Справа № 2-153/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

01 грудня 2011 року                                                    Залізничний районний суд міста Львова

                                        в  складі :

                                                  головуючого судді          Ліуша А.І.

                                                  при  секретарі                    Спанчак О.Г.

                                                  з участю адвоката          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та розподіл земельної ділянки, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та розподіл земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності та розподіл земельної ділянки покликаючись на те, що в 1972 році ОСОБА_2, купила половину житлового будинку АДРЕСА_1 у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Договір купівлі-продажу 24 листопада 1972 року був посвідчений нотарісом Другої Львівської державної нотаріальної контори. З того часу спільна сумісна власність сім’ї ОСОБА_6 у вигляді будинковолодіння перетворилась у спільну часткову, вони порівну розділили земельну ділянку площею 0,0513 га, яка була закріплена за вказаним будинком. Вони домовились, що кожен з них буде користуватись земельною ділянкою у відповідності до їхніх часток в будинку. Такий порядок користування не змінився навіть при зміні співвласників. Згодом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли і співвласниками їхньої половини будинку стали спадкоємці, які свою половину розбудували, збільшивши свою частку в будинку, яку потім продали відповідачу. Вона проти забудови не заперечувала, бо таку вони здійснювали на своїй половині земельної ділянки, дотримувались встановленого нею та спадкодавцями порядку користування земельною ділянкою. Також відбулись зміни власників її половини будинку, в результаті чого з одного власника стало два, тобто вона та її син, позивач у даній справі. Після здійснення добудови на своїй частині земельної ділянки і перерахунку часток їм належить 7/20 ідеальних часток в будинковолодінні. Відповідач дотримувалась встановленого раніше порядку користування земельною ділянкою і вони вирішили земельну ділянку приватизувати. Вони навіть помінялися господарськими будівлями, відповідач їм передала сарай, а вони їй підвальне приміщення. 29 березня 2007 року ухвалою Львівської міської ради № 687 закріплену за будинком земельну ділянку розміром 0,0513 га їм було передано в приватну власність на праві спільної сумісної власності. З того часу між ними загострились протиріччя, відповідач вимагає для неї виділення двох частин площі земельної ділянки, на що вони не згідні, оскільки це не відповідає домовленостям та вимогам закону. Вони звертали увагу відповідача на те, що ще в 1972 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був встановлений порядок користування земельною ділянкою, що з таким порядком при купівлі відповідачем половини будинку вона погодилась та визнавала такий порядок користування. Просили суд визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 та у відповідності до рівності часток розподілити земельну ділянку на АДРЕСА_1.

Відповідач звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання права власності та розподіл земельної ділянки покликаючись на те, що станом на 01 лютого 1983 року частки співвласників у АДРЕСА_1 становили 7/20 та 13/20 ідеальних часток. Після визначення часток співвласників позивач ОСОБА_2. 27 грудня 1983 року втратила право власності на 7/20 часток у даному будинковолодінні згідно договору дарування. Вона, згідно договорів купівлі –продажу від 24 липня 2004 року № 2115 та № 2119 13/20 часток будинку на АДРЕСА_1. Позивачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 згідно договору міни від 20 вересня 2005 року № 8070 стали власниками 7/20 частин будинку на АДРЕСА_1, у спільній частковій власності яких знаходиться по 7/40 частин будинку. Таким чином спірні правовідносини між сторонами виникли у 2005 році, тому посилання ОСОБА_2. на придбання 1/2 житлового будинку у 1972 році згідно договір купівлі –продажу є безпідставні. Також позивачі не уточнюють, що вся земельна ділянка будинковолодіння АДРЕСА_1 на той час знаходилась у спільному користуванні всіх співвласників, частина якої використовувалась ОСОБА_2. як город. Враховуючи наявність окремих входів у будинок та виходів на вулицю, з метою розподілу земельної ділянки так щоб кожен із співвласників міг користуватися своєю часткою не заважаючи один одному, в 2005 році взаємно між нею та позивачами було досягнуто домовленості про те, що частина ділянки, прохід до будинку зліва, яка відноситься до входу позивачів буде використовуватися ними одноособово, інша частина ділянки, прохід до будинку справа, яка відноситься до її входу, буде використовуватися нею та членами її сім’ї. Також ОСОБА_2. зобов’язувалась перенести межу городу вліво, ближче до свого проходу, надаючи їй          можливість також використовувати частину городу. На підтвердження цих намірів вони здійснили обмін господарськими будівлями. В той же час позивачі просили перенести остаточний перерозподіл землі, зокрема городу, на наступний рік. Згодом, за взаємною згодою сторін, було прийняте рішення приватизувати спірну ділянку, а вже потім розділити її. Після подачі відповідних документів на приватизацію земельної ділянки, позивачі відтягували питання спільного використання городу шляхом встановлення нових меж та постійно не погоджувалась із замірами, які проводились, а в 2008 році, після приватизації земельної ділянки, взагалі відмовилась це робити. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 версеня 2008 року експертом пропонується варіант розподілу виходячи з розміру часток у будинковолодінні у варіанті: ОСОБА_2. і ОСОБА_3 7/20 з одного боку та ОСОБА_4 13/20 –з іншого, який враховує відповідність будівельним нормам, відповідає ідеальним часткам, базується на чинному законодавстві, зокрема земельному, а також дає можливість нормально експлуатувати кожному співвласнику свою частину будинку. Запропонований розподіл, 13/20 на 7/20, не ущемляє законні права ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не позбавляє їх можливості належно користуватися своєю частиною земельної ділянки, не виключає їх із числа фактичних користувачів спільної земельної ділянки та не суперечить архітектурно –будівельним, санітарним і протипожежним правилам та чинному законодавству. Крім того їй завдана моральна шкода, яка полягає у її переживаннях, постійному нервовому напруженні, стан її здоров’я погіршувався. У вересні 2008 року вона перенесла операцію, внаслідок якої стала інвалідом другої групи. Вважає поведінку позивачів неправомірною, такою, що порушує її право власності та не відповідає вимогам щодо дотримання правил добросусідства. Просить визнати за ОСОБА_4 право власності на 13/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 7/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1. Провести розподіл земельної ділянки площею 0,0513 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 згідно якого, ОСОБА_4, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 18.63; 7.72; 4.05; по будинку; 6.09; 31.76; 8.61 м., площею 273.9 кв.м., що становитиме 13/20 часток. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 19.37; 7.72; 18.63; 2.70; 0.74; 5.02 м., площею 147.6 кв.м., що становитиме 7/20 часток. На ділянку шириною 1,0 м. з геометричними розмірами по периметру: 1.0; 10.10; 1.0; 10.10 м., площею 10.1 кв.м., яка належить ОСОБА_4, встановити для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право сервітуту на випадок необхідності проводити ремонтні роботи покрівлі та фасаду будинку. Також просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.

В ході судового розгляду справи позивач ОСОБА_2, яка є також представником ОСОБА_3, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, уточнила позовні вимоги, просить провести розподіл земельної ділянки площею 0,0513 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 згідно якого, ОСОБА_4, відповідно до таблиці №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2158 від 16 листопада 2010 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 6.09; 31.76; 5.38; 18.68; 5.95; 1.0; 4.02; 3.00; 2.87; 1.80; 1.68; 1.00; 1.67; 1.80; 2.88; 1.00; 9.07 м., площею 208.58 кв.м., що становитиме 1/2 частку. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до таблиці №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2158 від 16 листопада 2010 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 4.02; 1.00; 5.95; 0.74; 5.02; 19.42 м., площею 208.58 кв.м., що становитиме 1/2 частку. На ділянку шириною 1,0 м. з геометричними розмірами по периметру: 3.88; 1.80; 2.35; 1.80; 3.87; 1.00; 2.87; 1.80; 1.67; 1.00; 1.68; 1.80; 2.87; 1.00 м., площею 13.69 кв.м., яка належить ОСОБА_4, встановити для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатне право сервітуту на випадок необхідності проводити ремонтні роботи покрівлі та фасаду будинку. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити за його безпідставністю.

Відповідач та її представник, у судовому засіданні, проти первісного позову заперечили, давши пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові, просять у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, промову адвоката, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи № 1074, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3, на підставі договору міни від 20 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №8070, на праві спільної часткової власності, належить 7/40 частин жилого будинку АДРЕСА_1. / інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 239, 241/

Позивачу ОСОБА_2, на підставі договору міни від 20 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №8070, на праві спільної часткової власності, належить 7/40 частин жилого будинку АДРЕСА_1. / інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 239, 242/

Відповідно до п.1 зазначеного договору міни від 20 вересня 2005 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_7. належну їм на праві приватної власності АДРЕСА_2 в обмін на 7/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1 та згідно п. 4, предметом даного договору було 7/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1. / інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 239/       

Відповідачу ОСОБА_4, на підставі договорів купівлі –продажу від 23 липня 2004 року посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, за реєстровими №2115, №2119, належить 13/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1. / інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 208-211/

Згідно ст. 377 ЦК України, в редакції, яка діяла на час набуття сторонами права власності на житловий будинок, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій  вони  розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 89 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, яка діяла на час набуття сторонами права власності на житловий будинок, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з’ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Вказане стосується також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Як зазначено у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед  їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські  будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на  користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості  будинку,  господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.   

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 грудня 2007 року, сторонам, на праві спільної сумісної власності, належить земельна ділянка площею 0,0513 га, що знаходиться на АДРЕСА_1. Цільовим призначенням даної земельної ділянки є обслуговування житлового будинку. /а.с. 8/  

Окрім зазначеного будинку на спірній земельній ділянці знаходяться сараї позначені на плані літерами «В, Б, Е»та вбиральня під літерою «Г», які відповідно до висновку визначення ідеальних часток в будинку між співвласниками від 17 листопада 2006 року займають позивачі та право користування даними приміщеннями відповідачем не оспорюється. / інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 228-248/

Як безспірно встановлено в судовому засіданні, на даний час, питання користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою сторонами не вирішено, з даного приводу між сторонами виникали неодноразові суперечки, відповідач категорично заперечує досягнення угоди про порядок користування та розподілу спірною земельною ділянкою, сторони відмовляються вирішити даний спір у добровільному порядку, тому суд вважає, що розподіл спірної земельної ділянки, слід провести у відповідності до висновку експерта при всебічному, повному та об’єктивному дослідженні усіх обставин та наявних матеріалів справи.

Суд не бере до уваги покликання позивача ОСОБА_2 на те, що порядок користування спірною земельною ділянкою по ? її частині був встановлений ще у 1972 році між нею та колишніми власниками 13/20 частин будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6., та такий порядок користування визнавався відповідачем, оскільки згідно заяви від 2 липня 2008 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, як колишні власники 13/20 частин будинку на АДРЕСА_1, ствердили, що між ними та ОСОБА_2 ніколи не було укладено угоди щодо розподілу спірної земельної ділянки в рівних частинах та розподіл земельної ділянки завжди був спірним. /а.с. 67/

Крім того, суд вважає, що про відсутність угоди між позивачем ОСОБА_2 та колишніми власниками 13/20 частин будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6., свідчить також рішення Залізничного районного суду м.Львова від 11 грудня 1975 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6. про встановлення порядку користування та реальний розподіл будинковолодіння на АДРЕСА_1.

Окрім того, безпідставним є твердження позивача ОСОБА_2 про те, що вона користувалась ? частиною земельної ділянки з часу придбання нею ? частини житлового будинку на АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі продажу 24 листопада 1972 року укладеного між нею та ОСОБА_5, ОСОБА_6., оскільки відповідно до договору дарування від 27 грудня 1983 року позивач ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_14 належну їй частину будинку на АДРЕСА_1, таким чином втративши також право користування спірною земельною ділянкою та лише з укладенням зазначеного вище договору міни від 20 вересня 2005 року позивач ОСОБА_2 повторно отримала право власності на відповідну частку будинку на АДРЕСА_1, а відтак і право на спірну земельну ділянку. /інвентаризаційна справа № 1074 а.с. 38-39, 127, 239/

Отже, враховуючи наведене, а також те, що угоди про порядок користування та розподілу спірною земельною ділянкою між сторонами досягнуто не було, порядок користування спірною земельною ділянкою сторонами встановлений не був, суд вважає, що розподіл земельної ділянки слід провести відповідно до часток сторін у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 та відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, який чітко відповідає розмірам часток, які належать сторонам у будинку АДРЕСА_1 на даний час, надає можливість сторонам належно користуватися своєю частиною будинку і здійснення догляду за нею, враховує можливість позивачів вільно користуватись господарськими будівлями, а саме сараями та вбиральнею, які знаходяться в їх користуванні, враховує можливості сторін безперешкодно проходити з вулиці на подвір’я та фактично не виключає жодного із співвласників з числа користувачів спільної земельної ділянки. /а.с. 88-90/

На основі викладеного, суд вважає, що відповідачу ОСОБА_4, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, слід надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 18.63; 7.72; 4.05; по будинку; 6.09; 31.76; 8.61 м., площею 273.9 кв.м., що становитиме 13/20 часток.

Позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, слід надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 19.37; 7.72; 18.63; 2.70; 0.74; 5.02 м., площею 147.6 кв.м., що становитиме 7/20 часток.

Згідно ст. 100 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Тому, із врахуванням того, що у позивачів може виникнути необхідність проведення ремонтних робіт покрівлі та фасаду будинку, на ділянку шириною 1,0 м. з геометричними розмірами по периметру: 1.0; 10.10; 1.0; 10.10 м., площею 10.1 кв.м., яка належить відповідачу ОСОБА_4, для позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід встановити безоплатне право сервітуту на випадок необхідності проводити ремонтні роботи покрівлі та фасаду будинку.

Суд вважає, що вимоги позивачів про визнання за ними права власності на ? ідеальну частку земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 так і вимоги відповідача, щодо визнання за нею права власності на 13/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 та визнання за позивачами права власності на 7/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки державним актом на право власності на земельну ділянку від 18 грудня 2007 року, за сторонами закріплено їх право власності на земельну ділянку площею 0,0513 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 та додаткового підтвердження дане право власності не потребує. Крім того, вказаний акт на даний час є чинним та сторонами не оспорюється.

Окрім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року реальний розподіл земельної ділянки та припинення спільного користування не надається можливим. /а.с. 87-89/   

Що стосується завдання відповідачу моральної шкоди, неправомірними, на її думку, діями позивачів, то в ході судового розгляду справи не встановлено наявність такої шкоди, протиправність діяння позивачів, які, на думку відповідача, її заподіяли, а також наявність причинного зв’язку між нанесенням моральної шкоди та діями позивачів і вину останніх в їх заподіянні. Крім того, відповідачем не доведено, чим підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань і за яких обставин чи якими саме діями позивачів вони заподіяні, оскільки в судовому засіданні не встановлено протиправність діянь позивачів, якими могла бути завдана відповідачу моральна шкода.    

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх обєктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, як первісного так і зустрічного позовів знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212, 215, 218  ЦПК  України, ст.ст. 177, 316, 373, 374, 377 ЦК України, ст.ст. 86-89, 99-101, 103, 120, 125, 158 ЗК України суд, -   

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та розподіл земельної ділянки –задоволити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та розподіл земельної ділянки –задоволити частково.

Провести розподіл земельної ділянки площею 0,0513 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 згідно якого, ОСОБА_4, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 18.63; 7.72; 4.05; по будинку; 6.09; 31.76; 8.61 м., площею 273.9 кв.м., що становитиме 13/20 часток.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до таблиці №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2993 від 15 вересня 2008 року, надати земельну ділянку геометричними розмірами по периметру: 19.37; 7.72; 18.63; 2.70; 0.74; 5.02 м., площею 147.6 кв.м., що становитиме 7/20 часток.

На ділянку шириною 1,0 м. з геометричними розмірами по периметру: 1.0; 10.10; 1.0; 10.10 м., площею 10.1 кв.м., яка належить ОСОБА_4, встановити для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безоплатне право сервітуту на випадок необхідності проводити ремонтні роботи покрівлі та фасаду будинку.   

В задоволенні позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 –відмовити за її безпідставністю.  

В задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 13/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 7/20 частин земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, та стягнення моральної шкоди – відмовити за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.