12.12.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10271/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
при секретарі судового засіданняКонєвої С.О. < Текст >
Троценко О.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Фарматон» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі та стягнення 2369,04 грн., -
ВСТАНОВИВ:
15.08.2011р. Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулася з позовом до Приватного підприємства «Фарматон» та, з урахуванням змін до позовних вимог, викладених в заяві позивача від 31.10.2011р., просить:
- надати дозвіл на погашення податкового боргу Приватного підприємства «Фарматон» з податку на прибуток у сумі 339 грн. 14 коп., податку на додану вартість 2029 грн. 90 коп. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі;
- стягнути кошти з рахунків Приватного підприємства «Фарматон» у банках, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі суми податкового боргу, а саме: по податку на прибуток у сумі 339 грн. 14 коп. та по податку на додану вартість у сумі 2029 грн. 90 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та станом на 01.07.2011р. має податкову заборгованість в сумі 2369,04 грн., а саме: з податку на додану вартість – 2029,90 грн. та з податку на прибуток – 339,14 грн. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі виключно за рішення суду. Позивачем були сформовані податкові вимоги від 29.05.2008р. № 1/520 на суму 339,91 грн. та від 08.08.2008р. № 2/728 на суму 339,91 грн., а також було винесено рішення від 10.10.2008р. № 94 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, 07.07.2011р. складено Акт № 75 опису майна відповідача в податкову заставу. Відповідач вищезазначену податкову заборгованість не сплатив, у зв’язку з чим позивач просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у відповідності до абз. 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України та стягнути з відповідача вищевказаний податковий борг.
У судовому засіданні 21.11.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
21.11.2011р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.11.2011р.
Позивач в судове засідання 25.11.2011р. не з'явився, однак надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача в порядку письмового провадження та позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився 07.09.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р. та 25.11.2011р., причину неявки не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, за адресою вказаною в витязі з ЄДРПОУ станом на 18.04.2011р. що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими конвертами (а.с. 34, 35, 44).
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами та у письмовому провадженні відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення податкового боргу з відповідача, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень – є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення податкового боргу та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень позивача.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими атами України за порушення податкового законодавства, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач – орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «Фарматон» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 11.04.2007р. за № 3441, що підтверджується витягом з Автоматизованої Інформаційної системи «Реєстр платників податків» від 20.09.2011р. та довідкою позивача від 28.02.2008 р. № 62 (а.с. 26, 52).
Так, Приватне підприємство «Фарматон» станом на 01.07.2011р. має податкову заборгованість в сумі 2369,04 грн., а саме: з податку на додану вартість – 2029,90 грн. та з податку на прибуток – 339,14 грн., що підтверджується довідкою позивача від 01.07.2011р. (а.с. 7).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинної на момент виникнення податкового боргу), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Як встановлено судом Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 708/124/15-224/34974365 від 19.02.2009р. (а.с. 54).
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.4.1.4 п.41 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), яким встановлено, що податкові декларації подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця, ПП «Фарматон» не надано декларації з податку на додану вартість за:
- червень 2008 року, з порушенням терміну подання: 21.07.2008 р.;
- липень 2008 року, з порушенням терміну подання: 20.08.2008 р.;
- серпень 2008 року, з порушенням терміну подання: 22.09.2008 р.;
- жовтень 2008 року, з порушенням терміну подання: 20.11.2008 р.;
- листопад 2008 року, з порушенням терміну подання: 22.12.2008 р.;
- грудень 2008 року, з порушенням терміну подання: 20.01.2009 р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 708/124/15-224/34974365 від 19.02.2009р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0002301502 від 02.04.2009р. на суму 1020 грн., яка направлено відповідачу поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується копією корінця податкового повідомлення – рішення від 02.04.2009 р. (а.с. 14).
Позивачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1506/153/15-224/34974365 від 06.04.2009р. (а.с. 56).
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.4.1.4 п.41 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), а саме: ПП «Фарматон» не надано декларації з податку на додану вартість за:
- січень 2009 року, з порушенням терміну подання: 20.02.2009р.;
- лютий 2009 року, з порушенням терміну подання: 20.03.2009р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 1506/153/15-224/34974365 від 06.04.2009р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0003951502 від 28.05.2009р. на суму 340 грн., яке розміщено на дошці оголошень 13.07.2009р., що підтверджується копією корінця податкового повідомлення – рішення від 28.05.2009р. (а.с. 14).
Також, позивачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 2738/389/15-224/34974365 від 02.06.2009р. (а.с. 58).
Перевіркою встановлено, що відповідачем не було надано декларації з податку на додану вартість за:
- березень 2009 року, граничний термін подання якої – 20.04.2009р.;
- за квітень 2009 року, граничний термін подання якої – 20.05.2009р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 2738/389/15-224/34974365 від 02.06.2009р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0005471502 від 20.07.2009р. на суму 340 грн., яке розміщено на дошці оголошень, що підтверджується копією корінця податкового повідомлення – рішення від 20.07.2009 р. (а.с. 15).
ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 3441/512/15-224/34974365 від 17.07.2009р. (а.с. 60).
Перевіркою встановлено, що відповідач в порушення вимог п.п.4.1.4 п.41 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ не надав декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, граничний термін подання якої – 22.06.2009 р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки № 3441/512/15-224/34974365 від 17.07.2009 р. за вищевказане порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення № 0005521502 від 21.07.2009р. на суму 170 грн., яке розміщено на дошці оголошень 21.07.2009р., що підтверджується копією корінця податкового повідомлення – рішення від 21.07.2009 р. (а.с. 15).
Згідно даних по особовому рахунку станом 01.07.2011р. має податкову заборгованість в сумі 2369,04 грн., а саме: з податку на додану вартість – 2029,90 грн. та з податку на прибуток – 339,14 грн., що підтверджується довідкою позивача від 01.07.2011р. (а.с. 7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р.), з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Так, Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкові вимоги:
- перша податкова вимога № 1/520 від 29.05.2008 р. на суму 339 грн. 91 коп., за якою складено акт про неможливість вручень № 355 від 08.07.2008р. та яка розміщена на дошці податкових оголошень 08.07.2008р. (а.с. 10);
- друга податкова вимога № 2/728 від 08.08.2008 р. на суму 339 грн. 91 коп., за якою складено акт про неможливість вручень № 387 від 10.09.2008р. та яка розміщена на дошці податкових оголошень 10.09.2008р. (а.с. 11).
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що зазначений податковий борг в розмірі 2369,04 грн. у відповідача виник у такі строки:
- за податковим повідомленням – рішенням № 0003611501 від 16.05.2008р. – податковий борг виник з 27.05.2008р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0008111502 від 26.12.2008р. – податковий борг виник з 06.01.2009р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0002301502 від 02.04.2009р. – податковий борг виник з 13.04.2009р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0003951502 від 28.05.2009р. – податковий борг виник з 24.07.2009р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0005471502 від 20.07.2009р. – податковий борг виник з 31.07.2009р.;
- за податковим повідомленням – рішенням № 0005521502 від 21.07.2009р. – податковий борг виник з 01.08.2009р.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення податкового боргу) податкове зобов’язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Також у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»-«в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Вказані вище податкові повідомлення-рішення позивача не оскаржувались відповідачем у встановлені законом строк, а отже, податкове зобов’язання є узгодженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення податкового боргу) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідач в судове засідання не з’явився – 07.09.2011р., 30.09.2011р., 31.10.2011р. та 25.11.2011р., доказів сплати податкового боргу суду не надав.
Що стосується позовних вимог про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у позовній заставі, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності – шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою державної податкової інспекції. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95,2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу з рахунків боржника, яке набрало законної сили, знаходилося на виконанні у податковому органі та доказів того, що рішення суду у такий спосіб не було виконано з причин недостатності коштів на рахунках боржника.
Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу в рахунок погашення податкового борту за рахунок активів відповідача у судовому порядку податковою інспекцією не вживалися та рішення суду, яке набрало законної сили, щодо стягнення вказаної суми податкового, боргу відсутнє. Також, позивачем на вимогу суду не надано і доказів недостатності коштів на рахунках відповідача.
При цьому, слід зазначити, шо положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом приймається до уваги те, що податковий борг у відповідача виник у 2008 та 2009 рр. коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, який встановлював більш сприятливі умови стягнення податкового боргу, зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги, стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків та відсутність такого способу захисту права як надання дозволу судом на погашення всієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування Державною податковою інспекцією законодавчого акту, який погіршує становище платника податків, до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, який виник у 2008 та 2009 рр. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, встановлений Податковим кодексом України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не доведено правомірності застосування до правовідносин щодо погашення податкового боргу, який виник у відповідача у 2008 та 2009 рр. у спосіб обраний позивачем відповідно до положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу та відсутності правових підстав щодо задоволення позову в частині надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Приватного підприємства «Фарматон» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі та стягнення 2369,04 грн. – задовольнити частково.
Стягнути кошти з Приватного підприємства «Фарматон» (51917, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, буд. 88, кв. 21, код ЄДРПОУ 34974365) з рахунків в обслуговуючих банках такого платника податків в рахунок погашення податкового боргу:
- на користь державного бюджету (р/р № 31118009700013, код платежу 11021000, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код 24232324, назва банку: УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) податковий борг по податку на прибуток у сумі 339 грн.14 коп. (триста тридцять дев’ять гривень 14 коп.);
- на користь державного бюджету (р/р № 31110029700013, код платежу 14010100, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код 24232324, назва банку: УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) податковий борг по податку на додану вартість у сумі 2029 грн. 90 коп. (дві тисячі двадцять дев’ять гривень 90 коп.).
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30.11.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.О. Конєва
< Текст >