ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

05.10.06                                                                                           Справа  № 5/775-28/122А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –      з”явився,

відповідача –  з”явився,     

        

розглянув апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат», м.Івано-Франківськ

на постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року, суддя Морозюк А.Я., в справі №5/775-28/122А,

за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат», м.Івано-Франківськ

до відповідача державної податкової інспекції у Яворівському районі, м.Яворів

про    скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2003 року та від 20.04.2004 року,

                                                      в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року відмовлено в позові  державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат» до державної податкової інспекції у Яворівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2003 року та від 20.04.2004 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Постанова суду мотивована тим, що використання лісових ресурсів є платним, а тому податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Щодо покликання позивача на те, що він звільнений від оподаткування на підставі ст.14 Закону України "Про збройні сили України", то судом зазначено, що Старицький військовий лісгосп не підпадає під ознаки зазначеної норми, оскільки здійснював лісокористування в лісах, які закріплені за Рава-Руським держлісгоспом.

Крім цього, Закон України "Про збройні сили України" не є законом про оподаткування, тому передбачені в статті 14 даного Закону пільги щодо оподаткування не можуть бути підставою для їх застосування, оскільки відповідні зміни в закон про оподаткування не внесені.

Судом також зазначено про необгрунтованість покликання позивача на те, що він не є юридичною особою, а тому не повинен сплачувати зазначений збір, оскільки відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.

В апеляційній скарзі  скаржник просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що  відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платниками податків є тільки ті структурні підрозділи юридичних осіб, на яких законом покладено обоє 'язок сплачувати ті чи інші податки, збори (обов 'язкові платежі). Скаржник зазначає, що згідно ст.9 ЛКУ лісокористувачами є виключно підприємства, які мають у своєму складі спеціалізовані підрозділи, а не самі підрозділи цих підприємств, а тому, враховуючи, що Старицький військовий лісгосп є спеціалізованим структурним підрозділом,  він не є платником збору і до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату збору.

Скаржник також покликається на Інструкцію «Про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду», затверджену спільним Наказом N91/241/129/236/565 від 15.10.99р. Держкомітету лісового господарства, Мінфіну, Мінекономіки, міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної політики та ДПА України, згідно п.2.1. якої платниками збору є виключно юридичні та фізичні особи. Оскільки Старицький ВЛГ не є юридичною особою, і не має Статуту, а є підрозділом державного підприємства і діє на підставі Положення, а тому не зобов'язаний сплачувати вказаний збір до бюджету і не може нести відповідальність за несвоєчасну сплату збору.

У запереченнях на апеляційну скаргу  відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що Старицький військовий лісгосп Державного підприємства Міністерства оборони України „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" не підлягає під визначення категорії підприємств, що звільняється від сплати всіх видів податків згідно ст.14 Закону України «Про збройні сили України», оскільки користується землею, водою, іншими природними ресурсами, а також майном, що не закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  встановив, що ДПІ у Яворівському районі застосовано до Старицького військового лісгоспу, який є структурним підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат",  штрафні санкції за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів, про що прийнято  податкові повідомлення-рішення: від 22.12.2003 року №0002591510 на суму 12562,63 грн.; №0001531510 на суму 9978,36 грн.; № 0004061510  на суму 15231,07 грн. та від 20.04.2004 року № 0004671510  на суму 8236,86 грн; № 0004651510 на суму 4135,80 грн.; №0004661510 на суму 5660,21 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до ст.89 та ст.90 Лісового кодексу України 21 січня 1994 року № 3852-ХІІ, спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним; розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності; такси і порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 6 липня 1998 року № 1012 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду»(із змінами) визначаються єдині правила справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком. Спеціальне використання лісових ресурсів є платним.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (затверджено спільним наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України," Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року №91/241/129/236/565 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 року за №785/4078) платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками; лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду.

Одночасно, статею 2 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Стаття 1 названого Закону визначає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, здійснюючи користування лісовими ресурсами, Старицький військовий лісгосп повинен здійснювати плату за спеціальне використання лісових ресурсів, оскільки ні Лісовий кодекс, ні  Інструкції «Про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду»не є законом про оподаткування, а тому в спірному випадку слід застосовувати п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено обов»язок сплати податків структурним підрозділом, яким і є Старицький військовий лісгосп.

Крім цього, судом першої інстанції правильно зазначено про безпідставність покликання позивача на Закон України "Про збройні сили України", оскільки такий також не є законом про оподаткування, а тому передбачені в статті 14 даного Закону пільги щодо оподаткування не можуть бути підставою для їх застосування, оскільки відповідні зміни в закон про оподаткування не внесені.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та відмову в позові державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат»до державної податкової інспекції у Яворівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2003 року та від 20.04.2004 року.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                          

                                                        

                                                                        ухвалив:

постанову господарського суду Львівської області від 15.06.2006 року року в справі за №5/775-28/122А залишити без змін, а апеляційну скаргу  державного підприємства Міністерства оборони України «Івано-Франківський лісопромисловий комбінат»– без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

               

               Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

      Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

       

                                                                                       Р.І.Марко