09.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/5920/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С. < Текст >
при секретаріЧерпак А.Ю.
за участю сторін:
від позивача – Товстий К.А.
від відповідача – Сорока В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/5920/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український харчовий продукт»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинськ про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинськ (далі –ДПІ у м. Дніпродзержинськ), в якому просив визнати недійсним рішення про застосування штрафних санкцій №0006122303/52257 від 28.12.2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Дніпродзержинськ була проведена перевірка за дотриманням ТОВ «Український харчовий продукт»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій №0006122303/52257 від 28.12.2010 року. Позивач вражає, що перевірка проведена без додержання вимог законодавства, та порушень Положення №637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», виявлених під час перевірки, товариством фактично допущено не було.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірність проведення перевірки та прийнятого податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій №0006122303/52257 від 28.12.2010 року, а тому просив відмовити у задовленні адміністративного позову.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази та заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.10.2010 на підставі п. 2 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу України», у відповідності до затвердженого начальником ДПІ у м. Дніпродзержинську плану проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу за суб’єктами господарювання, що здійснюют розрахунки у готівковій формі на грудень 2010 року, згідно направлень на право проведення перевірки від 01.12.2010 р. №1412 працівниками ДПІ у м. Дніпродзержинську було проведено планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, каси підприємства яка розташована за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сировиця, 46, де здійснює діяльність ТОВ «Український харчовий продукт».
За результатами перевірки було складено акт(довідка) від 02.12.2010 №10099/0577/0403/23/24984900, яким зафіксовано порушення п.3.4, 3.5, 2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мінюсті 13.01.2005 №40/10320(зі змінами та доповненнями)(далі –Положення №637), а саме: 19.07.2010 підприємством видано готівкові кошти в розмірі 10000,00 грн. ОСОБА_5 за транспортні послуги (видатковий ордер №25 від 19.07.2010) та 17.11.2009 видано готівкові кошти ОСОБА_6 в розмірі 3850,00 грн. за транспортні послуги (видатковий ордер №19 від 17.11.2009). У видаткових ордерах відсутній підпис одержувача готівки, таким чином встановлено над лімітні готівкові кошти за 17.11.2009 у сумі 3850,00 грн. та за 19.07.2010 у сумі 10000,00 грн. Від підписання акту перевірки керівник ТОВ «Український харчовий продукт»відмовився, про що було складено відповідний акт №24/12-10 від 24.12.2010.
На підставі акту(довідки) від 02.12.2010 №10099/0577/0403/23/24984900 відповідачем винесено рішення №0006122303/52257 від 28.12.2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 27700 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення №0006122303/52257 від 28.12.2010 року про застосування штрафних санкцій було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у м. Дніпродзержинську, ДПА у дніпропетровській області, ДПА України, по результатам якого, наведене рішення було залишено без змін, а у задоволенні скарг позивача було відмовлено.
Суд погоджується з думкою податкового органа та вважає рішення №0006122303/52257 від 28.12.2010 правомірним та обґрунтованим з огляду на наступне.
Як на підставу протиправності дій відповідача, позивач посилається на те, що видача готівкових коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтверджена їх підписами на видаткових ордерах, проте такий підпис помилково поставлений не в тій графі видаткового ордеру, крім того, на підприємстві не встановлено ліміт каси, у зв’язку з відсутністю такої необхідності, а тому, підприємством фактично не було порушено порушення п.3.4, 3.5, 2.8 Положення №637.
Так, Положення №637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до п. 3.1 цього положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з п. 3.4 Положення №637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3 до Положення №637) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Разом з тим, нормами п. 3.5 Положення №637 передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Відповідно до п. 1.2 цього ж положення, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.
Форма видаткового ордеру встановлена у додатку 3 до Положення №637.
Як вбачається з матеріалів справи, підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у касових ордерах №25 від 19.07.2010 та №19 від 17.11.2009 в графі «одержувач»відсутні.
Представником позивача у судове засідання, на підтвердження видачі готівки ОСОБА_7 та ОСОБА_5, було надано копію видаткової відомості за листопад 2009 року та липень 2010 року, в яких значаться підписи наведених осіб про одержання готівки.
Проте, суд не може взяти до уваги такі докази позивача, оскільки видаткові відомості були надані ним тільки у судове засідання. Отже, при проведенні перевірки податковому органу їх надано не було, крім того, не посилався позивач на них, як доказ, і в своїх скаргах до ДПІ у м. Дніпродзержинську, ДПА у Дніпропетровській області, ДПА України. Тобто, суд не може вважати копії видаткових відомостей за листопад 2009 року та липень 2010 року належними доказами по справі.
Таким чином, позивачем не доведено суду факту видачі готівкових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за видатковими касовими ордерами №25 від 19.07.2010 та №19 від 17.11.2009 на загальну суму 13850 грн.
Відповідно до абз. 2 п.3.5 Положення №637, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Згідно з п. 7.24 цього ж положення, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Нормами п. 5.8 Положення №637 передбачено, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.
Отже, враховуючи недоведення позивачем факту видачі готівкових коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_5, суд вважає твердження позивача щодо невстановлення ліміту каси та відсутності порушення п. 2.8 Положення №637 помилковим, а висновки податкового органу в акті перевірки від 02.12.2010 №10099/0577/0403/23/24984900 щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі обгрунтованими та правомірними.
Відповідно до вступної частини ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі ст. 15 цього Закону, Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Положеннями ст. 16 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до п.11 ст. 11 ЗУ «Про податкову службу»(яка діяла на час виникнення правовідносин), застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З аналізу наданих сторонами доказів та вищенаведених норм права, суд вбачає, що рішення про застосування штрафних санкцій №0006122303/52257 від 28.12.2010 року прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення №0006122303/52257 від 28.12.2010, а тому вважає за необхідне відмовити ТОВ «Український харчовий продукт»у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український харчовий продукт» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинськ про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій №0006122303/52257 від 28.12.2010 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст виготовлено 28 листопада 2011року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >