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Спайк-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 14.02.2011р. №99-23/2-34773561 за висновками якого встановлено порушення позивачем:
- п.1.32, п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5, п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначення скоригованих валових витрат та скоригованих валових витрат за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 67279 грн., в т.ч. 4 квартал 2009р. – 16668 грн.; 1 квартал 2010р. – 16851 грн.; 2 квартал 2010р. – 4942 грн.; 3 квартал 2010р. – 28828 грн.;
- п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість всього у сумі 42480,00 грн., в т.ч. жовтень 2009р. у розмірі 17363,24 грн.; січень 2010р. у розмірі 16745,56 грн.; квітень 2010р. у розмірі 10,00 грн,(а.с.12-34 том 1 ).
Зазначений акт перевірки містить посилання на те, що позивачем надані послуги по збиранню врожаю на площі Агрофірми «Южний берег» у м. Феодосія, але не доведено використання саме обладнання, отриманого у тимчасове користування за договором фінансового лізингу, а саме: відсутні первинні документи щодо його транспортування до м. Феодосія, відсутні документи щодо супроводження комбайну до місця призначення, дозвіл від ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на проїзд високо габаритного транспортного засобу по трасі, дані щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, довіреність на управління комбайном, подорожні листи, документи на придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалів у кількості, що необхідна для надання послуг, документи на відрядження працівника, що здійснює керування комбайном, завірені печатками агрофірми «Южний берег» при прибутті та вибутті після надання послуги по збиранню зернових, відсутні дані щодо фактичного перебування комбайна, що знаходиться у фінансовому лізингу у м. Феодосія. Для проведення перевірки не надано товарно-транспорті накладні та інші документи, що свідчать про транспортування обладнання до місця надання послуг, не надані документи, підтверджуючі зберігання саме обладнання, отриманого у тимчасову власність за договором фінансового лізингу у м. Феодосії. На протязі перевіряємого періоду підприємством зазначено використання обладнання лише у липні 2010р. на суму 162 562,00 грн. ( вт.ч. ПДВ 27093,33 грн.) при відсутності первинних документів щодо підтвердження використання саме обладнання, отриманого у тимчасове користування за договором фінансового лізингу, для надання вище зазначеної послуги по виконанню сільськогосподарської роботи на площах агрофірми «Южний берег». Таким чином, надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт (збирання врожаю сільськогосподарських культур) не пов’язано з веденням господарської діяльності підприємства, тому що є не регулярною, не постійною ( за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. лише одноразово в липні 2010р.) та несуттєвою (при декларуванні валових доходів за перевіряємий період в сумі 5054194 грн. доходи по даній операції складають 135469 грн.). Також акт перевірки містить посилання і на те, що сплата лізингових платежів по договору фінансового лізингу обладнання, не пов’язаним з веденням господарської діяльності не включається до складу валових витрат підприємства(а.с.15-23 том 1).
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 14.02.2011р. податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011р.:
- податкове повідомлення-рішення № 0000162342 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 42649 грн., в т.ч. 34119 грн. – основний платіж, 8530 грн. – штрафні санкції ( а.с.10 том 1);
- податкове повідомлення-рішення № 0000152342 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 84009,00 грн., в т.ч. 67279 грн. – основний платіж, 16820 грн. – штрафні санкції (а.с.11 том 1).
В подальшому, позивачем здійснювалися заходи щодо адміністративного оскарження вказаних вище податкових рішень та за результатами вказаного адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 25.05.2011р. податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011р. № 0000162342 про збільшення на 42649 грн. суми грошового зобов’язання ПП «Спайк-1» з податку на додану вартість скасовано повністю, однак, донараховано 34119 грн. суми зменшення відємного значення сум податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ ПП «Спайк-1» (а.с.101-105, том 1).
14.07.2011р. Західно-Донбаської ОДПІ було прийнято рішення форми «В4» № 0000652342, яким позивачеві визначено суму завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 34 119 грн. за порушення п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі акту перевірки від 14.02.2011р. (а.с.116, том 1).
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як вбачається із наданих суду документів, 13.06.2008р. між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ПП «Спайк-1» було укладено договір фінансового лізингу № L25093-05/08 обладнання, а саме: зернозбиральний комбайн New Holland CS 6090 (2008р.в.), Зернозбиральну жатку New Holland 24 ft (2008р.в.), Ріпаковий стіл Biso CX 100 (2008р.в.), яке обліковується на рахунку 104.
Факт передачі зазначеного обладнання від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до позивача підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 18.06.2008р. (а.с. 226 том 1).
Вказане обладнання було зараховано на баланс позивача, що підтверджується копіями наказів від 16.06.2008р. та копіями інвентарних карток основних засобів (а.с.234-241).
Згідно рахунків-фактур наявних в матеріалах справи, а також копій банківських виписок видно, що позивачем здійснювались лізингові платежі за вказаних договором (а.с.242-253 том 1, а.с.1-7 том 2).
Згідно умов договору лізингу позивачем здійснювались щомісячні платежі та у період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. було сплачено 604 602 грн. 39 коп. у зв’язку з чим підприємством позивача було включено до складу податкового кредиту – 34118,80 грн., до складу валових витрат – 100 786 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 08.02.2010р. позивач з червня 2008р. використовував об’єкт лізингу у своїй господарській діяльності та сплачував періодичні лізингові платежі у період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. (а.с.63-89 том 1).
Згідно довідки з ЄДРПОУ від 06.06.2008р. до видів діяльності позивача за КВЕД, серед інших, зокрема, зазначено такий вид діяльності як надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту – 01.41.0 – (а.с. 90 том 1).
Так, використання позивачем предмету лізингу у своїй господарській діяльності у перевіряємий період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. підтверджується договором № 6 від 20.04.2010р. на виконання сільськогосподарських робіт, укладений між ПП «Спайк-1» та ТОВ агрофірмою «Южний берег»(а.с.55-57 том 1).
Факт виконання робіт позивачем за зазначеним договором підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а також копією листа № 3 від 15.03.2011р. від ТОВ агрофірми «Южний берег», який містить підтвердження того, що позивачем були надані послуги по збиранню врожаю саме сільськогосподарською технікою, яка перебуває у позивача у лізингу та за умовами договору зазначене підприємство забезпечувало збереження вказаної техніки, заправлення паливно-мастильними матеріалами необхідними для виконання робіт та перегону техніки, а також копіями подорожніх листів, які наявні в матеріалах справи (а.с.58-60 том 1, а.с.52-53 том 2).
Також, в матеріалах наявна і копія трудової угоди № 1 від 01.07.2010р., укладена ПП «Спайк-1» з громадянином ОСОБА_7 За умовами вказаної трудової угоди гр. ОСОБА_7 брав на себе зобов’язання виконати роботи по збиранню врожаю 2010 року на комбайні, який перебуває у позивача у лізингу у строк до 30.07.2010р. (а.с. 61 том 1)
Факт виконання умов трудової угоди підтверджується приймально-здавальним актом від 30.07.2010р. (а.с. 62 том 1).
Також, у ході судового розгляду справи судом був допитаний у якості свідка громадянин ОСОБА_7, який підтвердив факт збирання врожаю саме комбайном, який перебуває у лізингу у позивача та зазначив, що він здійснював керування зазначеним комбайном з с. Хуторо-Чаплино Васильківського району Дніпропетровської області до м. Феодосії, а також у зворотньому напрямку, при собі мав трудовий договір № 1 від 01.07.2010р. та документи, що посвідчують право власності на зазначений комбайн. В м.Феодосії здійснював збирання врожаю саме на вказаному комбайні, заправлення комбайну здійснювала агрофірма «Южний берег» за умовами договору, при цьому, зазначена агрофірма забезпечувала і умови проживання та триразового харчування.
Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки про результати зустрічної перевірки ТОВ «Агрофірми «Южний берег» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Спайк-1» за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. видно, що зустрічною перевіркою ТОВ «АФ «Южний берег» встановлено відображення в податкового обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей отриманих від ПП «Спайк-1», яка мала правові відносини з платником податків. Зустрічною перевіркою не встановлено розбіжності з відомостями отриманими від ПП «Спайк-1», яка мала правові відносини з платником податків (а.с. 169-170 том 1).
Отже, встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про реальність вчинення господарської операції позивачем та спростовує твердження відповідача про недоведеність використання обладнання, отриманого у тимчасове користування за договором фінансового лізингу з посиланням на відсутність первинних документів щодо транспортування комбайну до м. Феодосії, оскільки суду надані подорожні листи та надані свідчення гр. ОСОБА_7, який здійснював керування зазначеним комбайном до м. Феодосії та у зворотньому напрямку, а також лист агрофірми «Южний берег», який свідчить про виконання умов договору на виконання сільськогосподарських робіт № 6 від 20.04.2010р. сільськогосподарською технікою, а саме: зернозбиральним комбайном New Holland CS 6090 (2008р.в.), Зернозбиральною жаткою New Holland 24 ft (2008р.в.), Ріпаковим столом Biso CX 100 (2008р.в.) _а.с. 206 том 1).
Твердження відповідача відносно того, що позивачем не надано також дозволу від ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на проїзд високогабаритого транспортного засобу по трасі, даних щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, довіреності на управління комбайном, подорожніх листів, документів на придбання, використання та списання паливно-мастильних матеріалів у кількості, що необхідна для надання послуг, документів на відрядження працівника, що здійснює керування комбайном, завірені печатками агрофірми «Южний берег» при прибутті та вибутті після надання послуги по збиранню зернових є безпідставними та такими, що спростовуються вищенаведеними документами, які не були прийняті відповідачем до уваги при проведенні перевірки, а щодо вимоги відповідача щодо надання дозволів на проїзд високо габаритного засобі по трасі та даних щодо супроводження комбайну працівниками ДАІ, то вони є безпідставними, оскільки представники відповідача не змогли пояснити суду на підставі якого нормативно-правового акту були витребувані такі документи та зазначені документи не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують здійснення господарської операції.
При цьому, слід зазначити, що є безпідставними посилання відповідача і на п.п.1.1.,1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, оскільки ці правила застосовуються до договорів перевезення, а не до договорів на виконання сільськогосподарських робіт та договорів фінансового лізингу.
Не приймаються до уваги і посилання відповідача на те, що діяльність позивача щодо збирання врожаю не є регулярною та постійною, оскільки, приймаючи до уваги специфіку сільськогосподарської діяльності, збір врожаю не може здійснюватися постійно, оскільки такі роботи є сезонними та позивач здійснює таку діяльність з червня 2008р., що можна віднести до постійного виду діяльності.
Надані суду первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не спростовано відповідачем у ході судового розгляду справи, а тому є належними доказами виконання господарської операції.
Згідно підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход – загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 Закону).
За п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 вищенаведеного Закону передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку. До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.
З аналізу наведених норм законодавства видно, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить заборони щодо включення до складу валових витрат лізингових платежів за договором фінансового лізингу. Крім того, п.5.11 ст. 5 вказаного Закону додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість ( чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з підпунктами 7.2.1 і 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про додану вартість» податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках ( оригінал надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) та повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань ( абзаци 1, 3, 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З аналізу наведених норм законодавства вбачається відсутність заборони на віднесення до складу податкового кредиту у разі відсутності у платника податку документів, наведених відповідачем у акті перевірки, а саме: дозволів та супроводжувальних документів, що стосуються транспортування та перевезення комбайну, його зберігання та заправлення паливно-мастильними матеріалами.
Також відповідачем безпідставно були застосовані до позивача і штрафні санкції за порушення, яке нібито було вчинено позивачем у період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с.10, 11 том 1), оскільки норми Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р.
Крім того, суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідачем ні в акті перевірки, ні у ході судового засідання не наведено жодних підстав та доводів неправомірності віднесення до податкового кредиту вказаних сум, а в подальшому і неправомірності віднесення до складу валових витрат та амортизаційних відрахувань з посиланнями на чинне податкове законодавство України, в той час як позивачем доведено реальність здійснення господарської операції за договором на виконання сільськогосподарських робіт № 6 від 20.04.2010р. У зв’язку з наведеним відповідачем не доведено також і правомірності та законності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За викладеного, суд дійшов висновку, що висновки відповідача, зазначені у акті перевірки від 14.02.2011р. про недоведеність господарської операції по договору № 6 від 20.04.2010р. з агрофірмою «Южний берег» є протиправними та такими, що прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскільки спростовані позивачем належними та допустимими доказами.
Отже, оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2011р. № 0000152342 та № 0000652342 від 14.07.2011р. підлягають скасуванню.
Що стосується позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162342 від 03.03.2011р., то у ході судового розгляду судом встановлено, що вказане рішення скасовано рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 25.05.2011р.(а.с.101-105 том 1), крім того, представник позивача у судовому засіданні усно відкликав позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162342 від 03.03.2011р. та просив їх залишити без розгляду на підставі ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, суд вважає за можливе зазначене клопотання позивача щодо відкликання вказаних позовних вимог задовольнити та дані позовні вимоги залишити без розгляду, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає позовні вимоги без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.
Таким чином, слід позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162342 від 03.03.2011р. залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, п.5, ст. 155, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Спайк-1» до Західно-Донбаської об’єднаної Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2011р. та від 14.07.2011р.задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152342 від 03.03.2011р. та податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000652342 від 14.07.2011р. Західно-Донбаської об’єднаної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162342 від 03.03.2011р. – залишити без розгляду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Спайк-1» ( 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, пров. Комсомольський, 9а, ЄДРПОУ 34773561) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >