12.12.2011 09.12.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15228/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Конєвої С.О. , розглянувши в порядку скороченого провадження позовну заяву Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності , –
ВСТАНОВИВ:
16.11.2011р. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулася з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця відповідача на підставі ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська як платник податків та інших обов’язкових платежів, проте при здійсненні своєї діяльності порушує вимоги діючого законодавства, а саме: з 2009 року відповідач не подає податкові декларації та інші документи, що пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів до державної податкової інспекції, тобто більше одного року.
Ухвалою суду від 21.11.2011р. відповідачу було запропоновано у строк до 06.12.2011 р. надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином шляхом надіслання зазначеної ухвали на адресу відповідача згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру станом на 17.08.2011р. та відомостей з адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС в Дніпропетровській області від 15.11.2010 р. (а.с. 3, 5).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних чи фізичних осіб-підприємців у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позову, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень – є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинної на момент виникнення правовідносин по цій справі) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п.20.1.12 статті 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Тобто, позивач – орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ч. 1 пункту 2 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинної на момент виникнення правовідносин по цій справі), платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналогічний обов’язок платників податків встановлений і п. 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Так, судом встановлено, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований з 21.12.2005р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 21.12.2005р. перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується актом позивача від 23.09.2011 р. (а.с. 4).
Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 23.09.2011 р. № 1907 Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 з 2009 року не подавалися до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська податкові декларації та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (а.с. 4).
Заборгованість по податковому боргу зі сплати податків, зборів та обов’язкових платежів у відповідача відсутня, що підтверджується довідкою позивача (а.с. 7).
У відповідності до вимог п. 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.98р. (чинного на момент виникнення правовідносин та який діяв до 14.01.2011р.), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків – про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Аналогічні повноваження надані державній податковій службі п.11.10 Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України № 979 від 22.12.2010р., який набрав чинності з 14.01.2011р.
На виконання вищезазначеного Порядку позивачем було прийнято розпорядження від 23.09.2011р. № 123-р про підготовку матеріалів та звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо припинення діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с. 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Оскільки судом встановлений факт неподання відповідачем документів фінансової звітності, а саме: з 2009 року до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не подавалися податкові декларації та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, то позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до відповідача про припинення підприємницької діяльності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності – задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Постанова підлягає негайному виконанню у відповідності до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію постанови направити Управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ згідно до вимог ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >