13.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10309/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від прокурора Денисенко Д.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокуратура Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1672, 80 грн.
ВСТАНОВИВ:
15.08.2011р. Прокурор Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 та просить стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу заборгованість в сумі 1672,80 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі. Згідно Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 р. фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіскальний податок, єдиний податок), починаючи з 1 липня 2010 року зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховуються Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф – 33,2 відсотки, на 2010 рік мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні – вересні – 294,82 грн., жовтні – листопаді – 301,12 грн., грудні – 306,10 грн. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу. Відповідач в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. сплачував фіксований податок у розмірі 120,00 грн., але всупереч вимогам закону не здійснював доплату до мінімального страхового внеску в результаті чого по його особовому рахунку утворилася заборгованість у сумі 1672,80 грн., яку прокурор та позивач і просять стягнути з відповідача.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак 29.11.2011р. надав до канцелярії суду клопотання в якому просить провести судове засідання без участі представника позивача посилаючись на відсутність фінансування відряджень. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити (а.с. 40, 41).
Відповідач в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 28, 29, 48).
Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищенаведене, заявлене позивачем клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, те, що відповідач повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності позивача та відповідача згідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, який приймав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 зареєстрований Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 13.02.2008 р. та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ від 14.10.2011р. та даними особового рахунку (а.с. 43, 46).
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинної в редакції на 2010 р.) визначено, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
17.07.2010р. набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №2461-VI від 08.07.2010 р.
Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-VІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф – 33,2 відсотки, з липня 2010р. по грудень 2010р. мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить за січень – червень 2010 – 84 грн.; за липень-вересень 2010р. – 294,82 грн. (виходячи з мінімальної заробітної плати 888,00грн.), за жовтень-листопад 2010 року – 301,12 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 907,00 грн.), за грудень 2010р. – 306,10 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 922,00 грн.).
Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного в редакції до 01.01.2011р.) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.
Отже, сплата страхових внесків відповідачем повинна здійснюватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за січень-березень 2010 р. – до 20.04.2010 р., за квітень-червень – до 20.07.2010 р., за липень-вересень 2010 р. - до 20.10.2010 р., жовтень-грудень 2010 р. – до 20.01.2011 р.
Судом встановлено, що відповідач в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. був платником фіксованого податку частина якого була перерахована Пенсійному фонду у сумі 120,00 грн., однак всупереч вимогам закону не здійснював доплату до мінімального страхового внеску в результаті чого по його особовому рахунку утворилася заборгованість у сумі 1678,80 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с. 46).
Отже, у відповідача виникла перед Управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заборгованість по сплаті страхових внесків, яка становить 1672,80 грн. за 2010 рік, що підтверджується наявною у матеріалах справи карткою особового рахунку (а.с. 46).
У зв’язку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу від 07.06.2011 р. № Ф-523 на суму 1672,80 грн., яка була отримана ФОП ОСОБА_5 18.06.2011р., що підтверджується копіями корінця вимоги від 07.06.2011р. та поштового повідомлення з відміткою про вручення (а.с. 7, 8).
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за 2010р. на загальну суму 1672,80 грн., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2010 рік.
Відповідач в судове засідання не з’явився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1672,80 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (50076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (50042, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського, 17а, р/р 2560831202176 в Дзержинському відділенні ощадбанку України № 7806, МФО 306072, код КЗПО 24450512) заборгованість в сумі 1672,80 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дві гривні 80 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 05.12.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >