АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року колегія судців судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів: - Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав по відношенню до їх неповнолітнього сина ОСОБА_3.
Вимоги мотивувала тим, що 05 березня 2002 року був розірваний шлюб між нею та відповідачем. Дитина проживає з нею, батько ж вихованням сина не займається, його долею не цікавиться, ніяких спроб до спілкування з дитиною не приймає, має заборгованість по сплаті аліментів. Просила позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до їх неповнолітнього сина.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Суд позбавив ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного рішення, посилаючись на те, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
На думку апелянта, суд дав неналежну оцінку поясненням свідків з боку позивачки, які є її родичами. Брати участь у вихованні сина йому не дозволяє позивачка та її мати, які всіляко перешкоджають в зустрічах з дитиною. Заборгованості по сплаті аліментів на даний час апелянт не має.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона чи він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що
відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню свого
малолітнього сина ОСОБА_3.
Головуючий суду першої інстанції Цурцев В.М.
Справа №22-ц-1389-Ф/06 суддя-доповідач суду апеляційної інстанції І Іолянська B.U.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3. З дня народження дитина мешкає з матір ю ОСОБА_1, батько з сином не спілкується, не займається його вихованням, матеріально не забезпечує.
Так з матеріалів справи вбачається, що відповідач, зобов'язаний рішенням суду від 05 березня 2002 року до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, сплачував їх нерегулярно і на момент звернення відповідачки до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, мав заборгованість у сумі 1246 грн., на момент розгляду справи у суді - 215 грн. (а.с. 8, 27). З матеріалів справи також вбачається , що позивачка зверталася до прокуратури з заявою про прийняття мір відносно відповідача, який ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили в судовому засіданні, що відповідач після розірвання шлюбу з позивачкою у березні 2002 року припинив всілякі стосунки з сином-не спілкувався з ним ні в дома, ні у дитячьому садку, не займався його вихованням.
Управління освіти Керченської міської ради, перевіривши підстави позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, дійшло висновку про доцільність застосування до відповідача позбавлення батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3, що відповідає інтересам малолітньої дитини.
Судова колегія не може погодитися з доводами відповідача про те, що йому заважали спілкуватися з дитиною, бо вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач не сприймав робив спроб до спілкування з дитиною. З пояснень відповідача, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції встановлено, Що він з питанням про спілкування з дитиною до органів опіки та піклування не звертався, ніяких мір до цього не приймав.
У суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що він не спілкувався з сином, тому, що між ним та позивачкою мала місце домовленість, що він не буде приймати участь У вихованні дитини.
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу 1 залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення 3 додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суДУ