07.12.2011 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/145/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Кучми К.С.
при секретарі –Василенко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення на посаді, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 15.03.1999 року його було прийнято на службу в органи МВС України. Останнє місце роботи - на посаді помічника дільничного інспектора Довгинцівського РВ УМВС Криворізького ГУ УМВС в Дніпропетровській області. За час проходження служби він не мав жодної догани, його неодноразово та постійно нагороджували, в тому числі він має подяки, винагороди та цінний дарунок від керівництва. 10.09.2010 року його було повідомлено, що згідно наказу №210о/с від 09.09.2010 року, нібито за підписом начальника головного управління МВС в Дніпропетровській області його звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до п.63 «є» за порушення дисципліни «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114. Даний наказ йому на руки ніхто не видав, з даним наказом ніхто не ознайомлював, але він вважає, що дані, які були приведені в наказі №210о/с не відповідають дійсності, а сам наказ складений упереджено, звільнення зроблено з порушенням чинного законодавства.
Позивач також зазначив, що відповідно до наказу МВС України в Дніпропетровській області №210о/с від 09.09.2010 року, його було звільнено зі служби без проведення атестації, або якщо така була, то без проведення з його участю, без повідомлення про проведення атестації та доведення до нього її результатів, без видачі копії атестації. Крім того, в даному випадку про призначення службового розслідування йому також нічого не відомо, службове розслідування не призначалось, а якщо призначалось, то про це його не повідомлено.
За таких обставин, позивач просив суд: скасувати наказ №210о/с від 09.09.2010 року в частині звільнення його, за п.63 «є» положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, як незаконний; поновити його на посаді помічника дільничного інспектора міліції Довгинцівського районного відділу міліції Криворізького міського управління МВС України.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з викладених у позові підстав, просили суд його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ України ГУМВС України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Службовим розслідуванням було встановлено, що позивачем було допущено порушення службової дисципліни, що виразилось в не дотриманні вимог Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Кодексу честі органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, а саме: у вступі в неділові стосунки з цивільними особами, намагання отримати грошові кошти від гр.ОСОБА_2 за вирішення питання про не притягнення її до кримінальної відповідальності. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання свого представника не направила, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. В своєму клопотанні просили суд розглядати справу за відсутності їх представника на підставі поданих до суду заперечень, в яких вони послались на таке:
ОСОБА_1 були відомі підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. №114. Криворізьке МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, вважає, що ОСОБА_1 скоїв проступок не сумісний з перебуванням в ОВС, що дає підстави сумніватися в його об’єктивності, не упередженості при виконанні службових обов’язків, а таким чином враховуючи висновок службового розслідування відносно останнього вважають, що підстав для поновлення на службі в ОВС ОСОБА_1 не має. 09.09.2010 року позивачу було оголошено рішення атестаційної комісії та надано для ознайомлення атестаційний лист, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на атестаційному листі. З висновком атестаційної комісії позивач був згоден, про що також свідчить відмітка в атестаційному листі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15 березня 1999 року. /а.с.119-121/.
09.09.2010 р. наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області №210о/с помічника дільничного інспектора СДІМ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114. /а.с.11, 116-118/.
Підставою для звільнення був наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області №1631 від 07.09.2010 р. /а.с.12-14/.
Підставою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 став висновок службового розслідування від 01.09.2010 р., проведеного робочою групою у складі інспектора ЮС УКЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області Скрипника B.C., старшого оперуповноваженого в ОВС ВВБ в Дніпропетровській області СВБ ГУБОЗ МВС України Удовенка O.A. щодо неправомірних дій помічника ДІМ СДІМ Довгинцивського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 /а.с.49-51/.
Позивач у секторі кадрового забезпечення отримав трудову книжку та військовий квіток, що підтверджується власноруч написаної розпискою від 10 вересня 2011 року. /а.с.38/.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ України, добровільно бере на себе обов’язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки. Працівник органів внутрішніх справ повинен постійно пам’ятати, що він є представником влади, і бути гідним довір’я народу. При виконанні службових обов’язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ, крім іншого, повинен: бути вимогливим до себе, своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи чесності і скромності у громадському і особистому житті.
Згідно Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України працівник органів внутрішніх справ зобов’язаний користуватися у службовій діяльності і у повсякденному житті та поведінці системою етичних норм, зокрема, беззаперечно та неухильно поважати та захищати права і свободи людини і громадянина; повсякчас бути готовим до надання людям допомоги і захисту в межах службових повноважень та виходячи із загальнолюдських морально-етичних позицій; у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності; стверджувати та відстоювати честь і гідність правоохоронця як посадової особи, уповноваженої державою та народом України захищати законні права та інтереси громадян; всіляко сприяти підвищенню авторитету ОВС серед населення. У разі недотримання взятих зобов’язань бути готовим понести відповідальність, передбачену законодавством України.
Стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З огляду на зазначене, спеціальні юридичні і моральні норми пред’являють підвищені вимоги до почуття відповідальності працівника міліції.
Частиною 5 статті 25 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ встановлено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.
Як зазначено в ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Так, службовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1 було допущено порушення службової дисципліни, що виразилось в не дотриманні вимог Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р., Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р., Присяги працівника органів внутрішніх справ, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 р. №382, Кодексу честі органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 11.01.1996 р. №18, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України від 05.10.2000 р. № 7км/8, а саме у вступі в неділові стосунки з цивільними особами, намагання отримати грошові кошти від гр.ОСОБА_2 за вирішення питання про не притягнення її до кримінальної відповідальності. Даний факт підтвердила в ході судового засідання допитана у якості свідка ОСОБА_2 /а.с.164, 165/.
Відповідно до ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України підчас проведення службового розслідування від ОСОБА_1 було відібрано письмове пояснення. /а.с.55/.
Суд критично відноситься до посилання позивача, що його було звільнено зі служби без проведення атестації та не доведення до нього її результатів, оскільки як було встановлено під час судового засідання 09.09.2010 року ОСОБА_1 було оголошено рішення атестаційної комісії та надано для ознайомлення атестаційний лист, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на атестаційному листі, про що він не заперечував і під час судового засідання. З висновком атестаційної комісії позивач був згоден, про що також свідчить відмітка в атестаційному листі. /а.с.54/. Згідно з п.п.14.8 п.14 витягу з «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 р. №552 посадова особа при проведенні службового розслідування зобов’язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової дисципліни. /а.с.132/.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 були відомі підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114.
Як зазначено в частинах 3, 7 статті 13 Дисциплінарного статуту начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Відповідно до п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року № 114 позивач в званні прапорщик міліції відносився до молодшого начальницького складу.
Відповідно до п.69 даного Положення звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу проводиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ.
Суворість дисциплінарного стягнення, яке було накладене на позивача, не може бути підставою для його поновлення на службі, оскільки вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень. Такої правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.04.2010 р. по справі № К-13910/08. Крім того, суд враховує, що кадровою комісією було взято до уваги послужний список позивача, а саме наявність дисциплінарних стягнень. Так, за час служби в ОВС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності притягався: наказом Довгинцівського РВ Криворізького МУ УМВС від 22.03.2005 р. №31 за грубе порушення правил дорожнього руху оголошено догану; наказом Довгинцівського РВ Криворізького МУ УМВС від 12.08.2005 р. №100 за недбале ставлення до своїх функціональних обов’язків по запобіганню в проникнення в службовий автомобіль, залишення його без нагляду оголошено сувору догану; наказом Довгинцівського РВ Криворізького МУ УМВС від 18.07.2006 р. №96 за порушення службової дисципліни, яке виразилося у порушенні правил дорожнього руху оголошено догану; наказом Криворізького МУ УМВС від 09.11.2006 р. №428 за порушення правил дорожнього руху, що призвело до допущення дорожньо-транспортної пригоди попереджений про неповну посадову відповідність. /а.с.56/.
За таких обставин, спростовуються доводи позивача про неправомірне застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення, а також його доводи про те, що за весь час проходження служби він не мав жодної догани.
Отже, оскаржуваний наказ т.в.о. начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 09.09.2010 року №210 о/с, полковника міліції В.Б. Мазан винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п.64 «є» зазначеного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.
В силу ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для відмови у задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення на посаді - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >К.С. Кучма
< Текст >