21.10.2011 копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/10454/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
від позивача - Кравченко А.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу в сумі 258 грн. 00 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
18.08.2011 року Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та просить стягнути з останнього суму податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 258 грн. 00 коп.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач є платником єдиного податку відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2, яке видане за його заявою від 21.02.2011р. та відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98. Рішенням Павлоградської міської ради від 24.11.2009р. № 1088-56/У встановлені ставки єдиного податку у розмірі 200 грн. 43% із яких, тобто 86 грн., відповідач, як суб’єкт малого підприємництва, повинен сплачувати на рахунки відповідного місцевого бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця. Позивач зазначає, що відповідач порушив зазначені терміни сплати, суму єдиного податку своєчасно до бюджету не перерахував у зв’язку з чим у відповідача з 21.04.2011р. виник податковий борг на вказану вище суму. Також, позивач вказує в позові і на те, що у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України податковою інспекцією була винесена податкова вимога № 2320 від 21.04.2011р. на суму 86 грн., яка вручена відповідачеві 19.05.2011р. та залишилася не виконаною відповідачем. В подальшому сума податкового боргу збільшувалася та станом на 13.07.2011р. сума податкового боргу становить 258 грн. за період з 21.04.2011р. по 20.06.2011р., яку позивач і просить стягнути з відповідача виходячи з наданих йому повноважень, визначених ст. 87 Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт ( а.с. 32).
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, враховуючи строки вирішення та розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, вжиття судом всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, аналізуючи норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.98р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» ( зі змінами та доповненнями) встановлено, що суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для фізичних осіб – підприємців встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 грн. на місяць. Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 1088-56/У від 24.11.2009р. встановлені ставки єдиного податку у розмірі 200 грн.(а.с. 13).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1196 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507» суб’єкт малого підприємництва сплачує 43 відсотки єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57 відсотків єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Так, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрований виконавчим комітетом Павлоградської міської ради як приватний підприємець 08.02.2011р. за № 2 232 000 0000 007977 та знаходиться на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ, що підтверджується довідкою податковою інспекції від 12.07.2011р., копією свідоцтва про державну реєстрацію та копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.06.2011р. (а.с.8-10).
23.02.2011р. податковою інспекцією на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 21.02.2011р. на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, останньому податковою інспекцією було видано відповідне свідоцтво на сплату єдиного податку № НОМЕР_2 з таких видів діяльності: техобслуговування та ремонт автомобілів, організація перевезень, роздрібна торгівля, що підтверджується копією заяви відповідача від 21.02.2011р. та копією корінця свідоцтва серії І № НОМЕР_2 від 23.03.2011р.(а.с.11-12).
Отже, відповідач, звернувшись з відповідною заявою до органу податкової інспекції про застосування до неї спрощеної системи оподаткування, погодився на сплату єдиного податку за встановленою ставкою та згідно до вимог пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва» від 03.07.98р. № 727/98 (зі змінами та доповненнями) повинен сплачувати суму єдиного податку щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України та у відповідності до постанови КМУ від 27.12.2010р. № 1196 у розмірі 43%, тобто, єдиний податок до місцевого бюджету для відповідача становить 86 грн. на місяць.
Відповідач у вищевказані встановлені строки єдиний податок за період з березня по травень 2011р. не сплачував.
Як вбачається з доданих до позову розрахунків суми позову, податковий борг у відповідача виник з 21.04.2011р. по сплаті єдиного податку в сумі 86 грн. за березень 2011р., з 21.05.2011р. за квітень 2011р. в сумі 86 грн., з 21.06.2011р. за травень 2011р. у сумі 86 грн.(а.с.7,34).
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов’язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк.
Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначену для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.5 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Так, податковим органом на виконання своїх повноважень та ст. 59 визначених Податковим кодексом України здійснювалися заходи щодо погашення відповідачем вказаного вище податкового боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб, а саме:21.04.2011р. податковою інспекцією було сформовано податкову вимогу № 2320 про сплату податкового боргу у розмірі 86 грн., яку було направлено на адресу відповідача та вручено останньому 19.05.2011р., що підтверджується копією податковою вимоги та копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачеві (а.с.15,16).
Відповідач вищевказану суму податкового боргу у розмірі 258 грн. у строки, визначені ст. 57 Податкового кодексу України, тобто до 29.05.2011р. самостійно не сплатив у зв’язку з чим у відповідача наявний податковий борг станом на 13.07.2011р, який виник з урахуванням отримання відповідачем податкової вимоги, з 30.05.2011р.за період з березня по травень 2011р., що підтверджено наданим судом розрахунком (а.с.7,34).
Відповідно до ст. 87 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи.
Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів сплати податкового боргу у розмірі 258 грн. по сплаті єдиного податку суду не надав, доказів відсутності податкового боргу або спростування вищевикладених обставин суду також не надано.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними у відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 128,160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення податкового боргу в сумі 258 грн. 00 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (51400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету м. Павлограда (р/р № 31518970700032, код 18050400, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код отримувача 24237540) – податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за березень-травень 2011р. у розмірі 258 грн. 00 коп. (двісті п’ятдесят вісім грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 19.10.2011р.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
СуддяС.О. Конєва
С.О.Конєва