|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32 |
|
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32 |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27.06.06 Справа № 8/404.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області, смт. Станично-Луганське Луганської області,
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, місто Луганськ,
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Луганській області, -
про стягнення 1700 грн. 00 коп.,
при секретарі судових засідань Шапошниковій О.М.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Толмачов Д.О. -старший державний податковий інспектор, - довіреність №1884 від 02.03.06 року;
від відповідача - не з»явився;
від третьої особи -Вдовенко С.Л. -провідний спеціаліст, - довіреність №1298/21-333 від 08.06.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача фінансових санкцій у сумі 1700 грн. 00 коп.
Судом справу порушено за правилами Господарського процесуального кодексу України, як про те вказав у своїй позовній заяві позивач.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 09 червня на 27 червня 2006 року -у зв'язку з неявкою відповідача.
Однак згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) такий спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому подальший її розгляд судом здійснено за правилами КАС України.
Представниками позивача та третьої особи заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2.1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому його задоволено судом.
У судовому засіданні представник позивача позові підтримав.
Аналогічної думки дотримується представник третьої особи (відзив №1217/21-333 від 31.05.06 року).
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позовні вимоги не оспорив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.
З урахуванням цієї обставини суд, керуючись ст. 75 ГПК України, розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
16.10.2001 року Управлінням економіки Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (далі -СПД ОСОБА_1), про що зроблено запис НОМЕР_1.
У тексті позовної заяви Позивачем прізвище Відповідача вказано як «ОСОБА_2».
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про те, що вірним є прізвище Відповідача -«ОСОБА_1», а не «ОСОБА_2», - що відображено у подальшому тексті цього рішення.
10.03.2004 року фахівцями Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області (далі -ДПІ; ДПІ у Станично-Луганському районі, - Позивач) на підставі посвідчень на право проведення перевірки № 209, 210 та 211 від 10.03.04 року, здійснено перевірку СПД ОСОБА_1 щодо додержання нею у своїй діяльності чинного законодавства у сфері готівкового обігу при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами у належній їй господарській одиниці - магазині, розташованому у АДРЕСА_1.
В ході перевірки було виявлено факти порушення вимог ст.ст.10 та 11 Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також п. 5 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.096 року №854, а саме:
торгівлі алкогольними напоями за відсутності сертифікатів відповідності або їх копій, засвідчених постачальниками.
Як самі вищезгадані факти, так і їх причини повністю підтвердили у своїх письмових поясненнях продавець магазину ОСОБА_3, а також СПД ОСОБА_1
За наслідками перевірки складено акт №172 від 10.03.04 року, з яким того ж дня, під розписку, ознайомлено продавця магазину -ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_1, які підписали його без будь-яких заперечень, зауважень та застережень.
24.05.2004 року Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Луганській області (далі -РУ ДААК, - Третя особа) у зв'язку з виявленими порушеннями чинного законодавства прийнято рішення №1211181229-21, згідно якому щодо СПД ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 10 Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі -ЗУ №481/95-ВР) на підставі абзацу 6 частини 2 ст. 17 цього Закону застосовано штрафні санкції у сумі 1700,00 грн.
Це податкове рішення спрямоване на адресу ОСОБА_1 та їй запропоновано сплатити визначені у ньому штрафні санкції.
Позивач доданими до матеріалів справи доказами підтвердив факт спрямування порушнику та отримання ним 30.03.04 року згаданого рішення.
Як видно з матеріалів справи, СПД ОСОБА_1 податкове рішення не оскаржено та не оспорено, - тобто воно є чинним на день розгляду справи судом.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
1.Право Державної податкової служби України в особі ДПІ у Станчино-Луганському районі на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог чинного податкового законодавства передбачено статтею 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.
2.З наявних у справі доказів вбачається, що ДПІ, проводячи перевірку, за результатами якої складено акт №172 від 10.03.04 року, так РУ ДААК, виносячи на підставі згаданого акту рішення №1211181229-21 від 24.05.04 року -про накладення на відповідача штрафу у сумі 1700 грн. 00коп., - діяла у повній відповідності до чинного законодавства України, у т.ч. ЗУ №509-ХІІ.
3.Частиною 1 ст.10 Закону України №481/95-ВР передбачено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо врегульованій сфері шляхом сертифікації.
4.Суд, виносячи рішення по цій справі, приймає до уваги те, що Законом України №2189-ІУ від 18.11.04 року абзац шостий частини 2 ст. 17 ЗУ №481/95-ВР виключено, але виключено після 18.11.04 року, - на час же здійснення перевірки ДПІ, - тобто на 10.03.04 року, абзац шостий частини 2 ст.17 ЗУ №481/95-ВР був чинним.
Фінансові санкції до Відповідача були застосовані ДПІ до 18.11.04 року, але він ухилився від їх сплати до державного бюджету.
5.Як сказано у частині 3 ст.17 ЗУ №481/95-ВР, зазначені штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством.
А частиною 5 тієї ж статті Закону передбачено, що у разі невиконання суб'єктами підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Розрахунок суми фінансових санкцій Позивачем надано до справи.
6.Відповідно до ст.9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати належні суми податків.
Нараховані ДПІ фінансові (штрафні) санкції за своїм правовим статусом є податковим боргом.
7.Статтею 18 ЗУ №2181-ІІІ не передбачено можливості списання податкового боргу, який предметом спору по цій справі.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, а також факт його ухилення від сплати цього боргу, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито” при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, ст.ст. 10 та 17 Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”; ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”, керуючись ч. 4 ст.94, ст.98, ст.ст.158-162 та 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Управлінням економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області 16.10.2001 року, реєстраційний НОМЕР_1, - на користь Державного бюджету України на р/р 31114106600312, отримувач - ВДК у Станично-Луганському районі, код 24048187, банк УДК у Луганській області, МФО 804013, - фінансові санкції у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 27.06.06 року оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання повного тексту постанови - 03.07.2006 року.
Суддя А.П.Середа