АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1629-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Левченко В.П.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.
суддів - Полянської В.О.,
- КателінаВ.П.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора м. Керчі в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор м. Керчі в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення з нього аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, вихованням доньки не займається, її ужиттям не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 06 червня 2006 року позов прокурора м. Керчі в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволено. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 та стягнено на її користь аліменти у розмірі 1Л частини всіх видів доходу, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно із зачисленням на особистий рахунок дитини у відділенні Державного Ощадного Банку України починаючи з 16 травня 2006 року до її повноліття.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення дана невірна оцінка доказам по справі. Апелянт вказує, що він не ухилявся від виконання батьківських зобов'язань, має постійне місце роботи, оказував матеріальну допомогу дитині.
Не оскаржуючи рішення суду в частині стягнення з нього аліментів, апелянт вказує, що вважає рішення суду в частині зачислення аліментів на особистий рахунок неповнолітньої дитини у відділенні Державного Ощадного Банку України не є правильним, таким що ущемляє інтереси дитини.
Крім того апелянт вважає, що суд не вирішив питання про влаштування дитини. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, зацікавлену особу ОСОБА_3, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія судців знаходить їх обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягаючим скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами і іншими особами доказів, що беруть участь в справі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійсно ухиляється від обов'язків по вихованню своєї неповнолітньої доньки, тому позбавив ОСОБА_2 батьківських прав та стягнув з нього аліменти на користь дитини із зачисленням на особистий рахунок неповнолітньої Дитини у відділенні Державного Ощадного Банку України.
З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія не погоджується.
Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка наступає при винній поведінці батьків по підставах і в порядку, передбаченому законом.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачені підстави позбавлення батьківських прав. Однією з таких підстав є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, тобто акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
У абзаці першому п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб таі сім'ю України» № 16 від 12 червня 1998 року звертається увага на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом дії на осіб, які порушують батьківські обов'язки. Тому питання про їх застосування може бути вирішено тільки після повного, усестороннього і об'єктивного з'ясування обставин справи і характеру відносин батьків і дітей. При цьому необхідно встановити провину батька або батьків.
Порушуючи ст. 215 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення суд не мотивував, чи встановлена вина відповідача в ухиленні виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, якими обставинами це підтверджується, за яких підстав суд дійшов висновку про прийняття до ОСОБА_2 такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав
Статтею 167 Сімейного кодексу України передбачено влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав.
Зі змісту цієї статті убачається, що при позбавленні одного з батьків батьківських прав, суд повинен обговорити питання про можливість передачі дитини іншому батькові, другим родичам, або має вирішити питання про передачу дитини органу опіки та піклування.
Якщо дитина не може бути передана іншому з батьків, то відповідно до ч. 4 ст. 167 Сімейного кодексу України, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їх заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі.
З матеріалів справи вбачається, що мати неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. З того часу дитина постійно проживала зі своєю бабусею ОСОБА_3, знаходилася на її утриманні та вихованні.
Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача, єдиного з батьків дівчини, батьківських прав, суд не вирішив питання про її влаштування, що є порушенням вимог ст. 167 Сімейного кодексу України.
Крім того, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення аліментів з відповідача на користь неповнолітньої дитини шляхом зачислення аліментів на особистий рахунок неповнолітньої дитини у відділенні Державного Ощадного Банку України є таким, що ущемляє інтереси дитини, оскільки до досягнення нею повноліття ніхто не зможе витрачати кошти на її утримання та виховання.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Оскільки судом не з'ясовані істотні для справи обставини і не вирішені всі вимоги сторін відповідно до ст. 11 ЦПК України, то колегія суддів не має права входити в обговорення обставин і доказів, які не аналізувалися судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.5 ст. 307, п.5 ч. 1 ст. 311, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду АР Крим набирає законної сили з моменту
проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному
порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.