31.08.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/9512/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С. < Текст >
при секретаріГрунт Ю.В.
за участю:
представника позивача Рибченко А.О.
представника відповідача Циби А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Екодім»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправним та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Екодім»звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська та, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просило:
- визнати дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста
Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»з питань правильності формування податкових зобов'язань, податкового кредиту за період травень 2011 року та проведення 18.07.2011 року документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»протиправними.
- визнати дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста
Дніпропетровська щодо висновків, викладених в Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року з питань правового формування податкового кредиту за період травень 2011 року в Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року протиправними.
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі міста
Дніпропетровська внести до бази даних податкової звітності значення податкових зобов'язань та податкового кредиту вказані в декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»за травень 2011 року, у тому числі дані, вказані в додатку № 5 зазначеної декларації з податку на додану вартість.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року, якою встановлені порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період травень 2011 року. Зазначені висновки позивач вважає необґрунтованими, винесеними безпідставно з порушенням чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року.
За результатами перевірки складено Акт № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року, яким встановлені порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період травень 2011 року.
Так, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача стосовно визнання дій відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»протиправними з наступних підстав.
Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2011 року по справі №2а/0470/9512/11 відповідача було зобов’язано надати до суду наказ на перевірку та докази його надіслання, докази письмового повідомлення позивача про дану перевірку та місце проведення перевірки.
Проте, в судових засіданнях15.08.2011 року та 19.08.2011 року, представник відповідача надав пояснення щодо відсутності зазначених документів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем була порушена процедура проведення документальної невиїзної перевірки.
Також, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача стосовно визнання дій відповідача щодо висновків про нікчемність, викладених в Акті № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року протиправними виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 86.7 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
З аналізу вищевказаних норм права суд встановив, що дії податкового органу щодо висновків викладених в акті перевірки можуть бути оскаржені як до податкового органу так і до суду.
Так, нормою частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року про недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених угод, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать моральним засадам суспільства, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
Також, що стосується взаємовідносин ТОВ «Екодім»та ТОВ «Компанія Платінум Універсал Груп», до матеріалів позовної заяви було надано копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2011р. у справі №1/5005/7923/2011, яке набрало законної сили, про що сторонами не заперечувалось, а також копії первинних документів в підтвердження господарської мети та дійсності договору поставки від 01.04.2011р. №4/04-1, укладеного між зазначеними сторонами.
Крім того, суд встановив, що відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 20 Податкового кодексу України не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання внести до бази даних податкової звітності значення податкових зобов'язань та податкового кредиту вказані в декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ»за травень 2011 року, у тому числі дані, вказані в додатку № 5 зазначеної декларації з податку на додану вартість, то зазначені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав у відповідності до вимог ст.105 КАС України.
При цьому, необхідно зазначити, що визнання судом протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки та дій щодо висновків викладених в акті перевірки є обов’язком для податкового органу не використовувати у своїй діяльності висновків, фактів та даних, викладених у Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011р.
Тобто, враховуючи визнання судом неправомірними дій податкового органу щодо встановлення нікчемності правочинів в Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011р., суд зазначає про відсутність підстав у останнього для використовування зазначеного Акту, а саме його висновків про нікчемність правочинів при здійсненні інших перевірок.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем не було доведено правомірності своїх дій при перевірці ТОВ «БП «Екодім»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011р.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ» з питань правильності формування податкових зобов'язань, податкового кредиту за період травень 2011 року та проведення 18.07.2011 року документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ» протиправними.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська щодо висновків, викладених в Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року з питань правового формування податкового кредиту за період травень 2011 року в Акті перевірки № 00076/2305/34657066 від 18.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКОДІМ» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року протиправними.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 29 серпня 2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >