Справа №8288 Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
12 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соломахи Л.І. суддів Лук'янової С.В., Могутової Н.Г.
при секретарі Тимченко Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Селидове на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробниціві та професійних захворювань в місті Селидове про відшкодування моральної шкоди .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
У травні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 60 тисяч гривень. В обґрунтування позову позивач вказав, що з 21 вересня 1999 року по 25 травня 2005 року перебував у трудових відносинах з шахтою „Південнодонбаська №3", де працював ГРОЗ і звільнився за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. 5 грудня 2005 року МСЕК вперше і безстроково встановила йому стійку втрату працездатності у розмірі 40% у зв'язку з професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, легенева недостатність першого-другого ступеня. У зв'язку з професійним захворюванням йому протипоказана робота в підземних умовах, у контакті з пилом, токсичними газами, важка фізична праця. Відповідач виплатив йому одноразову допомогу, виплачує щомісячні платежі, але не виплатив суму у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням. Але вій з цим не згоден. Стійка втрата працездатності має свої наслідки у повсякденному житті. Йому стали недоступні повсякденні побутові навантаження, він назавжди втратив можливість вести активний спосіб життя; він не має можливості піднімати вагу, потребує постійної сторонньої допомоги, що приводить до негативних наслідків. Протягом тривалого часу він страждав запиленням легенів, неодноразово йому надавалася медична допомога. Якщо раніше він. як голова родини, забезпечував родину матеріально, то в цей час не може цього зробити; не може забезпечити матеріальну допомогу на лікування своєму сину, який хворі-; цукровим діабетом і постійно потребує індивідуального харчування і дорогі медикаменти.
Все це негативно відбивається на його душевному стані. З цього приводу він дотепер проходить медичне лікування у лікаря-псіхіатра (а.с.4-7).
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 10 липня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 27 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що 6 грудня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40% безстроково. Позивач має загальний стаж роботи 29 років, із яких 26 за професією ГРОЗ. Після отримання висновків ЛЕК від 4 листопада 2005 року і МСЕК від 6 грудня 2005 року позивач вимушений був звільнитися з роботи. Після звільнення позивач проходив лікування з приводу професійного захворювання. Починаючи з 5 січня 2006 року позивач неодноразово звертався за допомогою до лікаря психіатра, який у зв" язку з ситуаційним неврозом призначив позивачу лікування; але згідно висновку ЛЕК Селидівської ЦМЛ від 29 червня 2006 року не настало поліпшення стану здоровая позивача у зв'язку з чим ЛКК зробила висновок, що внаслідок отриманого професійного захворювання, інвалідності, звільнення з роботи позивачу спричинені моральні страждання. Судом встановлений зв'язок між негативними наслідками, отриманими позивачем від професійного захворювання і перенесеними ним морапьними стражданнями, та втратами немайнового характеру. Суд врахував надані докази; характер, тривалість, глибину моральних страждань, які переніс і продовжує переносити позивач: ступень втрати позивачем професійної працездатності, соціальне положення позивача, стаж його роботи у вугільній промисловості у шкідливих умовах (а.с.39-44).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 липня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Усі види соціальних послуг і виплат повинні підтверджуватися висновком МСЕК, але позивачем такий висновок не наданий. Посилання на довідку МСЕК і акт розслідування професійного захворювання як на підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставною. Суд не врахував вказане, не навів у рішенні мотивів, відповідно до яких прийшов до висновку про стягнення на користь позивача 27 тисяч гривень. Суд невірно оцінив глибину фізичних і моральних страждань позивача, не врахував залишкову працездатність позивача, вимоги справедливості і достатності. Відділення Фонду виплатило позивачу одноразову допомогу, призначило щомісячні платежі, які компенсують моральні страждання позивача. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди на стягнуту судом суму. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (а.с.48-49).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач і його представник не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частини суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про тс, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології (а.с.9, 10, 20-21). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт пилової етіології, наявність якої МСЕК вперше встановлена 6 грудня 2005 року у розмірі 40% безстроково (а.с.20-21). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (ах. 11-15), акт розслідування професійного захворювання від 21 листопада 2005 року (а.с.9), виписки із амбулаторної картки позивача (а.с.16-19, 24-27), довідки МСЕК від 6 грудня 2005 року (а.с.20-21), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 6 грудня 2005 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату 40% професійної працездатності безстроково.
Факти виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, призначення і виплата щомісячних страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І сі .77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрат) працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" набрав чинності г 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 6 грудня 2005 року.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, тривалість і глибину моральних страждань позивача у зв'язку з професійним захворюванням: вік позивача; Ступіні втрати позивачем професійної працездатності, яка встановлена позивачу безстроково; соціальне положення позивача, стаж його роботи у вугільній промисловості у шкідливих умовах праці. Враховуючи викладене, а також принципи розумності виваженості і справедливості, які не були враховані судом першої інстанції при визначенні суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 10 липня 2006 року підлягає зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданою професійним захворюванням, належить стягнути двадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Селидове задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 липня 2006 року змінити в частині суми стягнутої на користь ОСОБА_1 і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Селидове на користь ОСОБА_1 двадцять тисяч гривень у відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .