Справа №22-6032\2006р. Головуючий в 1 інстанції Слєзко Т.В.
Доповідач Берзіньш B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Берзіньш B.C.
Суддів: Шестакової Н.В.
М»ясоєдової Т.М.,
при секретарі Джемілєвій А.Е.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю „Цессор-Крим", Алупкінської міської ради, третя особа - комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації про визнання частково недійсним акту на право постійного користування землею, відновлення зруйнованої власності та про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 14 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, у якому просять зобов'язати ТОВ „Цессор-Крим" відновити зруйнований паркан - металеве огородження земельної ділянки при будинку АДРЕСА_1 протяжністю 5 метрів, відновити сарай літер В на попередньому місці відповідно до плану БТІ за цією ж адресою, визнати частково недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ТОВ „Цессор-Крим" при будинку АДРЕСА_2, виключивши з нього 120 кв.м., зобов'язати Алупкінську міську раду внести відповідні зміни в державний акт, визнати частково недійсним рішення Алупкінської міської ради від 12 березня 2001р. за № 2 в частині надання ТОВ „Цессор-Крим" земельної ділянки, виключивши з її розміру 120 кв.м. Крім того, просять стягнути з відповідача на їх користь 2000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що ТОВ „Цессор-Крим" на підставі рішення Алупкінської міської ради отримало в користування земельну ділянку, частина якої знаходиться у них в користуванні. На їх ділянці ТОВ „Цессор-Крим" почало будівельні роботи, зруйнувало їх сарай та частину огорожі. Все це призвело до моральних страждань, які необхідно компенсувати.
Представники ТОВ „Цессор-Крим" проти позову заперечували, так як будівельні роботи, що ними проводяться, відповідають будівельним нормам, а будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка надана їм в користування відповідно до закону. Сарай був зруйнований ними, але з дозволу мешканців будинку АДРЕСА_1.
Представник Алупкінської міської ради просив розглянути справу на розсуд суду.
Рішенням Ялтинського міського суду від 14.04.2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 у позові до товариства з обмеженою відповідальністю „Цессор-Крим", Алупкінської міської ради, третя особа - комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації про визнання частково недійсним акту на право постійного користування землею, відновлення зруйнованої власності та про стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду і просять направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказують, що судом не прийняті до уваги всі обставини справи.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3. підтримала доводи апеляційної скарги, пояснивши також, що позивачам належить частина будинку, а друга його частина є нежилою та належить Бушуєву; спірні будівлі сарай та туалет раніше належали організації «Зеленстрой», були передані її сім»ї у користування, а після приватизації квартири перейшли у їх власність; сарай вони просять поновити тільки на тому місці, де він був раніше. Представники ТОВ „Цессор-Крим" заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із необгрунтованності позовних вимог. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.
Так із матеріалів справи слідує, що позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Ця квартира була передана у власність позивачів по справі у жовтні 2000 року в порядку приватизації державного житлового фонду (а.с.23-26).
Статтями 19,22,23 ЗК України, введеного в дію з березня 1991 року, передбачалось, що виділення земельних ділянок в користування і у власність відноситься до компетенції місцевих рад; право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки і одержання документа, засвідчуючого це право, яким є держаний акт; приступати до користування земельною ділянкою до оформлення землекористування забороняється. Аналогічні положення містилися в ст.ст. 16, 20,22 ЗК України 1970р. і містяться у ст.ст. 116,125 чинного ЗК України. Відповідно до п.12 розділу X Перехідні положення чинного ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, надання фізичним чи юридичним особам у користування чи у власність земельних ділянок, які знаходяться у державній чи комунальній власності, не входить до компетенції судів.
Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка в установленому порядку позивачам не надавалась, правомірність користування нею не доказана. Не надавалась ця земельна ділянка і юридичній чи фізичній особі для будівництва та обслуговування житлового будинку, прибудинкова територія не визначалась. Відповідно до свідоцтва про право власності від 03.10.2000р. їм в порядку приватизації передано у власність тільки квартиру АДРЕСА_1, господарські будівлі, які розташовано за межами будинку, у власність позивачів не передавались, документів про дозвіл на їх будівництво та прийняття їх до експлуатації суду не надано. За таких обставин доводи апелянтів про порушення положень ст.377 ЦК України, ст.48 Закону України «Про власність» неспроможні. Відновлення спірних господарських будівель на тому місці, де вони були раніше, тобто на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу по справі, неможливе.
Неспроможні і посилання апелянтів на рішення Алупкинської міської ради №25 від 28.03.2003р. із змінами, внесеними рішенням від №21 від 29.04.2004р., оскільки цим рішенням позивачам дано тільки дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований будинку АДРЕСА_1, і площа земельної ділянки 0,087га. вказана орієнтовно. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2, площею 0,2969га., відповідачем по справі ТОВ „Цессор-Крим" одержано 27.03.2001р. на підставі рішення 32-ої сесії 23-го скликання Алупкінської міської ради від 12.03.2003р., межі земельної ділянки винесено в натурі.
Статею 119 ЗК України, якою обґрунтовуються доводи апеляційної скарги, передбачено право громадян при наявності умов, вказаних у цій статті, на звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність або в користування. Вирішення цих питань не віднесено до компетенції суду; позов не обґрунтовувався положеннями цієї норми, в матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу відносно прав позивачів відповідно до положень ст.119 ЗК України.
Виходячи з наведеного, доводи апелянтів про порушення судом норм процесуального права та ст.ст. 116,120,123 ЗК України, неодержання відповідачем нового держакту після рішення Алупкинської міськради від 17.08.2001р., також необгрунтовані.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
Виходячи з наведеного і керуючись ст.ст. З01,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.