Справа № 2-276/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року                                                                                                                       м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді                                                                                         Піх Ю.Р.  

при секретарі                                                                                             Бабенко Г.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особа Запорізька міська рада, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину за законом, відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2008р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати довіреність від 27.11.2007р. видану ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 –недійсною.

Ухвалою Комунарського районного суду від 16.04.2009р. справу направлено в порядку ст.. 114 ЦПК Україні за підсудність до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2009р. справу в порядку      ст. 109 ЦПК України направлено до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у зв’язку з тим що відповідач проживає в Комунарскьому районі м. Запоріжжя.

10.03.2011р. у судовому засіданні представник позивача уточнила свої позовні вимоги в яких просила суд визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за законом ОСОБА_3, який помер 06 березня 2008 року. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі вартості квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка та її представник пояснили, що 06 березня 2008 року помер її батько ОСОБА_3, який страждав на алкоголізм та не розумів значення своїх дій.

За життя ОСОБА_3, який проживав у Хортицькому мікрорайоні м. Запоріжжя, вирішив змінити місце проживання, переїхати до Космічного мікрорайону м. Запоріжжя, де мешкає вона, його дочка, та його сестра з племінником.

З цією метою ОСОБА_3 12.11.2007 року видав довіреність на ім’я свого племінника ОСОБА_2, відповідача по справі, якому доручав продати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, за ціну та на умовах, які її батькові були відомі. На підставі зазначеної довіреності відповідач 18.12.2007 року продав квартиру, уклавши договір купівлі-продажу з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, отримав за продану квартиру гроші. Всупереч домовленості з ОСОБА_3, який розраховував придбати квартиру в Космічному мікрорайоні м. Запоріжжя на своє ім’я, відповідач 11.02.2008 року уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, зазначивши, що покупцем квартири є відповідач по справі, після чого зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_4, на своє ім’я.

В кінці лютого 2008 року ОСОБА_3 з метою реєстрації в квартирі АДРЕСА_5, звернувся до ЖЕД № 3 КП ВРЕЖО № 5, де дізнався, що квартира, яку він вважав своєю власністю, юридично належить відповідачу, і без дозволу власника квартири, ОСОБА_3 не може бути зареєстрований за вказаною адресою. Дізнавшись про те, що його ошукали, ОСОБА_3, який страждав на хронічний алкоголізм та інші тяжкі захворювання, захворів. 29.02.2008 року його було доставлено до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги», де він знаходився у відділення інтенсивної терапії і реанімації з 29.02.2008 року по 06.03.2008 року в тяжкому стані. Незважаючи на медичні заходи, ОСОБА_3, який весь час перебував в тяжкому стані, не приходячи до тями, помер 06.03.2008 року.

Позивач по справі ОСОБА_1 - спадкоємець ОСОБА_3 першої черги за законом, у встановлений законом термін звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Під час оформлення спадкової справи їй стало відомо про ті обставини, що квартира АДРЕСА_6, яку батько вважав своєю власністю і яка мала бути спадковим майном, належить відповідачу ОСОБА_2

Як стало відомо позивачці в серпні 2009 року, під час перебування цивільної справи в провадженні суду, відповідач ОСОБА_2, з метою ухилення від відповідальності за незаконне заволодіння квартирою, уклав щодо спірної квартири по вул. Ситова, б. 7 кв. 42 м. Запоріжжя новий правочин, згідно з яким продав спірну квартиру іншій особі - ОСОБА_5. Оскільки відповідач розпорядився спірним майном на власний розсуд, позивачка як спадкоємець померлого вважає що має право на відшкодування шкоди, завданої їй відповідачем, який фактично позбавив її можливості успадкувати майно після померлого батька.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову зазначивши, що ОСОБА_3, дядько відповідача, був дуже талановитим, розумним чоловіком, який досяг значних успіхів у науково-технічній сфері. За життя йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі фізики та вчена ступінь кандидата фізико-математичних наук, отримав два авторських свідоцтва на винаходи. До виходу на пенсію працював у Запорізькому національному технічному інституті.

ОСОБА_3 був рідним братом матері відповідача ОСОБА_6. Окрім них було ще троє дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Як завжди буває, у такій великій родині дуже тісні зв'язки та родинні стосунки між братами, сестрами та їхніми дітьми. В Запоріжжі проживали тільки мати відповідача та дядя. Інші двоє братів та сестра проживають поблизу в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Вони часто спілкуються між собою, збираються на сімейні свята, дні народження, весілля, похорони тощо. Але частіше за все дядя спілкувався з матір’ю відповідача. У 2005 році після смерті батька відповідача, мати залишилася одна. І це ще більше зблизило одинокого ОСОБА_3  з сім’єю відповідача.

Подружнє життя дяді не склалося. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 розпався ще у 1982 році. Від цього шлюбу в нього було двоє дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_1, позивачка по справі. Після того, як їх батьки розійшлися, доньки залишилися з матір’ю. Зв’язку з батьком не підтримували. Доля ОСОБА_11 склалася добре. Вона створила хорошу та кріпку сім’ю. Проте життя Позивачки склалося не зовсім так, як їй би цього хотілося. Вона зловживає спиртними напоями, неодноразово притягалася до адміністративної та, навіть, до кримінальної відповідальності, що підтверджується листом № 68/5793 від 21.04.2011 року Комунарського РВ УМВС України в Запорізькій області. І саме позивачка згадала про існування свого батька лише в останні півтора роки до дня його смерті. Однак батьківських почуттів позивачка у ОСОБА_3 пробудити так і не змогла. Ніколи ОСОБА_3 не мав наміру залишити ОСОБА_1 яку-небудь спадщину.

В травні 2007 року ОСОБА_3 потрапив до реанімації. Відповідач з матір’ю виходили його. Після того, як він одужав та почав почувати себе краще, він позвав своїх сестер та братів, та спитав у них чи не образяться вони, якщо він залишить більшу частину свого майна ОСОБА_6  (матері відповідача) та її дітям. Оскільки, саме сім’я відповідача доглядала за ним, допомагала йому, то всі інші брати та сестра погодились з цим.

В листопаді 2007 року ОСОБА_3 прийшов та повідомив, що був у нотаріуса, та оформив довіреність на ім’я відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважає, що правочин укладений ОСОБА_3 20.11.2007 року, а саме видача довіреності на ім’я відповідача на розпорядження належним йому майном, відображає його справжню волю щодо встановлення, припинення тощо цивіль них прав і обов'язків.

Окрім цього, відповідач зауважив, що гроші отримані ним після продажу квартири, він передав ОСОБА_3 в повному обсязі. І ОСОБА_3 розпорядився ними самостійно.  Щодо купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_7, то відповідач пояснив, що давно збирався її купити, та що він з дружиною довго накопичували кошти на цю купівлю. Грошей на купівлю в нього не вистачало, та після того як ОСОБА_3 отримав гроші за продаж своєї квартири, частину з цих грошей він подарував відповідачеві, і тоді грошей на купівлі квартири вистачило. Оскільки у відповідача з дядею були тісні родинні стосунки, то він після купівлі квартири по вул. Ситова, погодився на реєстрацію ОСОБА_3 за цією адресою.

Треті особи: Запорізька міська рада та Шоста Запорізька державна нотаріальна контора надали суду письмові повідомлення в яких, просили суд розглядати справу без їх участі та винести рішення у відповідності до закону.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, всесторонньо дослідивши та оцінивши матеріали справи, виходячи з встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.  

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно  ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні їм правовідносини.

20.11.2007 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім’я ОСОБА_2 посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

На підставі зазначеної довіреності відповідач 18.12.2007 року продав квартиру, уклавши договір купівлі-продажу з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, отримав за продану квартиру гроші.

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, допитаних в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_3 розпорядився своїм майном ще за життя, розподіливши отримані від продажу квартири гроші між своїми родичами.

З матеріалів справи вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 спадкового майна не мав.

Згідно показань свідка ОСОБА_12, допитаної в судовому засіданні, ОСОБА_3 було відомо, що відповідач купив квартиру по вул. Ситова та оформив на своє ім’я.

З листа РРЦ КП «ВРЕЖО № 11»№ 133 від 20.04.2011 року вбачається, що звернень від ОСОБА_3 до ЖЕД № 3 не надходило.

Таким чином, спростовуються посилання позивача на те, що ОСОБА_3 вважав, квартиру АДРЕСА_8 своєю власністю, не знав про реєстрацію цієї квартири за відповідачем.

З показань свідків також вбачається, що ОСОБА_3 не мав претензій до відповідача, щодо виконання ним довіреності в частині передачі йому грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачка не надала суду жодного доказу на підтвердження викладених у позові обставин.

Таким чином, характер спірних правовідносин свідчить про неприязні відносини між позивачем та відповідачем. Тому суд вважає, що позов заявлений позивачем є необґрунтованим, а вимоги про відшкодування шкоди є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особа Запорізька міська рада, Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину за законом, відшкодування шкоди –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                         Піх Ю.Р.