16.02.2011

                                                                                Справа № 2-397/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

          Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Мінасова В.В., при   секретарі Працевітому Г.О. розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому зазначила, що між  її чоловіком  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики № 19/05-09 від 19.05.2009 року, за яким  він отримав  200000 грн. Оскільки договір укладено чоловіком  без її згоди  і він суперечить вимогам сімейного  законодавства,  просить його визнати недійсним.

В судовому засіданні позивач та її представник на задоволенні позову наполягають, на підставах, викладених в ньому. Позивач пояснила, що про існування договору дізналася  на багато пізніше.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні з позовом згодні.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що  договір  повністю відповідає вимогам законодавства. Тому  просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 19.05.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики № 19/05-09, за яким  останній отримав  200000 грн.

З паспорту ОСОБА_1 вбачається, що  26.08.1994 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2

Суд не приймає  доводи позову про незаконність договору  через наступне:

Статтею 73 СК України встановлено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Згідно зі ст.. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання позики, оскільки договір позики є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Договір позики  згідно з законодавством ( ст.. 1047 ЦК України) не потребує нотаріального посвідчення, тому суд  вважає, що  письмової згоди позивача на укладення цього договору  не потрібно.  

Оскільки при укладенні договору позики ОСОБА_2 ні своїм, ні  спільним  майном не розпоряджався,  за невиконання кредитного зобов’язання стягнення може бути накладено тільки на його особисте майно і на його частку  у праві спільної власності  подружжя, яка виділена в натурі, то суд вважає, що  майнові права позивача порушені не були.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212-215 ЦПК України,  ст. 1046,1047 ЦК України,  ст..65,73 СК України суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                              В.В. Мінасов