У Х В А Л А
Іменем України
17.01.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого– судді Фазикош Г.В.,
суддів – Власова С.О., Мацунича М.В.,
при секретарі – Козаковій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадуцей-7» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договірних зобов’язань, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадуцей-7» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договірних зобов’язань, в якому просив стягнути із відповідача на його користь 6905,00 грн матеріальної шкоди, 1799,00 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати – 5000,00 грн. витрат на правову допомогу , 209,00 грн. судового збору та 120,00 витрат на ІТЗ розгляду справи.
Позовні вимоги мотивував тим, що 01 січня 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір оренди місця стоянки автомобіля №66, яким було визначено його умови. П.4 цього договору передбачав обов’язок відповідача по збереженню автомобіля при закритих замках дверей та багажника, але без відповідальності за матеріальні цінності, які знаходяться в салоні автомобля. Позивач вважає, що цей договірний обов’язок відповідач не виконав.
Так, 02 квітня 2009 року приблизно о 03 годині 30 хвилин певідома особа проникла на автостояку відповідача «Шахта» по АДРЕСА_1 і шляхом підпалу знищила автомобіль марки « Фольксваген- Пасат В6» д.р.н.НОМЕР_1 . Внаслідок горіння цього автомобіля було частково пошкоджено і декілька інших автомобілів, що перебували на стоянці, у т.ч. й автомобіль позивача марки «Шевроле-Лачетті» д.р.н. НОМЕР_2.
Посилаючись на вимоги ст. 977 ЦК України, яка регулює відносини щодо зберігання автотранспортних засобів, позивач стверджував, що відповідач, який у даному випадку виступив в якості зберігача, допустив проникнення на стоянку сторонньої особи, чим не виконав умови договору зберігання, що і призвело до пошкодження автомоблія.
Оскільки автомобіль позивача було застраховано, то відповідно до умов договору страхування позивачу було відшкодовано СК «Кредо-Класік» матеріальні збитки у розмірі 64000,00 грн. Сума непокритих матеріальних збитків склала 6905,00 грн., які він просив стягнути із відповідача. Моральну шкоду позивач остаточно оцінив в 1799,00 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 липня 2011 року у задоволенні даного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадуцей-7» було відмовлено ( а.с. 90-92).
На це рішення апеляційну скаргу подала представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2. В скарзі просить рішення скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги її довірителя задовольнити повністю. Вважає, що рішення місцевого суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи та їх належної правової оцінки.
Зокрема, апелянтка стверджує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач звільнений від відповідальності за пошкодження автомобіля, яке мало місце на автостоянці відповідача ТОВ «Кадуцей-7», через грубу необережність позивача, однак цей висновок було зроблено виключно на підставі доповідної записки охоронника, згідно якої він повідомив, що під час його чергування 02 квітня 2009 року автомобіль марки Шевроле Лачетті НОМЕР_2 в порушення правил зберігання автомобілів на стоянках не був знятий з передачі та ручного тормозу, тому всі його спроби відштовхати автомобіль від джерела вогню виявилися марними. Апелянт звертає увагу на те, що автомобіль позивача було прийнято на зберігання цим же охоронником і ніяких претензій при цьому позивачу з приводу можливих порушень правил зберігання автомоблів не висувалося.
Крім того, апелянт вважає, що пошкодження автомобля її довірителя відбулося саме через невиконання відповідачем його договірних зобов’язань по збереженню автомобля, адже пощкодження відбулося внаслідок підпалу невстановленною особою, хоча відповідно до умов договору оренди місця автостоянки НОМЕР_3, укладеного між сторонами, передбачено обов’язок відповідача не допускати на стоянку сторонніх осіб ( а.с. 94-97).
В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянтка скаргу підтримала та просила задовольнити із наведених у ній підстав.
Представник відповідача скаргу не визнав та просив відхилити. При цьому він пояснив, що факт пошкодження автомобля позивача відповідач визнає, однак вважає, що вини ТОВ «Кадуцей-7 у цьому немає, адже шкода була заподіяна не діями чи бездіяльністю відповідача, а злочинними діями невстановленної особи. Обставини скоєння відповідного злочину ще з’ясовуються. Чи проникла на територію стоянки стороння особа, точно не відомо, а є лише одним із припущень. За даним фактом порушена кримінальна справа, в рамках якої позивач визнаний потерпілим.
Позивач в судове засідання в апеляційній інстанції не з’явився, справу було розглянуто без його участі відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.
В даній справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що пошкодження автомобіля позивача марки Шевроле Лачетті НОМЕР_2, що мало місце 02 квітня 2009 року «Шахта» по АДРЕСА_1, відбулося не з вини відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кадуцей-7», з яким позивач ОСОБА_1 уклав договір оренди місця стоянки автомоблія НОМЕР_3, оскільки наявність такої вини матеріалами справи не доведена. На цій підставі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Колегія вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є вірним, узгоджується із матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований.
При цьому колегія звертає увагу на те, що постановою від 10 квітня 2009 року старшого дізнавача Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області ст.лейтенанта міліції ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ст.194 ч.2 КК України ( а.с. 11-12).
Зі змісту даної постанови слідує, що підставою для її винесення стала наявність достатніх даних, які вказують на явні ознаки злочину, а саме те, що 02 квітня 2009 року приблизно о 03 годині 30 хвилин невстановлена особа шляхом підпалу, знищила та пошкодила автомобіль марки «Фольксваген-Пасат В6» д.р.н.НОМЕР_1, належний громадянину ОСОБА_4, який знаходився на охоронюваній стоянці «Шахта» по АДРЕСА_1, а також те, що внаслідок горіння цього автомобіля було частково пошкоджено й інші автомобілі, у т.ч. й автомобіль позивача марки «Шевроле-Лачетті» д.р.н. НОМЕР_2 ( а.с. 11).
Даній кримінальній справі присвоєно номер НОМЕР_4, її розслідування не завершено. Постановою цього ж дізнавача від 23 квітня 2009 року гр.ОСОБА_1 визнано потерпілим по даній кримінальній справі.
Таким чином, на даний час всі обставини вчинення відповідного злочину та особа, яка його вчинила, остаточно не встановлені. В постанові ж від 10 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відсутні відомості щодо факту проникнення сторонньої особи на територїю автостоянки, на якій відбувся інцедент. Інших достатніх доказів такого проникнення позивач суду також не надав.
Таким чином, колегія вважає, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, передбачених договором оренди місця стоянки автомобіля НОМЕР_3 від 01 січня 2009 року, а також обов’язків зберігача автотранспортних засобів, передбачених ч.2 ст.977 ЦК України. Відтак підстави для стягнення із відповідача на користь позивача матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договірних зобов’язань, в даній справі відсутні.
У цьому контексті висновок суду першої інстанції щодо недотримання позивачем як поклажодавцем правил зберігання автомобілів на стоянках, наявності грубої необережності поклажоодавця та звільнення зберігача від відповідальності на цій підставі, колегія розглядає як субсидіарний та вважає, що позов не підлягає до задоволення через недоведеність факту порушення відповідачем договірних зобов’язань, а не з підстав, передбачених ч.2 ст.950 ЦК України. Водночас, колегія враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, її слід відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.10, 11, 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадуцей-7» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням договірних зобов’язань, – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: