12.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/11067/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О. < Текст >
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача Комбаров О.Ю. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ-М» про стягнення 5607 грн. 48 коп.
ВСТАНОВИВ:
02.09.2011р. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ-М» та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.11.2011р., просить стягнути з рахунків платника податків – ТОВ «АДАМ-М» на користь державного бюджету – податковому заборгованість у розмірі 5607 грн. 48 коп. з податку на прибуток підприємства.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України відповідач зобов’язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з митної справи. Відповідач перебуває на обліку у позивача як платник обов’язкових платежів до бюджету та станом на 26.07.2011р. має податкову заборгованість з податку на прибуток підприємства у розмірі 5607 грн. 48 коп. відповідно до поданих відповідачем декларацій на прибуток підприємства № 193731 від 09.02.2011р. та № 69294 від 10.05.2011р. з урахуванням наявної переплати у розмірі 93 грн. 52 коп. станом на 19.02.2011р. На виконання норм ст.59 Податкового кодексу України податковим органом була сформована податкова вимога, яка направлена на адресу відповідача, однак вказана сума податкового боргу відповідачем на цей час не погашена, а тому позивач просить її стягнути з рахунків платника податків – відповідача з урахуванням вимог ст.ст. 36, 95 Податкового кодексу України, а також норм ст.ст. 67,68 Конституції України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився тричі (03.10.2011р., 28.10.2011р., 23.11.2011р.), причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.18,25, 32).
Відповідач наданим йому правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника для участі в судове засідання не направив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача в судове засідання, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищенаведене, та те, що відповідач належно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, не надання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, строки вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, норми ч. 4 ст. 128 Кодексу, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень – є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач – орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Пунктами 16.1.3, 16.1.4 ч. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно до норм ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
За пунктом 41.1.1. ч.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМ-М» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 10002691266 від 08.02.2007р. за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Глинки, будинок 16 квартира 2 як юридична особа та перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з 12.07.2007р. за № 11967, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру від 22.07.2011р. та копією довідки про взяття на облік платника податків від 16.05.2011р. № 11967 (а.с.13-15).
Як вбачається із наданих суду документів, ТОВ «АДАМ-М» до податкового органу були подані дві Декларації з податку на прибуток підприємства, а саме:
- № 193731 від 09.02.2011р. за 2010 рік, в якій відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати у розмірі 5 431 грн. (а.с.11);
- № 69294 від 10.05.2011р. за 1 квартал 2011р., в якій відповідачем самостійно визначена сума податку до сплати у розмірі 270 грн. (а.с.12).
Згідно наданого розрахунку позову та даних облікової картки відповідача станом на 01.08.2011р. заборгованість по податкового боргу у зв’язку з несплатою узгоджених податкових зобов’язань відповідачем з урахуванням наявної переплати у розмірі 93 грн. 52 коп. становить 5607 грн. 48 коп. (а.с.6, 33).
У відповідності до п.п.49.18.2-49.18.3 ч. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному кварталу або календарному півріччю ( у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач у встановлені ст.ст. 49,57 Податкового кодексу України строки (до 19.02.2011р. та до 20.05.2011р.) самостійно визначеної суми за вказаними податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2010рік та 1 квартал 2011р. не сплатив у зв’язку з чим у відповідача виник податковий борг, з урахуванням граничних строків сплати, визначених ч. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, у такі строки, а саме:
- за податковою декларацією № 193731 від 09.02.2011р. за 2010 рік – датою виникнення податкового боргу є 20.02.2011р.
- за податковою декларацією № 69294 від 10.05.2011р. – датою виникнення податкового боргу є 21.05.2011р.
В подальшому, податковим органом у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України здійснювалися заходи щодо погашення відповідачем вказаного податкового боргу та була сформована податкова вимога № 379 від 21.02.2011р. на суму 5337 грн. 48 коп. (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідач в судове засідання не з’явився тричі - 03.10.2011р., 28.10.2011р., 23.11.2011р., доказів сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання по деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2010р. та 1 квартал 2011р. у встановлені законодавством строки суду не надав.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені норми Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати податкового грошового зобов’язання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ-М» про стягнення 5607 грн. 48 коп. - задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМ-М» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Глинки, буд. 16, кв.2, ЄДРПОУ 34915917) на користь державного бюджету ( код бюджетної класифікації 11021000, рахунок № 31116009700004 в УДК у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, МФО 805012 ) - податковий борг з податку на прибуток підприємства у розмірі 5607 грн. 48 коп. ( п’ять тисяч шістсот сім грн. 48 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений – 28.11.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >