Суворовський районний суд м.Одеси

Справа №: 1-16/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2011  

Суворовський районний суд  міста Одеси в складі:

головуючого судді Тонконоженко М.М.

при секретарях Чебан О.О., Величко Н.В. і Баранові О.О.

з участю прокурорів  Щербакова О.О. і  Мевлід Д.М., захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Одесі кримінальну справу про звинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.4, 191 ч.5 і 209 ч.2 КК України і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим слідством підсудний ОСОБА_5 звинувачується в тому, що на протязі 2002 - 2003 років, він, будучи технічним директором ТОВ «Одеський ливарний завод», використовуючи владні повноваження технічного директора, зловживаючи своїм посадовим становищем, неодноразово вчинив заволодіння чужим майном ( феросплавів мобрезервів держави) у великих та особливо великих розмірах,   на загальну суму 61154 грн. 18 коп, та використав майно, свідомо набуте злочинним шляхом для здійснення господарської діяльності. В ході здійснення незаконного заволодіння феросплавами ОСОБА_5 давав вказівки начальнику першого та другого відділів і начальнику штаба надзвичайних ситуацій  ТОВ «Одеській ливарний завод»і по сумісництву виконуючому обов’язки начальника першого і другого відділів ВАТ «Одеський завод «Центроліт», який в свою чергу давав доручення комірнику складу мобрезерву ОСОБА_7 зробити відпуск феросплавів на користь ТОВ «Одеський ливарний завод». ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 209 КК України ( ред. 2001 року).

Підсудний ОСОБА_6 звинувачується в тому, що будучи начальником першого та другого відділів і начальником штаба надзвичайних ситуацій  ТОВ «Одеській ливарний завод»і по сумісництву виконуючим обов’язки начальника першого і другого відділів ВАТ «Одеський завод «Центроліт», за вказівкою ОСОБА_5 давав доручення комірнику складу мобрезерву ОСОБА_7 зробити відпуск феросплавів на користь ТОВ «Одеський ливарний завод». ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 не визнав себе винним в скоєнні зазначених злочинів, пояснив що в ході досудового слідства він пояснював слідчому, що він звинувачує службу безпеки, в особі їх куратора ОСОБА_2, в тому що вони допустили доведення заводу до цього стану, сприяли обанкручуванню заводу, не приймаючи належних мір коли створеному дочірньому підприємству ДП ПСП ТРЕТИСК з 11 тисячами 500 гривнями віддали завод вартістю 28  мілліонів, після чого завод фактично перейшов в руки ДП, після чого ця фірма зникла і створилося ВАТ.  Також він звертав увагу слідчого що з держрезерву було взято феросплавів  більш, ніж на 500  тисяч і СБУ не звертало на це  уваги. Крім того, зі складу вкрадено 60 тисяч бронзових заготівок. По наряду грудня 2004 року весь мобрезерв, закладений в 1976-1977 роках при СРСР, був вивезен в Дніпропетровську область. Він намагався повідомити про це на зібранні заводу, яке проводив ОСОБА_1, але його туди не пустили, і він був змушений підготувати робітника, який виступив, допомагаючи СБУ розібратися, але це не дало результату і їх куратор СБУ ОСОБА_2 був переведений в інший регіон. Він намагався передати слідчому бухгалтерські документи з даними куди платились гроші, але слідчій відмовився її брати.

По суті обвинувачення підсудний ОСОБА_5 пояснив, що згідно структури підприємства начальники першого та другого відділів ні на заводі ВАТ «Центроліт», ні ТОВ  ОЛЗ (які мали самостійні реквізити) йому не підпорядковувались, а підпорядковувались безпосередньо директору завода, який знав про використання феросплавів з мобрезерву для виробництва продукції. Розпорядження мобрезервом в його функції не входило. В його обов’язки входило підтримка в робочому стані і ремонт будівлі, а також станків, автоматичної лінії, крана, котельної, трансформаторної и т.п.  

Коли почалося обанкручування завода «Центроліт»на завод був направлений  арбитражний управляючій ОСОБА_7, який призначив його головою комісії по інвентаризації мобільного резерва, в яку увійшли всі спеціалісти підприємства, в тому числі і ОСОБА_6 Комісією встановлено що феросплави: ферасіліцій і феромарганець знаходяться в дуже поганому стані, тривалий час зберігались в цеху, де запиленість, загазованість, підгрунтні води і кислоти, в зв’язку з чим феросплави стали псуватися. Комісія підтвердила неприродність феросплавів для подальшої експуатації, про що доповіли управляючому.

Після проведення інвентаризації пройшов час, ціни піднялися, підприємства закривались і все йшло до повного зупинення заводу. Коли виникло питання що робити з феросплавами: списувати і викидати їх, чи можливо їх використати і було прийняте рішення про їх використання. Рішення про можливість використання бракованих феросплавів приймалося головним металургом, головним технологом і начальниками цехів, це не входило в його компетенцію. Він особисто жодного разу не отримував феросплави, їх отримували начальники різних цехів: зокрема цех стального лиття, дрібного чугунного лиття, турбиний цех, ливарний цех і цехи продовжували працювати. Феросплави потрібно було викинути, але  комусь треба було брати на себе відповідальність. Він ніколи не займався мобрезервом, тому не знав хто має право ним розпоряджатися. Він знав, що ОСОБА_6  є відповідальним за мобрезерв, вважав його матеріально відповідальним, але не знав точно яку посаду він займає. Для забезпечення виробництва лиття начальники цехів вибирали з бракованого мобрезерву необхідні кількості феросплавів, після чого начальники цехів разом з ОСОБА_6 приходили до нього і писали службові листи про відпуск феросплавів і оформляли гарантійні листи про те, що вони забовязуються повернути нові феросплави вже належної якості з нових, тобто таким чином «освіжити»мобрезерв. Він дійсно ставив резолюцію на гарантійних листах про відпуск феросплавів, які йому приносив ОСОБА_6, маючи на увазі  в вказаний строк провести їх «освіження»новими, які мали поступити на завод. При цьому він поясняв ОСОБА_6, що його резолюція для нього не обов’язкова і він має право її не виконувати. Він підписував гарантійні забов’язання тому що був керівником начальників цехів в технічному плані, але не по виробництву.  Отримавши гарантійний лист  ОСОБА_6 давав вказівку комірниці на відпуск феросплавів начальникам цехів, які використовували їх для виробництва продукції. ОСОБА_6 вів облік виданих феросплавів і говорив йому скільки потрібно їх замінити. В зв’язку з тим, що феросплави були неналежної якості, тобто браковані, для виготовлення якісної продукції,  їх необхідно було добавляти в стальне, чи чугунне лиття в  декілька раз більше ніж якби вони були належної якості, хоча діючи гости цього не дозволяли і якби належним чином працював ВТК, то феросплави потрібно було викинути на смітник.  Він не є спеціалістом по строкам зберігання феросплавів, які були закладені в 1977-1978 роках, але він в будь-якому випадку не повинен бути більше 20 років, при умові його освіження. Акт комісії, яка підтвердила бракованість феросплавів, знаходиться у ОСОБА_6 Забезпечення зберігання мобрезерву було покладено на директора заводу. Безумовно була необхідність провести освіження феросплавів. Він не знає як потрібно було провести освіження, але точно знав, що до того освіження не проводилось, але феросплави з мобрезерву вже брались, можливо про це був наказ по заводу.

Фактично взяті феросплави мобрезерву не проходили по бухгалтерії заводу, а проходили по цеху червоним, а по мобрезерву мінусом, тобто фактично службові листи є борговими забов’язаннями. Завод продовжував працювати, завод закуповував матеріали, і згідно гарантійним листам начальники цехів мали повертати матеріал на склад мобрезерву, про що було письмове звернення ОСОБА_6 а він, в свою чергу, письмово звертався до начальників цехів, щоб вони підготувались і повернули взяті феросплави. Крім того, ОСОБА_6 йому розповідав, що він неодноразово письмово звертався в СБУ, Фонд держмайна Украйни про необхідність освіжити мобрезерв. Ніяких іншіх документів для проведення освіження мобрезерву не було потрібно. Але за період з жовтня 2002 по квітень 2003 р.р. це неможливо було зробити, т.я. цехи холодні і технологічне виробництво в цей час року не ведеться,  а з квітня виробництво продовжується і заборгованість повинна бути повернена, але його на завод вже не пускали. Він дійсно мав намір забезпечити заміну феросплавів, але йому не дали змоги це зробити не пускаючи на завод вже з травня 2003 року, а до того з лютого 2002 року проводив неодноразові перевірки, аудити, але, т.я.  він не подавав заяву про звільнення,  його просто не пускали на завод.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 не визнав себе винним в скоєнні зазначеного злочину, пояснивши, що на заводі функціонувало два відділи, які  практично були пов’язані з мобрезервом, які знаходилися в різних приміщеннях. Перший відділ це таємна переписка та таємна документація, туди було заборонено приходити без особливого  дозвілу. Другий відділ  займався тільки мобілізаційними роботами. Перший та другий відділ підкорялися  першому керівнику і ніколи взаємозаміняємими не були. Він дійсно був начальником першого відділу і тільки контролював, щоби до другого відділу  не зайшов ніхто з сторонніх осіб. Документи другого відділу, в тому числі на період жовтня 2002 року по квітень 2003 року і до теперішнього  часу, зберігаються в сейфі першого відділу. Другий військово-мобілізаційний відділ, в обов’язки якого входила робота з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву був ліквідований на ОЛЗ «Центроліт»ще у 1993 році, і з тої пори його не було організовано ні на ВАТ Одеський завод «Центроліт», а тим паче на ТОВ «Одеський ливарний завод». Так як на ТОВ «ОЛЗ»мобілізаційний резерв з ВАТ ОЗ «Ценроліт»так і не був переданий, то на ТОВ «ОЛЗ»не має і не могло бути організовано другий відділ, відповідальний за роботу з мобрезервом. На заводі він не виконував функції представника влади, не був наділений організаційно-розпорядницькими і  адміністративно-господарчими обов’язками, тож не був і не являється посадовою особою. В нього ніколи не було підлеглих, він не мав права давати доручення комірнику другого відділу на переміщення матеріальних цінностей мобрезерва, тому що він ніколи не був, і не міг бути начальником другого відділу, і ні якого відношення не мав, і не має до складу мобрезерва з другого військово-мобілізаційного самостійного відділу. В справі не має і не може бути ні одного документа про наявність на заводі з 1993 року другого відділу і про призначення його відповідальнім за мобрезерв керівниками заводу. Вказане вище підтвержуеться матеріалами справи і свідчить про те, що він  начальник першого  режимно-секретного відділу не мав і не має ніякого відношення до роботи з мобілізаційним резервом, тому що це категорично заборонено робити згідно діючої таємної інструкції № 556-126-1987 р. лист 10, пункт 16, виписка з якої вручена слідчому, а також Закону України «Про державну таємницю», Положення про режимно-секретного відділу ПКМУ №609 від 04.08.1995 року. На державне підприємство «Одеський ливарний завод «Центроліт»він прийшов на роботу 18.04.1988 року по переводу інженером по  пожежній безпеці, а вже 24.10.1988 року по рекомендації УКДБ в Одеській області був призначений начальником першого відділу, ким і працює в даний час. Самостійний  перший відділ на ТОВ «ОЛЗ»було організовано в зв’язку з організацією на основі Положення про режимно-секретні органи ПКМУ №609 від 04.08.1995 року. Він змушений відмовитися від дачі будь-яких показань, які можуть служити розголошенню діяльності, пов’язаної з питаннями, які згідно Закону України «Про державну таємницю», стаття 8, внесені до державної таємниці. Чим і де повинен займатися другий війського-мобілізаційно самостійний відділ, і кому він підпорядковується, вказано в таємній постанові КМУ №648-018 від 20.09.1994 року, та інших таємних постановах та наказах міністрів, які були направлені для виконання керівнику заводу. Всі документи по мобрезерву були і є таємними. В теперішній час мобрезерв всіма покинутий і він нікому не потрібен. Він зберігав і зберігає з 1996 року таємні документи, так як їх передавати, читати заборонено категорично.  В 2002 році, як зараз підтверджує господарський суд,  арбітражний суд і Вищий господарський суд, завод був незаконно захвачений та перейшов у приватні руки. На жовтень 2002 року відповідальний за роботу мобрезерва був ОСОБА_8, тому що він офіційно  прийняв мобрезерв по таємному акту, цей акт зберігається у нього і він  його показував слідчому, і нікому не здавав, він його покинув, залишив на призвіл долі.  Мобрезерв  з «Центроліта»на Ливарний завод не передали, хоча, згідно діючого законодавства повинні були передати. На заводі діяла комісія, яка слідкувала за тим, щоб не псувалися матеріальні цінності. Головуючий комісії був технічний директор- головний інженер. У лютому 2002 році була зроблена перевірка в присутності управляючого санації ОСОБА_7, технічного директора ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_9, комірника ОСОБА_7 і начальника першого відділу ОСОБА_6. Відповідала за технічне зберігання мобрезерва комірник ОСОБА_7. Щоб мобрезерв кудись пішов повинно бути розпорядження Кабінету Міністрів України, у крайньому випадку потрібен  наказ, який теж є грубим порушенням, це знали всі, але директор ОСОБА_8  своїм наказом забрав майже половину мобрезерву. Гарантійні листи не дають право на видачу матеріальних цінностей нікому. Гарантійні листи передбаченні законом, але по ним не можливо забрати мобрезерв, повинні бути накладні, а накладні підписувати ніхто не хотів. СБУ забов’язала його, як позаштатного співробітника, володіти інформацією у зв’язку з тим, що з держави не законно забрали завод, тому він вимушений був приходити до ОСОБА_5 і підписувати в нього гарантійні розписки, після чого робити відмітки про наіменовання і кількість відпущених матеріальних цінностей. Акт від 22.03.2004 року, який знаходиться в справі і взятий за основу обвинувачення, в якому вказано, що він начальник першого та другого відділу був оформлений без керівника заводу. Цей акт готувала служба безпеки України. Питання пов’язані з мобрезервом є таємними, розголошувати їх заборонено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що з 1972 року працює на складі заводу. ОСОБА_6 був начальником першого відділу, він ніколи не був начальником другого відділу, начальником другого відділу до 1993 року був ОСОБА_22. Другий відділ був до 1993 року, після чого його ліквідували. Зі складу мобрезерву було вивезено багато матеріальних цінностей, 84 т було вивезено за наказом директора ОСОБА_8, також мобрезерв видавався за накладними, але питання виникло тільки за 25 т, які вивіз ОСОБА_5 за гарантійними листами. Феросплави вивозились за гарантійними листами з 2002 року, вказівки про видачу їй ніхто не давав, приходили начальники цехів з гарантійними листами, за якими брали мобрезерв. ОСОБА_6 їй не давав вказівки про видачу, він тільки контролював документи про видачу, вона ніколи йому не підпорядковувалась і за його вказівкою не видала би феросплави, тому, що він начальник першого відділу, а вона працювала в другому і підпорядковувалась начальнику другого відділу, а після його ліквідації, то керівнику заводу і голові комісії ВТК, яким був призначений ОСОБА_5. Вона комірник, а не завскладом і  не є матеріально-відповідальна особа, якою по закону є керівник заводу, який і відповідає за мобрезерв. До 1993 року з нею укладали угоду про матеріальну відповідальність, а коли другий відділ ліквідували, то такі договори не укладались. Зарплату їй виплачували до 2001 року, а після 2001 року на «Центроліті»вона зарплату не отримувала, але в неї були ключі від складу, який вона охороняла. Матеріальні цінності мобрезерву з заводу не вивозились і використовувались в виробництві. Умови зберігання феросплавів на її думку відповідають належним, але на складі протікав дах і частина феросплавів намокла, в зв’язку з чим могли втратити свою цінність, але їх відразу забирали для використання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що в період з 2001-2002 років працював начальником цеху дрібного лиття, який випускав продукцію, для виготовлення якої використовувались феросплави. Йому відомо, що завод брав на складі мобрезервів феросплави: ферросіліций и ферромарганець, при цьому завод давав гарантійні листи, за якими був забов’язаний повернути  взяті феросплави, але не повернув. В той час грошей для закупки феросплавів: ферросилиция и ферромарганца  не було, і вони позичали ці матеріали. Феросплави зберігались на складі мобрезерву, він приходив до керівника заводу, яким був на той час ОСОБА_12 і доповідав йому,  що цех на грані зупинки. Він повинен був про це доповісти за тиждень, щоб був час у керівництва продумати ситуацію. Вирішили взяти феросплави з мобрезерву, а потому віддати. Він писав службовий лист про дачу дозвілу видачі феросплавів, на ньому ставилась резолюція і давав його ОСОБА_6 і він на складі отримував феросплави. Вони знали, що на завод поступлять нові феросплави, з яких вони повернуть взяту кількість на склад. В зв’язку з якістю феросплавів їх потребувалось в 1.5 –2 рази більше. З 1988 року на заводі вперше освіжали мобрезерв, як часто це потрібно було робити йому не відомо, але якість феросплавів була не відповідна, згідно з гостом феросиліцій мав бути 70-80 мм в діаметрі, мінімум. А з мобрезерва вони брали феросиліций в діаметрі 10-15 мм., такі зміни в ньому  трапились від часу, повітря і влажності. Що вплинуло на зміни феросплавів с мобрезерва, неналежне зберігання або строки йому невідомо. Якби вони не отримали феросплави з резерву, то цех би зупинився і щоб його перезапустити потрібно півтора місяці, але люди взяли на себе відповідальність щоб завод не стояв і люди отримували заробітню платню.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13пояснив, що працював на ТОВ ОЛЗ директором з маркетінга і планування. Йому відомо, що з мобрезерву на освіження брались феросплави, які не повернуті. При цьому до нього звертався ОСОБА_6 з гарантійними листами і він їх підписував, про те, що його структура, тобто відділ маркетінгу поставить феросплави на підприємство, в шихтовий цех і на склади з наступним поверненням в мобрезерв. До нього звертались тому, що він займався поставками феросплавів. Він підписував гарантійні листи в тому випадку, коли був укладений конкретний договір на поставку на завод феросплавів і він вправі був гарантувати, що феросплави поступлять на підприємство. На заводі були випадки, коли з мобрезерву брались феросплави, а  при надходженні нових - повертались. В даному випадку феросплави не були повернуті  тому, що порушили кримінальну справу,  він і ОСОБА_5 вимушені були піти з заводу і після цього ніхто поверненням до мобрезерву не займався. Мобрезерв був в дуже поганому стані, неналежно зберігався, і в такому виді, згідно госту був не пригодний для використання, але використовувався, і при його використанні його було потрібно значно більше. Йому відомо, що ОСОБА_6 неодноразово протягом 5 років звертався в Держмобрезерв з листами про неможливість використання феросплавів, але ніякої відповіді не надійшло.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював  начальником ливарного цеху, який в останній час займався в основному залізнично-дорожним литтям. На залізниці передбачена відстрочка платежів на 90 днів. Для того, щоб не зупинити провадження, в період часу з листопада по липень він два рази отримував феросплави з мобрезерву, який вже перетворився в труху, розуміючи, що відділ матеріального постачання поверне ці матеріали в мобрезерв, тобто відбудеться їх освіження. В цеху працювало 600 людей і вони залишалися по 3-4 місяці без зарплатні. ОСОБА_5 був технічним директором, а ОСОБА_6 вів документи мобрезерву, який зберігався на складі комірником якого була ОСОБА_10.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що він працював технічним директором на заводі «Центроліт» і йому відомо, що зі скдаду мобрезерву для потреб заводу неодноразово брались феросплави мобрезерву, які зберігались неналежним чином і втрачали свої властивості. Вирішувати це питання повинен був директор підприємства.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, что на Ливарному заводі вона працює на посаді начальника планового відділу. В певний період часу завод випускав  гальмівну колодку, при цьому був дефіцит феросплавів. На підприємстві був мобрезерв, але ніякого відношення до нього вона не мала. Документи мобрезерву вів ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що, будучи директором заводу, він відразу видав накази і розпорядження про те, що вивіз цінностей мобрезерву заборонено і ніяких розпоряджень на проведення операцій з мобрезервом не давав. ОСОБА_5 був технічним директором, але коли він був у відрядженнях, то був першою особою. ОСОБА_5 займався питаннями, пов’язанними з виробничою діяльністю, починаючи з матеріального забезпечення виробницва і закінчуючи виробництвом готової продукції. ОСОБА_6 займав посаду начальника першого відділу і вів облік мобрезерву. Йому нічого не було відомо про те, що зі складу мобрезерву видаються феросплави, з ним ці питання ніхто не узгоджував, ОСОБА_5 доповідав про нехватку феросплавів, але він вказівки на це не давав. Про відпуск феросплавів зі складу мобрезерву йому стало вдоїмо після звільнення з заводу.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що з липня 2002 року по червень 2003 року працювала головним бухгалтером заводу. З грудня 2002 року по березень 2003 року целістний комплекс заводу «Центроліт»  було передано ДП ПСП ТРЕТИСК, після чого він був проданий ООО ОЛЗ. Ні у головного бухгалтера заводу «Центроліт», ні  у головного бухгалтеру Одеського литейного заводу, мобрезерв на балансі не знаходився. Як їй відомо з бухгалтерських документів, мобрезерв закладувався за кошти Центроліту, спочатку він був на балансі, але потім виведен з балансу заводу. Освіження проводилось за рахунок заводу, але державою кошти за це не повернуті. Феросплави, які йшли на освіження за звітами проходили без ціни, тільки за кількістю і найменуванням, а коли поверталися, то проходили в сумарному значені, тобто за скільки завод купив ці феросплави, а в кількісному значенні вони не фіксувались. Кількість і обставини відпуску феросплавів з складу мобрезерву їй невідомі.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що допит обвинувачених і свідків по кримінальній справі, яка була в його провадженні, вів згідно норм КПК, покази давались добровільно, всі знайомились з протоколами і підписували їх, маючи можливість внести в них уточнення і доповнення. В ході досудового слідства ОСОБА_6 визнавав свою провину і давав пояснення, сприяючи встановленню істини по справі. Необхідності для встановлення фактів природності  феросплавів  для використання і відповідності їх гостам, а також в оцінці вартості феросплавів  не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що працював на заводі заступником начальника цеху дрібного лиття, який випускав гальмівні колодки для залізниці. Для відвернення аварії цеху і його зупинки він неодноразово брав на складі мобрезерву феросплави, які використовувались для виробництва по лімітці, в яку вносилась кількість і найменування феросплавів, облік яких вів ОСОБА_6 Обставини отримання феросплавів він зараз не пам’ятає, на гарантійних листах є підпис його і також ОСОБА_5   

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що працювала технологом на заводі і за проханням ОСОБА_5 одного разу визначала пригодність феросплавів мобрезерву для використання. Хімічний аналіз підтвердив, що процент був нижчий ніж потрібно замість 23% було 18-19%., але пригодний для використання і відповідав госту. Коли брали феросплави, то комірник показувала місця, з  яких можно було брати феросплави, пригодні для використання. Вона не знає яка була якість всіх феросплавів, які зберігались на складі, тому що не мала дозвілу ходити по складу. Якщо феросиліцій вже розпався, то його використати вже неможливо, такі випадки на заводі були, і тоді феросплави мінялись.

Таким чином, як вбачається з обвинувачення ОСОБА_5 заволодів майном мобрезерву в особово великих розмірах. При цьому вартість феросплавів визначалась висновками  судово-бухгалтерської експертизи № 1-є/2005 від 27.04.2005 року, яка при визначенні вартості керувалась наданою досудовим слідством листом Управління мобрезерву № 10/2-2126 від 25.05.2005 року, а при визначені кількості феросплавів гарантійними забовязаннями від 07.10.202 р; 20.01.2003 року; 31.01.2003 року; 20.02.2003 року; 17.02.2003 року і 24.03.2003 року. Таким чином визначивши загальну вартість 64154.08 гривен.  Разом з тим, згідно Акту контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ «Одеський завод «Центроліт»КРУ від 22.03.204 року (т.1 а.с.22-23), заміни (освіження) потребують всі наявні матеріальні цінності мобрезерву, оскільки на відповідальне зберігання були закладені в 1986-1987 роках і граничний термін їх зберігання вичерпано (п.2) і відповідність матеріальних цінностей мобрезерву діючим стандартам можливо визначити шляхом лабораторних аналізів та механічних випробувань (п.4), в зв’язку з чим необхідно звернутися з пропозиціями про їх розбронювання, оскільки вони з простроченими термінами зберігання (п.3 висновків).  Але досудовим слідством відповідність феросплавів діючим гостам не перевірялась, і при визначені вартості феросплавів до уваги не приймалась.

Крім того, в цьому акті зазначено, що мобрезерв знаходиться на відповідальному зберіганні на ВАТ  «Одеський завод «Центроліт», а також встановлено самовільне відчуження матеріальних цінностей мобрезерву на користь підприємства  відповідального за його зберігання (п.4).

Аналогічні порушення були встановлено актом аналогічної позапланової контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ «Одеський завод «Центроліт»КРУ від 28 березня 2002 року, яка встановила самовільне відчуження феросплавів ( п.5.1 висновків), в зв’язку з чим керівнику підприємства рекомендувалося негайно повернути самовільно використані матеріальні цінності мобрезерву. За вказані порушення у відповідності до діючого законодавства - п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємство підлягало накладенню штрафу у розмірі 100% вартості самовільно відчужених феросплавів, а також пені за кожний день до їх повного повертання ( п.4 Пропозицій).

На таку ж міру відповідальності у разі самовільного відчуження вказує лист № 10/2/6209 від 14.08.2002 року Держкомрезерву України, на який посилається підсудний ОСОБА_6 в письмовій заяві до суду, пояснюючи, що звинувачення в порушенні  ст.1 п.2, ст.12 п.1 і п.4 Закону «Про державний матеріальний резерв»мають загальний характер, тоді, як нова редакція від 16.08.1999 року ст.12 цього Закону прямо вказує, що освіження (відновлення) матцінностей держрезерва, який знаходиться на відповідальному зберіганні на підприємствах (відповідальний зберігач) а також заміна їх аналогічним асортиментом і якістю, здійснюється ними самостійно, без залучення додаткових коштів.

Данні, які свідчать про намір повернути взяті феросплави мобрезерву новими, тобто про освіження мобрезерву, містяться як в показаннях підсудних і свідків, а також в самих гарантійних листах.

Данні про необхідність негайного освіження простроченого мобрезерву містяться також в переписці підсудного ОСОБА_6 з відповідними державними органами і установами.

Про необхідність повернення і, тим самим запобігання накладенню штрафних санкцій і стягнення пені за неповернення взятих з метою сохранності і освіження в зв’язку з складними погодними умовами  в зимку 2002-2003 років феросплавів, підсудний ОСОБА_6 звертався також до керівництва ВАТ «Одеський ливарний завод».  

Але ці данні досудовим слідством до уваги не приймались, і, при вирішенні питання про порушення нормативно-правових актів, що регламентують використання мобрезерву, експертизою не враховувались. Суд вважає, що вирішення цього питання потребує враховування думки спеціалістів відповідних державних органів України, в компетенцію яких входить врегулювання цих питань, частина яких крім того  є таємними, тим більше, що це питання носить правовий характер, його вирішення є предметом квалификації дій підсудних. Питання про участь в справі належних спеціалістів досудовим слідством не вирішено. Крім того, в розпорядження експерту не були надані документи, які згідно листа експерта ( т.2 л.д.181) були необхідні для проведення експертизи.

В справі є постанова про призначення ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Одеський завод «Центроліт»для визначення питання про порушення законодавства при русі матеріальних цінностей мобрезерва і встановлення розміру ущербу (т.2 а.с.167), але висновків ревізії в справі нема, згідно листу КРВ в м. Одесі, її проведення в зв’язку з відсутністю керівників і відповідальних за мобрезерв, визнано неможливим. (т.2 а.с.171).

В пред’явленому ОСОБА_5 обвинуваченні вказано що він заволодів чужим майном, але в обвинуваченні і взагалі в справі відсутні данні про власника майна - тобто державний орган, якому згідно законодавства делеговані відповідні повноваження, і який, в цьому разі мав бути залучений до справи як представник цивільного позивача.      

Досудовим слідством підсудний ОСОБА_6 звинувачується в скоєнні службового злочину, але в обвинувачені не вказано, які організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські, або які функції представника власті по відношенню до можливості використовування чи  розпорядження мобрезервом, він виконував будучі начальником першого відділу ВАТ «Одеський завод «Центроліт». Згідно матеріалів справи другий відділ був ліквідований в 1993 році і не був відновлений при реорганізації заводу. В акті перевірки КРУ в 2002 році вказано, що відповідального за мобрезерв не було, а згідно аналогічного акту від 2004 року, відповідальним є ОСОБА_6, при цьому не вказано, на підставі яких документів зроблено цей висновок.  В листі КРВ в м. Одесі від 01.12.2004 року вказано, що відповідальним за мобрезерв є керівник ВАТ «Одеський завод «Центроліт», тобто директор заводу. Ці протиріччя досудовим слідством до уваги не взяті і не усуненні. Тоді, як в своїх поясненнях ОСОБА_6  вказує, що в наказі № 8-к від 13.03.2002 року по ВАТ «Одеський завод «Центроліт»вказано про доплату йому за виконання обов’язків начальника другого відділу, але ця частина в силу не увійшла, обов’язки начальника другого відділу він не виконував, ніяких документів про це не підписував і зарплатню за це не отримував. Крім того, таке призначення суперечить інструкціям. Ці дані досудовим слідством не перевірялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на гарантійних листах, на який підсудний ОСОБА_5 ставив резолюції, і, в зв’язку з чим, йому висунуто обвинувачення в незаконному заволодінні феросплавів мобрезерву, є також підписи інших осіб, ці особи допитані і пояснили, що розуміли, що ставили підписи на документі, для одержання феросплавів з мобрезерву, в матеріалах кримінальної справи є дані про відповідальність за мобрезерв безпосередньо керівника підприємства.

Згідно копії листа від 18.03.2005 року ( т.3 а.с.134) питаннями повернення взятого, згідно наказу по заводу, для освіження і перезакладки, але не поверненого мобрезерву, в 2001 році займалась прокуратура м. Одеси,  УМВС м. Одеси, порушувалась кримінальна справа, а також перевіряла ці питання прокуратура Одеської області.         

На підставі викладено, суд вважає, пред’явлене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачення не ґрунтується на матеріалах справи.

Суд вважає, що досудовим слідством не були досліджені обставини, які мають суттєве значення  для правильного вирішення справи.

Так, не вирішене питання про залучення до справи в якості спеціалістів, а  можливо експертів працівники Державного комітету України з державного матеріального резерву,  можливо профільних міністерств, а також іншіх уповноважених державних органів.

Досудовим слідством не були прийняти заходи до перевірки обставин, на які вказують підсудні і свідки,  зокрема, про невідповідність феросплавів вимогам гостів в в’язку з простроченням строків зберігання і не встановлення цінності використаних феросплавів, що має суттєве значення для подальшого провадження по справі. В ході дослідування необхідно прийняти міри до перевірки можливості встановлення цих обставин, перевірки можливої наявності феросплавів, аналогічних тим, які були видані згідно гарантійних листів, проведення їх виїмки, призначення в належній судовій установі товарознавської, чи іншої спеціальної експертизи, для вирішення питання про відповідність гостам феросплавів, виданих за гарантійними листами, встановлення їх вартості на той період.   

Також підлягають перевірці пояснення підсудних, свідків і інші данні, які містяться в матеріалах справи про те, що феросплави були взяті зі складу мобрезерву з намірами їх подальшого освіження, з урахуванням, того, що ст.2 Закону України «Про державний матеріальний ресурс» розрізняє термін «відпуск матеріальних цінностей з держерезерву –тобто реалізація чи безоплатна передача держрезерву одержувачу (споживачу) або реалізація його на ринку»»(п.2) і «освіження запасів держрезерву –відпуск держрезерву в зв’язку з закінченням терміну зберігання, а також виникненням обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості, за умови одночасної, або наступної поставки і закладення до держрезерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в встановленому КМ України порядку (п.5).  А також з урахуванням того, що ст.14 п.10 кого Закону встановлена відповідальність за самовільне відчуження мобрезерву.

Для цього необхідно витребувати відомчі нормативні документи, які регламентують порядок проведення освіження мобресурсу, зокрема порядок відпуску мобрезерву при освіженні, з урахуванням яких призначити з участю спеціалістів відповідних міністерств і відомств, та інших експертів судову комплексну документально-правову експертизу для вирішення питання про відповідність дій осіб, яки приймали участь в оформленні гарантійних листів, з метою видачі феросплавів з складу мобррезерву, а також видачі мобресурсу і його використовування.  Крім того, з урахуванням предявленного обвинувачення за ст.209 КК України, необхідно прийняти міри для проведення ревізії і, можливо бухгалтерської експертизи, на підприємстві з метою встановлення яким чином факти  відпуску феросплавів фіксувались відповідними бухгалтерськими документами, які кошти були отримані від виготовлення продукції з використанням цих феросплавів, і яким чином використані. Для цього необхідно провести виїмки необхідних документів.    

Крім того, підлягають обов’язковій перевірці пояснення ОСОБА_5 про неможливість повернути феросплави в зв’язку з фактичним  відстороненням його від виконання обов’язків і не допуску його на терріторію заводу, для чого прийняти міри для витребування або виїмки документів, що містять такі відомості, та встановлені осіб, яким про це відомо і проведення з ними слідчій дій.  

Досудовим слідством не перевірені пояснення підсудного ОСОБА_6 про те що він не виконував обов’язки начальника другого відділу і не отримував за це зарплатню. В ході дослідування необхідно прийняти заходи для проведення виїмки фінансових, інших документів, що містять данні про зарплатню ОСОБА_6 після наказу про отримання ним надбавки за виконання обов’язків начальника другого відділу. Необхідно запросити в компетентних органах необхідні дані про можливість обіймання обох посад і чи не суперечить це відповідним вимогам, на що посилається підсудний.

До справи також необхідно приєднати копії процесуальних рішень за результатами вказаних перевірок по фактам самовільного відчуження мобрезерву.

          Суд вважає, що без встановлення вказаних, а також інших суттєвих для розгляду справи обставин, проведення необхідних слідчих дій, і винесення по їх результатам процесуальних рішень, неможливо дати оцінку діям ОСОБА_5 і ОСОБА_6, зокрема про наявність ознак незаконного заволодіння цінностями держрезерву, або про наявність підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 14 п.10 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за самовільне відчуження мобрезерву.      

У відповідності до ст. 323 КПК Украины, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були дослідженні  в судовому засіданні.

Суд вважає, що виконати належним чином ці слідчі дії в судовому засіданні, або в рамках судового поручення в розумні терміни, а також без матеріалів кримінальної справи, яка не може бути направлена для виконання судового доручення, не вбачається можливим.

В зв’язку з викладеним, суд вважає, що досудовим слідством допущена суттєва неповнота і односторонність, яка не може бути усунена в судовому засіданні, в зв’язку з чим справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, в ході проведення якого необхідно встановити вказані, а також інші маючи значення для розгляду справи обставини, і, в залежності від становленного, винести відповідні процесуальні рішення.

На підставі встановленого, керуючись ст.282 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.4, 191 ч.5 і 209 ч.2 КК України і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, направити прокурору Одеської області для організації проведення додаткового слідства.

Запобіжний захід відносно підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без змін –підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її проголошення до  апелляційного суду Одеської області.

Суддя