11.01.2012
2-4570/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: судді Бойка В.М.,
за участю секретаря Паруліте Ю.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу, суд –
ВСТАНОВИВ:
В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу.
Позивач заявлені вимоги мотивував тим, що 04 серпня 2009 року, за укладеним договором-позики з ОСОБА_1 його теща ОСОБА_2 для власних потреб позичила у нього 5000 (п'ять тисяч) доларів США, що у еквіваленті національної валюти на час позички складало 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Відповідачка, як боржник, взяла на себе зобов'язання повернути йому зазначену суму грошей у доларах США або у гривнях, сума яких буде еквівалентна 5000 (п'яти тисячам) доларів США до 04 серпня 2010 року та сплатити грошову винагороду у вигляді 12 відсотків, тобто, 3000 гривень при поверненні позичених у нього грошей.
Одержання грошей ОСОБА_2 від позивача підтверджується власноручно написаною нею на його квартирі АДРЕСА_1, в його присутності, розпискою на його ім'я після укладання договору-позички 04 серпня 2009 року.
Відповідачка ухиляється від повернення боргу, мотивуючи це тим, що у неї немає для цього коштів так, як їй необхідно витрачати значні кошти на лікування свого батька. Внаслідок невиконання своїх зобов'язань ОСОБА_2 поставила позивача та його сім'ю у скрутне матеріальне становище, так як позичені гроші для боржника були ним також позичені в його знайомих.
У позивача складається враження, що відповідачка взагалі не має наміру повертати гроші, користуючись тим, що позивач її зять.
Одним із пунктів у договорі-позички між позивачем та відповідачкою є те, що вона взяла на себе зобов'язання та погодилась, що у випадку неповернення нею позичених у позивача коштів він може їх стягнути з її рухомого та нерухомого майна. А тому він розцінюю це її зобов'язання як можливість стягнути з неї борг шляхом накладення арешту на ? частину її квартири АДРЕСА_2.
На сьогодні позивачу стало відомо, що відповідачка, як на його думку, з метою ухилитися від повернення боргу та виконання договірних зі ним зобов'язань, уклала фіктивну угоду на продаж квартири, яка є гарантією, як нерухоме майно, повернення позивачу взятих у нього грошей, а тому ця квартира судом має бути арештована для вирішення справи по суті його позовних вимог.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов визнали у повному обсязі.
У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
04 серпня 2009 року, за укладеним договором-позики з ОСОБА_1 його теща ОСОБА_2 для власних потреб позичила у нього 5000 (п'ять тисяч) доларів США, що, як він визначив та просить, на час позички складало 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Відповідачка, як боржник, взяла на себе зобов'язання повернути йому зазначену суму грошей у доларах США або у гривнях, сума яких буде еквівалентна 5000 (п'яти тисячам) доларів США до 04 серпня 2010 року та сплатити грошову винагороду у вигляді 12 відсотків, тобто, 3000 гривень при поверненні позичених у нього грошей.
Одним із пунктів у договорі-позички між позивачем та відповідачкою є те, що вона взяла на себе зобов'язання та погодилась, що у випадку неповернення нею позичених у позивача коштів він може їх стягнути з її рухомого та нерухомого майна, що підтверджується наданою копією договору-позики (а.с. 4).
Одержання грошей ОСОБА_2 від позивача підтверджується власноручно написаною нею на його квартирі АДРЕСА_1, в його присутності, розпискою на його ім'я після укладання договору-позички 04 серпня 2009 року (а.с. 5).
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Оскільки вище зазначенні обставини визнані відповідачкою у справі, вони не підлягають доказуванню.
Ст.ст. 526, 530, 626 - 631 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, суд встановив те, що відповідачка дійсно за укладеним договором-позики з ОСОБА_1 для власних потреб позичила у нього 5000 (п'ять тисяч) доларів США, що, як він визначив та просить, на час позички складало 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а тому, згідно ст. 88 ЦПК України, вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідачки.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 530, 626-631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 23, 61, 203, 204, 207, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Байраківка, Немирівського району, Вінницької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючої у АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 25000 (п’ять тисяч) гривень боргу.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Байраківка, Немирівського району, Вінницької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючої у АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати, понесені внаслідок сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 370 (триста сімдесят) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: