Справа №22-7821/2006р. Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
Категорія: 32 Доповідач: Соломаха ЛЛ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Соломахи Л.ї.
суддів Лук'янової С.В., Могутової Н.Г.
при секретарі Тимченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", виконавчий комітет Київської районної у м.Донецьку ради) про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006р. ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та зупинити провадження по справі до розгляду Верховним Судом України його касаційної скарги на рішення Київського районного суду м.Донецька від 04 січня 2005р.
В апеляційну інстанцію відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_1, представники третіх осіб - комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", виконавчого комітету Київської районної у м.Донецьку ради у судове засідання не заявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що рішенням Київського районного суду м.Донецька від 04 січня 2005р., зміненим ухвалою апеляційного суду
2
Донецької області від 02 червня 2005р., припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, визнано право власності на цю % частку квартири за ОСОБА_1 З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнута грошова компенсація вартості 1/4 частки квартири в розмірі 14150грн. (а.с.62-65). Рішення суду набуло чинності та повністю виконано. Згідно заяви ОСОБА_2 від 27 серпня2005р. він отримав від ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки квартири в розмірі 14150грн. Право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири зареєстровано в БТІ м.Донецька 15 липня 2005р.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 набув права власності на всю спірну квартиру АДРЕСА_1.
Суд встановив, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується довідкою ЖЕУ №8 КП „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" (а.с.59).
Суд встановив, що з дозволу ОСОБА_1 в спірній квартирі з 28 серпня 2005р. проживає його родич -ОСОБА_5. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 в спірній квартирі не мешкають більш шести місяців. Особисті речі ОСОБА_2 в спірній квартирі не знаходяться.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація відповідача ОСОБА_2 в спірній квартирі порушує права власника ОСОБА_1, закріплені частинами 1, 3 ст.41 Конституції України, частинами 1,2,3 ст. 19, частиною 2 ст.48 Закону України „Про власність".
Крім того, суд виходив з того, що відповідач, який перестав бути співвласником квартири, за відсутності угоди між ним та власником квартири про безоплатне користування житловим приміщенням, у відповідності до ст. 156 ч.4, ст. 162 ЖК України повинен був реалізувати своє право на житлову площу в спірній квартирі як наймач житлового приміщення з відповідним обов'язком сплати квартирної плати та плати за комунальні послуги, однак відповідачем цього зроблено не було. Відповідно до ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків встановлених ст.71 ЖК України. Будь-яких перешкод в користуванні житловим приміщенням відповідачу не здійснювалося, відповідач має ключі від спірної квартири, замки на вхідних дверях змінено не було, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач в спірній квартирі не проживає більше шести місяців без поважних причин і тому втратив право користування житловим приміщенням.
З такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки суд дійшов до них внаслідок порушення норм процесуального права.
Звертаючись до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 02 червня 2005р. в момент набрання чинності рішенням суду від 04 січня 2005р. відповідач ОСОБА_2, втратив підстави для перебування на реєстраційному обліку та для проживання у спірному жилому приміщенні як власник. З моменту набрання чинності рішенням суду між ним та відповідачем склалися правовідносини найму житлового приміщення, хоча в письмовій формі договір і не укладався. Оскільки наміру продовжувати відносини найму з відповідачем він не мав, листом від 17 липня 2005р., який відповідач отримав 21 липня 2005р., він повідомив відповідача про необхідність звільнити житлове приміщення та знятися з реєстраційного обліку. Відповідач припинив користування житловим приміщенням, але з реєстраційного обліку не знявся, чим порушує його право на вільне користування та розпорядження власністю, та норми ст. 168 ЖК України, що визначає право наймодавця припинити договір найму за власним бажанням, попередивши наймача за три місяці. Саме на підставі ст. 168 ЖК України
з
позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням (а.с.2-3).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте, ухвалюючи рішення, суд вийшов'за межі заявленого позову і визнав відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, на підставі ст. 163 та ст.71 ЖК України, посилаючись на те, що відповідач в спірній квартирі не мешкає без поважних причин більш, ніж 6 місяців.
Відповідно до частини 2 ст. 173 ЦПК України якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
Письмова заява позивача про зміну підстав позову, а саме, про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в з'вязку з , тим, що в спірній квартирі він не мешкає без поважних причин більш ніж 6 місяців, в матеріалах справи відсутня. Згідно протоколу судового засідання позивач ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймав. Його представник ОСОБА_4 в своїх поясненнях в судовому засіданні підстави позову, а саме, визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відповідно до ст. 168 ЖК України, також не міняла.
При зверненні до суду 07 грудня 2005р. позивач не посилався на те, що відповідач не мешкає в спірній квартирі більш ніж шість місяців, оскільки згідно пояснень представника позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду відповідач в спірній квартирі не мешкає лише з серпня 2005р.
Заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, на підставі ст. 168 ЖК України, а саме, в зв'язку із розірванням за вимогою наймодавця договору найму жилого приміщення, судом фактично не розглянуті.
Відповідно до п.5 частини 1 ст.311 ЦПК України якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід вточнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та з'ясувати чи не регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", яка регулює порядок зняття з реєстрації місця проживання.
Керуючись ст.307, ст.311, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 19 травня 2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд у Київський районний суд м.Донецька в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: