08.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/8157/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С. < Текст >
при секретаріКалині В.М.
за участю:
від позивача ОСОБА_4
представника відповідача Григорчук П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
07 липня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції(далі –Бабушкінський ВДВС ДМУЮ), в якій, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив:
- визнати стягнення виконавчого збору неправомірним та скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням відкритим на підставі виконавчого напису №708 від 28.03.2011 р. приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на транспортний засіб TOYOTA MATRIX, р/н НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Григорчук П.В. від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046;
- покласти судові витрати, пов’язані з розглядом справи на відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ порушили його законні права та інтереси, гарантовані Конституцією та Законами України, а саме завдали матеріальної шкоди у розмірі 23354,26 грн.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. В своїх запереченнях посилався на те, що всі вжиті державним виконавцем дії є законними, правомірними та не суперечать вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за заявою ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ «Укрсоцбанк»від 18.04.2011р. вх.№ 3221 на підставі виконавчого напису №708 від 28.03.2011 р. приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на транспортний засіб TOYOTA MATRIX, 2006 р/в, р/н НОМЕР_1, тип ТЗ –легковий-універсал-В, номер шасі НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_5 (далі - виконавчий напис) державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Григорчук П.В.(далі –державний виконавець) було відкрито виконавче провадження щодо задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ «Укрсоцбанк»у розмірі 233542,64 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, про що винесено відповідно постанову від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046 позивачу було надано семиденний строк з дня винесення такої постанови для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, п. 5 вищенаведеної постанови, державний виконавець заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_5, в межах суми боргу та наклав арешт з дня надходження постанови.
29 квітня 2011 року держаним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ, у зв’язку з добровільним невиконанням позивачем у семиденний строк виконавчого напису, була винесена постанова про стягнення з ОСОБА_5 виконавчого збору у сумі 23354,26 грн.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно ч.1,3 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Положення п.п. 4.1.1 п. 4.1 «Інструкції про проведення виконавчих дій»затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., передбачають, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачених Законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу 21.04.2011р., проте, отримана останнім особисто 16.06.2011 року, про що свідчить копія поштового повідомлення №4903302188500.
Таким чином, державний виконавець, без наявності у нього доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_5 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046, почав примусове виконання виконавчого напису, а саме виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 23354,26 грн., тим самим фактично позбавивши ОСОБА_5 права на добровільне виконання виконавчого документа.
Отже, з аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 29.04.2011р. про стягнення з ОСОБА_5 виконавчого збору у сумі 23354,26 грн. винесена передчасно та з порушенням норм закону, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає за доцільне відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046, оскільки у державного виконавця були усі підстави щодо відкриття виконавчого провадження, які передбачені ст.ст 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, виконавче провадження було відкрито на підставі на підставі виконавчого напису №708 від 28.03.2011 р. приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, виконавчий документ відповідав положенням ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».
При цьому, судом встановлено не відповідність п.5 постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999р. №74/5, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Частиною 3 ст. 57 вказаного Закону встановлено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Положення ч. 5 цього ж Закону вказують на те, що вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Пунктом 5.6.1. Інструкції передбачено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Нормами п. 5.6.2 цієї ж Інструкції встановлено, що арешт майна застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження було відкрито за виконавчим написом приватного нотаріуса про звернення стягнення на транспортний засіб, який був переданий в заставу Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», відповідно до договору застави транспортних засобів №755 від 01.09.2006р.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна повинні бути задоволені вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»в особі ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк»у розмірі 233542,64 грн.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно до ст.. 18 Цивільного Кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи вищевказані норми права, суд вважає, що метою заборони здійснювати відчуження майна є забезпечення виконання виконавчих документів та задоволення інтересів стягувача.
Отже, сторонами виконавчого провадження було встановлено борговим документом умови невиконання зобов’язань по укладеній між ними угоді, а саме в рахунок реалізації транспортного засобу.
Проте, постановою від 21.04.2011р. державним виконавцем було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що є порушенням прав позивача.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що п. 5 постанови від 21.04.2011р. про відкриття виконавчого провадження є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині винесення постанови від 29.04.2011р. про стягнення виконавчого збору з позивача та правомірності накладення заборони на відчуження всього майна позивача в межах суми боргу у п. 5 постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати відповідно до задоволених вимог, а саме у розмірі 0,85 грн.
Керуючись статтями 158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Григорчук П.В. від 29.04.2011р. про стягнення з ОСОБА_5 виконавчого збору у сумі 23354,26 грн.
Визнати протиправним та скасувати п.5 постанови державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Григорчук П.В. про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2011 р. серії ВП №26931046.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 витрати на сплату судового збору у розмірі 0,85 грн.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 31 жовтня 2011року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >