ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

 

27.06.06                                                                                 Справа № 8/355ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора міста Сєвєродонецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, місто Сєвєродонецьк,

про стягнення 1700 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Шапошниковій О.М.,

прокурор -не з»явився;

в присутності представників сторін:

від позивача -Мілобінська  М.Г. -  державний податковий інспектор юридичного відділу, - довіреність №5428/10-028 від 20.04.06 року;

від відповідача  - ОСОБА_1 -приватний підприємець, - паспорт  НОМЕР_1,вид. ІНФОРМАЦІЯ_1, -    

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення  з відповідача  фінансових санкцій у  сумі  1700 грн. 00 коп.

 

          Попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 26.05.06 року.

          Відповідно до ст. 150 КАС України розгляд справи відкладено з 13 червня  на 27 червня 2006 року -у зв'язку з неявкою позивача.

          Заявник -прокурор до судового засідання не з»явився, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.

          З урахуванням цієї обставини  суд, керуючись ст. 128 КАС України,  вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

 

Представниками сторін заявлено  клопотання про відмову від здійснення  технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2.1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому  його задоволено судом.

 

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму письмовому  запереченні, наданому до суду 27.06.06 року, посилаючись на те, що рішення про застосування щодо нього фінансових санкцій було прийнято з порушенням чинного законодавства,  -у термін понад 10 днів з дня реєстрації акту перевірки у журналі реєстрації вхідної кореспонденції державної податкової інспекції; він не  отримував цього рішення, оскільки в період з 3 по 16 серпня 2004 року перебував  у відпустці, разом з сім'єю, з виїздом за межі міста Сєвєродонецька; підпис на повідомленні про вручення  поштового відправлення не належить будь-кому з членів його сім»ї.

 

          Заслухавши представників сторін, свідка ОСОБА_2, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

 

          18.08.1992 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_1  зареєстрований в  якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (далі -СПД  ОСОБА_1), про що зроблено запис  НОМЕР_2.

         

          01.03.2004 року фахівцями Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку  Луганської області  (далі -ДПІ; ДПІ у м.Сєвєродонецьку, - Позивач) на підставі посвідчень на  право проведення перевірки  № 969 та 970  від 01.03.04 року, здійснено перевірку СПД ОСОБА_1  щодо додержання ним у своїй діяльності чинного законодавства  у сфері готівкового  обігу та торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами при  здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами у  належній  йому господарській одиниці - павільйоні,  розташованому у місті Сєвєродонецьку, АДРЕСА_1.

          В ході перевірки було виявлено факт порушення вимог ст.15-3 Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу  спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме:

          торгівля тютюновими виробами поштучно, - продаж 4-х сигарет «LM»по ціні 0,15 грн. за 1 штуку.

 

          Як самі вищезгадані факти, так і їх причини повністю підтвердила у своєму письмовому поясненні продавець павільйону ОСОБА_3.

 

          За наслідками перевірки складено акт №12140052/2303 від 01.03.04 року, з яким того ж дня, під розписку, ознайомлено  продавця магазину - ОСОБА_3, яка підписала його без будь-яких зауважень, заперечень  та застережень.

          16.04.04 року з актом також ознайомлено СПД ОСОБА_1, який підписав його без будь-яких заперечень, зауважень та застережень.

 

          05.08.2004 року  ДПІ у м.Сєвєродонецьку у зв'язку з виявленими порушеннями чинного законодавства   прийнято рішення №12140088/23-355, згідно якому щодо СПД ОСОБА_1 за порушення вимог  ст. 15-3 Закону України  від 19.12.95 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі -ЗУ №481/95-ВР) на підставі абзацу 8 частини 2  ст. 17 цього Закону  застосовано фінансові санкції у сумі 1700,00 грн.

          Це податкове рішення спрямоване на адресу ОСОБА_1 та йому запропоновано  сплатити визначені у ньому фінансові санкції.

          Позивач доданими до матеріалів справи доказами підтвердив факт спрямування  порушнику та отримання ним 11.08.04 року згаданого рішення.

 

          Однак у судовому засіданні Відповідач заявив, що він не отримував це рішення і про його існування дізнався лише у травні 2006 року -у зв'язку із зверненням Позивача з позовом до суду. Якби йому було відомо про існування цього рішення, то він би обов'язково його оскаржив.

           У той день, коли він, наче б то, отримав вищезгадане рішення (11.08.04 року, - як те видно з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення), він, а також члени його сім»ї були відсутні вдома, - знаходилися у відпустці, з виїздом за межі міста Сєвєродонецька.

           Він також пояснив, що на повідомленні стоїть не його підпис.

          Суд, шляхом візуального  співставлення  підписів від імені Відповідча у паспорті на його ім'я, а також на запереченні по цій справі - дійшов висновку, що підпис, вчинений на поштовому повідомленні, не є  підписом Відповідача.

 

          За його клопотанням у судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_2 -дружину Відповідача, яка пояснила суду, що їх сім»я  тричі на рік, у тому числі у серпні місяці, - перебуває у відпустці, з виїздом за межі міста Сєвєродонецька.

          Суд шляхом візуального огляду підпису свідка у паспорті на її ім'я, упевнився, що підпис на поштовому повідомленні також вчинений не нею.

          Як пояснила далі свідок, на період їх відсутності за їх помешканням доглядає одна жінка (прізвище не названо), але, як здається свідкові, на поштовому відправленні  мається підпис, який не схожий з підписом цієї жінки.

          Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_1  рішення про застосування фінансових санкцій  не оскаржено та не оспорено, - тобто воно є чинним на день розгляду справи судом.

 

           З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

 

1.Право  Державної податкової служби України в особі ДПІ у м.Сєвєродонецьку на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог  чинного податкового законодавства передбачено статтею 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.

 

          2.З наявних у справі доказів вбачається, що ДПІ, як проводячи перевірку, за результатами якої складено акт №12140052/2303 від 01.03.04 року, так і виносячи на підставі згаданого акту  рішення №12140088/23-355  від 05.08.04 року -про накладення на відповідача штрафу у сумі 1700 грн. 00коп., - діяла у повній відповідності до чинного законодавства України, у т.ч.  ЗУ №509-ХІІ.

 

          3. Абзацом 10 частини 1 ст.15-3 Закону України №481/95-ВР заборонено  продаж тютюнових виробів поштучно (крім сигар)

Абзацом 8 частини 2 ст. 17 того ж Закону за порушення вимог ст.15-3 ЗУ №481/95-ВР передбачено  накладення штрафу у сумі 1700 грн.

 

          4.Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що ДПІ, виносячи рішення про застосування фінансових санкцій щодо СПД ОСОБА_1, не припущено порушень вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.06.03 року №790 (далі -Порядок №790).

 

          5.Що стосується тверджень Відповідача про те, що він не отримав рішення про застосування щодо нього фінансових санкцій, а тому не мав можливості його оскаржити у встановленому законом порядку,  то суд в цій частині керується наступним.

          5.1. З матеріалів справи видно, що Відповідачу було достовірно відомо про факт проведення 01.03.04 року перевірки та про її результати, у т.ч. про виявлені порушення та їх характер.

          5.2. Порядком №790 не встановлено мінімальний та  максимальний терміни, впродовж якого за результатами розгляду матеріалів перевірки припустимо прийняти рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій за порушення ЗУ №481/95-ВР.

          5.3. При оцінці факту  отримання Відповідачем  рішення про застосування фінансових санкцій суд керується пунктами 4.7 та 7.7  Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого  наказом ДПА України від 21.06.01 року №253 (далі -Порядок №253).

           Так, у його п. 7.7 сказано, що  надсилання (вручення) податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснюється у порядку, передбаченому  пунктами 4.5-4.8 розділу 4.

А у п. 4.7 розділу 4 Порядку №253  сказано наступне:

податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено такій фізичній особі або її законному представнику чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження, з повідомленням про вручення. 

          6. Фінансові санкції до Відповідача були застосовані ДПІ 05.08.04 року, але він ухилився від їх сплати до державного бюджету.

 

          7.Як сказано у частині 3 ст.17 ЗУ №481/95-ВР, вищезазначені штрафні (фінансові) санкції спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством.

          А частиною 5 тієї ж статті Закону передбачено, що у разі невиконання суб'єктами підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду. 

                   

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного боргу зі сплати фінансових (штрафних) санкцій, а також факт його ухилення від сплати цього боргу, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

   

Відповідач позовні вимоги не спростував.

 

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

 

          На підставі викладеного,  ст.ст. 15-3 та 17 Закону України  від 19.12.95 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”; ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”, керуючись ч. 4 ст.94, ст.98, ст.ст.158-162 та 167 КАС  України,  суд

 

п о с т а н о в  и в :

           1.Позов задовольнити повністю.

           2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, який мешкає у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрованого в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 18.08.1992 року, реєстраційний НОМЕР_2, - на користь  Державного бюджету України на р/р 31112106600080, код платежу -23030300, банк  УДК у Луганській області, МФО 804013, -  фінансові санкції у сумі  1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

 

          Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 27.06.06 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

 

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

          Дата складення та підписання повного тексту постанови - 03.07.2006 року.

 

Суддя                                                                                                А.П.Середа