Справа №  2-826/11  

  Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року                                                                                м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої –судді                     Хоминець М.М.

з участю секретаря                                        Павликівської Т.В.

представника відповідачки –

             адвоката                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, процентів у розмірі на рівні облікової ставки НБУ за весь час прострочення боргу, трьох відсотків річних за кожен рік прострочення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 26.11.2008 р. звернулася в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Після уточнення та збільшення своїх позовних вимог просила стягнути з відповідачки борг у сумі 10000 доларів США, еквівалентній по курсу НБУ на день постановлення рішення 79737 грн., проценти у розмірі на рівні облікової ставки НБУ за весь час прострочення боргу в сумі 18762,90 грн., три відсотки річних за кожен рік прострочення у сумі 6155,68 грн. та судові витрати, фактично сплачені при заявленні первісного позову.

Відповідачка за первісним позовом 22.06.2011 р. пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 23.10.2008 р. між нею та ОСОБА_2 на суму 10000 доларів США.

Ухвалою суду від 06.07.2011 р. обидва позови об’єднані в одне провадження.

Первісний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що 23.10.2008 р. позичила відповідачці 10000 доларів США до 28.10.2008 р., підтвердженням чого є розписка ОСОБА_3 У встановлений строк відповідачка не повернула їй позичені кошти.

Зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що кошти в сумі 10000 доларів США ОСОБА_2 були особисто передані ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_3 оформила розписку як гарантію повернення даної суми, однак, кошти їй не передавались та насправді не були нею одержані. Вироком Богородчанського районного суду від 02.11.2010 р., згідно якого ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, встановлено, що остання 20 та 23 жовтня 2008 р. гроші на загальну суму 20000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 100500 грн., фактично позичила та отримала безпосередньо від ОСОБА_2 Вказаний вирок набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.04.2011 р. Згідно ст.1051 ЦК України вона як позичальник вправі оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані нею від позикодавця.

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_5 у судовому засіданні цей позов підтримала і просила його задовольнити; зустрічний позов не визнала і пояснила, що укладений між сторонами договір позики підтверджений письмовою розпискою, оригінал якої міститься в матеріалах справи. Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, тому вважає, що вирок Богородчанського райсуду, на який посилається позивачка, може слугувати таким документом у випадку звернення ОСОБА_2 до суду з цивільним позовом до ОСОБА_4; цей вирок не може бути підставою для визнання недійсним боргу, підтвердженого розпискою ОСОБА_3 Крім того, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.04.2011 р. встановлено, що ОСОБА_4 засуджена за те, що шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілих в особливо великих розмірах, у тому числі ОСОБА_3 на суму 258882 грн., а не 158382 грн., як зазначено у мотивувальній частині вироку. Просила у зустрічному позові відмовити.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні цей позов не визнали і пояснили, що отримані від ОСОБА_2 23.10.2008 р. 10000 доларів США ОСОБА_3 навіть не тримала в руках, ці кошти ОСОБА_2 були передані ОСОБА_4; її помилкою було те, що розписку позивачці написала вона, хоча це мала зробити ОСОБА_4, яка фактично отримала кошти. Просили у первісному позові відмовити, зустрічний позов підтримали і просили його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення, а зустрічний –підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 23.10.2008 р. між сторонами оформлено договір позики у письмовій формі, згідно якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти у сумі 10000 доларів США, які зобов’язалася повернути ОСОБА_2 28.10.2008 р. (а.с.40).

У відповідності з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики як реальний правочин вважається укладеним з моменту передання грошей, саме підписання сторонами тексту договору без передання грошей у власність не породжує у майбутньому обов’язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей.

Відповідно до вимог ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця. При цьому оспорювання договору позики здійснюється у судовому порядку, на підставі наданих суду будь-яких допустимих доказів, що підтверджують обставину неодержання позичальником грошових коштів від позикодавця.

Суд вважає, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 довела у судовому засіданні обставину, якою обґрунтовувала свій позов, що їй ОСОБА_2 кошти не передавались та насправді не були нею одержані. Встановлено, що 23.10.2008 р. 10000 доларів США ОСОБА_2 передала ОСОБА_4

Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02.11.2010 р. (а.с.184-191), що набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.04.2011 р., яким ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, яким встановлено, що 23 жовтня 2008 р. 10000 доларів США позичила та отримала безпосередньо від ОСОБА_2 фактично ОСОБА_4

За таких обставин суд вважає доведеним зустрічний позов та приходить до висновку про безпідставність первісного позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст.ст. 1046, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

          Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, процентів у розмірі на рівні облікової ставки НБУ за весь час прострочення боргу та трьох відсотків річних за кожен рік прострочення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 23 жовтня 2008 року на суму 10000 (десять тисяч) доларів США, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча                                                                                                           М.М.Хоминець