УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0603/1-72/11
Стаття 125 ч.1 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Гузовського О.Г., Ляшука В.В.
з участю засудженого ОСОБА_1
представника цивільного відповідача – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера, проживаючого в АДРЕСА_2,раніше не судимого, -
засуджено за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 680 гривень.
Запобіжний захід щодо засудженого до набрання вироком законної сили постановлено не обирати.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 9 лютого 2010 року приблизно о 15 годині поблизу вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті тривалих неприязних відносин виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_1, перебуваючи у вказаній вище квартирі, діючи умисно, наніс ОСОБА_3 декілька, але не менше ніж один, ударів руками по тулубу потерпілої. Також в ході конфлікту ОСОБА_1 своїми руками з силою стискував руки потерпілій. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на тильній поверхні правої кисті, правого плеча, подряпин на тильних поверхнях обох кистей, які є легкими тілесними ушкодженнями.
Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням засуджений подав апеляцію в якій порушує питання про скасування вироку суду. Посилається на те, що судом розпочато судове засідання у 2009 році, тобто до подій за які його було засуджено. Вказує на те, що ОСОБА_3 не надала суду доказів її побиття, оскільки посилається на відмовний матеріал від 11.06.2009 року, який не існує. Також зазначає, що судом взято до уваги покази свідків зі сторони обвинувачення, які є суперечливими, а висновок СМЕ проведено лише по матеріалах справи 1-380/10 за скаргою ОСОБА_3 Звертає увагу на те, що судом було витребувано висновок СМЕ від 11.02.2010 року, якого не існує, оскільки відмовні матеріали № 1977 та № 1803 винесені в інші дати та з інших обставин. З огляду на наведене просить вирок суду першої інстанції скасувати, та постановити новий вирок, яким визнати його невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача – ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції з вищевказаних підстав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд по даній справі проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій за які його було засуджено, підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені в суді, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що 9.02.2010 року в обідній час між нею та її бувшим чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт, під час якого останній біля вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 штовхнув її, від чого вона впала на підлогу кухні, вдарившись ногою об одвірок. Після цього, ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів руками в груди, по спині, рукам. Коли ж вона піднялась та намагалась вийти з квартири, то ОСОБА_1 спіймав її та викручував обидві руки, тримаючи за кисті рук, від чого вона відчувала біль.
Зазначені показання потерпілої, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції у вироку, підтверджуються й сукупністю інших досліджених судом доказів, зокрема показаннями свідка ОСОБА_4 , яка на прохання ОСОБА_3 піднялась у її квартиру та була очевидицею сварки між засудженим і потерпілою, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким потерпіла безпосередньо після зазначених подій, розповідала про те, що її побив саме ОСОБА_1 під час конфлікту, який відбувся в квартирі, де мешкає потерпіла, при цьому показувала зазначеним свідкам наявні в неї тілесні ушкодження.
Крім того, як вбачається з відмовних матеріалів за № 368 Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, ОСОБА_3 з приводу нанесених їй тілесних ушкоджень звернулась із відповідною заявою від 10.02.2010 року до органів внутрішніх справ, де також зазначала, що тілесні ушкодження їй заподіяв саме ОСОБА_1 під час конфлікту, який відбувся за місцем її проживання 9.02.2010 року приблизно о 15 годині.
За змістом акту судово-медичної освідування № 301 від 11.02.2010 року, та відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 34 від 14.01.2011 року, у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на тильній поверхні правої кисті, правого плеча, лівого стегна, подряпин на тильних поверхнях обох кистей, які відносять до легких тілесних ушкоджень, та які могли утворитись за обставин та в терміни, вказані потерпілою, тобто 9 лютого 2010 року внаслідок ударів руками, ногами по тулубу.
Зазначене в сукупності свідчить про безпідставність доводів апеляції засудженого щодо не встановлення події злочину та про недоведеність вини засудженого у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3
Що ж стосується посилань апелянта на певні розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, то, як вбачається з матеріалів справи зазначені розбіжності не є суттєвими, та будь-яким чином не спростовують висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи.
Посилання апелянта на те, що потерпіла не надала суду доказів його вини, оскільки послалась на відмовний матеріал від 11.02.2010 року, який не існує, є необґрунтованими, та також спростовується матеріалами справи. Так, судом в судовому засіданні (а.с 79 - зв.) було досліджено відмовний матеріал № 368 за заявою ОСОБА_3 з приводу подій 9 лютого 2010 року, який зареєстровано в ЖРЗПЗ № 441 від 11.02.2010 року, що й мала на увазі потерпіла при зверненні до суду.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що матеріали справи сфальсифіковані, оскільки відповідно до протоколу судового засідання судовий розгляд даної справи розпочався у 2009 році, тобто ще до звернення потерпілої до суду, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови суду від 27 липня 2010 року вперше справа була призначена до розгляду на 3.09.2010 року, а тому дата 3.09.2009 року, зазначена в протоколі, є очевидною технічною помилкою.
Отже правильно встановивши фактичні обставини справи та розцінивши невизнання ОСОБА_1 його вини у вчиненому як обраний ним спосіб захисту, суд вірно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 125 КК України, а покарання ОСОБА_1 призначив із дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу засудженого та з огляду на його вік.
Обґрунтовано судом першої інстанції вирішено й питання щодо стягнення із засудженого на користь потерпілої моральної шкоди. При цьому враховано характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка має похилий вік та мала необхідність витратити зусилля на відновлення свого стану здоров’я та репутації, відчувала душевні страждання за перенесені образи та спричинені тілесні ушкодження.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування або зміни прийнятого судом першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2011 року щодо нього – без змін.
Судді: