УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Данила Н.М.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Буровій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства «Салгір», ОСОБА_2 про відновлення членства в СТ «Салгір», поверненні земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 12 грудня 2005року,
встановила: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до садівницького товариства «Салгір», ОСОБА_2 про відновлення членства в СТ «Салгір», поверненні земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є членом СТ «Салгір» з грудня 1987року. Рішенням Домбровської сільської ради від21.01.1998року земельна ділянкаНОМЕР_1 площею 0,051га в COT «Салгір» була передана їй у власність. В жовтні 2004року вона дізналася про те, що її виключили з членів садівницького товариства, а її земельна ділянка передана ОСОБА_2. на підставі рішення зборів від 23.05.2004року. Про проведення зборів, на яких її було виключено з членів садівницького товариства її не повідомляли. Вважає, що відповідач порушив її право власності, в зв'язку з чим просила поновити її права.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що земельна ділянка не була власністю позивача, а знаходилась у неї в користуванні як у члена СТ. В порушення уставу товариства позивачка з 1999року сплачувала членські внески, не обробляла землю, не доглядала за деревами, які росли на ділянці. Виключення з членів СТ позивачки було проведено відповідно до законодавства, положень Статуту СТ. просили відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 12 грудня 2005року позов ОСОБА_1задоволено частково. Суд зобов'язав ОСОБА_2 повернутиОСОБА_1літній садовий будинок ДС-1, паспорт НОМЕР_1 В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши позивачку, її представника, двох представників СТ «Салгір», колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1частково, суд виходив з обгрунтованості позовних вимог в частині витребування розбірного літнього садового будиночка і необґрунтованості інших позовних вимог позивачки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Справа №22-1537\ 2006р Головуючий по першій інстанції: суддя - Томащак А.С
Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачці на праві користування належала земельна ділянкаНОМЕР_1 в СТ «Салгір» загальною площею 0,051 га на якому знаходиться літній садовий будиночок, колодязь, огорожа, плодові дерева.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Добровської сільської ради від 21.01.1998року № 4б\392 ОСОБА_1. було передана безоплатно у власність земельна ділянкаНОМЕР_1 площею 0,051 га для ведення садівництва із землекористування СТ «Таврида»( в подальшому СТ «Салгір») (а.с.6)
Державний акт на право власності на земельну ділянку позивачка не оформляла та не отримала, посилаючись на тяжке матеріальне становище .
Відповідно до положень ст.. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянки та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
Рішення органа влади про передачу земельної ділянки у власність є лише першим етапом приватизації, право власності на землю виникає лише після отримання державного акту. Таким чином, рішення виконавчого комітету сільської ради про передачу у власність земельної ділянки не є документом, який посвідчує право власності на цю земельну ділянку.
З огляду на вищевказані норми закону, доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка є власністю позивачки і не може бути передана у користування іншому громадянину, не ґрунтуються на законі.
Згідно з ч.6 ст.35 ЗК України використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Відповідно до протоколу засідання правління СТ «Салгір» від 23.04.2004року було прийнято рішення про виключення з членів товариства ОСОБА_1 за несплату членських внесків, не освоєння (не обробку) земельної ділянки протягом 1997- 2005років.
Відповідно до протоколу звітно - виборних зборів СТ «Салгір» від 23.05.2004року вищевказаний протокол правління про виключення з членів товариства ОСОБА_1було затверджено.
Виключення позивачки з членів СТ «Салгір» було проведене відповідно до п.17, 18 Статуту СТ «Салгір», згідно з якими член СТ виключається з товариства в разі: не освоєння виділеної йому земельної ділянки протягом одного року (неосвоєним вважається ділянка де відсутня обробка грунта, посадка багаторічних та річних культур, а також де посаджені багаторічні насадження, але за ними немає постійного уходу, що тягне за собою усихання дерев, заростанню ділянки бур'янами, розмноженню шкідників та хворобою рослин); несплати в строк встановлених загальними зборами членських внесків, а також інших обов'язкових платежів.
Згідно з актами від 22.10.2004р, 01.12.2004р, 10.11.2001р, 12.10.2003р., складених комісією, створеною з членів СТ «Салгір», фотографій, долучених до цих актів, земельна ділянкаНОМЕР_1 на протязі восьми років не обробляється, заросла бур'янами, дерева не обрізані, засохлі, земля не копана, огорожа повалена, калитка відсутня.
Відповідно до довідки головного бухгалтера СТ «Салгір» ОСОБА_1 не проводила оплату членських внесків з 1997 по 2004рік ( а.с.77). Позивачка в судовому засіданні Апеляційного суду погодилася з тим, що з 1997 по 2004р не сплачувала членські внески, але наполягала на тому, що не проводила оплату, оскільки не знала на який розрахунковий рахунок необхідно сплачувати внески.Виключення позивачки з членів СТ «Салгір» було проведене відповідно до п.17, 18 Статуту СТ «Салгір». Доводи позивачки про те, що їй було невідомо про те , що її
виключають з членів COT спростовуються реєстром відправлених листів, а також об'явами, які вивішувались на дошку оголошень.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час розгляду справи були відсутні підстави для її виключення з членів СТ, а саме: погашена заборгованість по членським внескам, земельна ділянка перекопана, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки її виключення з членів СТ було проведене ще в травні 2004 року.
За таких обставин суд правомірно на підставі ст.35, 125, 126 ЗК України, п.17, 18 Статуту СТ «Салгір» відмовив у задоволенні позову про відновлення членства в СТ «Салгір», поверненні земельної ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 12 грудня 2005року залишити без змін.Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.