Справа №11-212/2008 р. копія: Головуюча у 1-й інстанції
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Денисюк М.В.
Доповідач: Шпинта М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Коробова О.К.
Суддів Збитковської Т.І., Шпинти М.Д.
за участю прокурора Войтюка А.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному 6 травня 2008 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2. ОСОБА_3. на вирок Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, гр.України, з загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий ,-
- засуджений за ч.1 ст.122 КК України на один рік обмеження волі. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю один рік.
Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Управління бюджету і фінансів Рівненського міськвиконкому 1052 грн. за лікування потерпілого; на користь потерпілого ОСОБА_2. 397 грн.54 коп. матеріальної та 1 000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 13 листопада 2006 року близько 18 год. біля магазину “Крамниця”, що по вулиці Пролетарська, 13 в смт.Рокитне, умисно наніс два удари руками в обличчя ОСОБА_2. за те, що останній показав йому непристойний жест, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції покликається на неправильну кваліфікацію судом його дій. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.128 КК України як необережне спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. При цьому зазначає, що не виключає, що міг причинити потерпілому тілесні ушкодження, але з необережності, коли побачив як останній показав в його сторону нецензурний жест, тримаючи при цьому ОСОБА_4., яка є інвалідом 2 групи, за одяг на грудях та намагався її вдарити. Просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.122 КК на ст.128 КК та призначити йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією вказаної статті, та зменшити суму моральної шкоди.
Представник потерпілого ОСОБА_2. - ОСОБА_3 просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати з мотивів явної невідповідності покарання тяжкості злочину і особі засудженого, та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити новий, яким призначити йому покарання три роки позбавлення волі та стягнути на користь потерпілого 10 000 грн. моральної шкоди. При цьому зазначає, що в судовому засіданні не встановлено обставин, які пом'якшують покарання. Крім того вважає, що в суді не встановлено, що потерпілий показував непристойний жест саме засудженому.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, який просить задовільнити його апеляцію та про відмову в задоволенні апеляцій представника потерпілого, думку прокурора про відмову в задоволенні апеляцій засудженого та представника потерпілого ОСОБА_3., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за зазначених у вироку обставин грунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про вчинення ним злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними.
Відповідно до показань свідків ОСОБА_5(а.с.142), ОСОБА_6 (а.с.143), даних ними в судовому засіданні, вони бачили як потерпілий показав в сторону засудженого непристойний жест. Свідок ОСОБА_6 також пояснила, що потерпілий ображав її нецензурними словами і шарпав за одяг. Це все бачив засуджений, який і втрутився в ці події.
Із протоколу відтворення обстановки і обставин події, проведеного за участю ОСОБА_1 та в присутності понятих, і дослідженого в судовому засіданні, видно, як і куди він наносив потерпілому удар (а.с.99-100 ).
За висновком комісійної судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2. виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу лівої підщелепної ділянки, перелому кута нижньої щелепи зліва зі зміщенням на фоні одонтогенної кістки із патологічно розміщеним зубом, забійної рани слизової оболонки рота, які виникли від не менш як однієї травматичної дії твердого тупого предмету, (можливо кулаком руки), по терміну виникнення не суперечать строку 13.11.2006 року і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров'я. Виникнення даних тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого є малоймовірним (а.с.112).
Таким чином доводи засудженого, що потерпілому він спричинив тілесні ушкодження по необережності є безпідставними.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.122 КК України є правильною.
Не заслуговують на увагу і доводи представника потерпілого, що суд, призначивши засудженому максимально м'яке покарання, не врахував, що при розгляді справи в суді не було встановлено жодних обставин, які його пом'якшують. Як вбачається із вироку, призначаючи покарання засудженому, суд врахував, що злочин він вчинив вперше, його позитивну характеристику за місцем проживання, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи і визнав за можливе призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України.
Вирішуючи питання про задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди, суд при цьому врахував фізичний біль та страждання, які переніс потерпілий внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, поведінку потерпілого, яка передувала до нанесення йому тілесних ушкоджень, і виходячи з засад розумності , виваженості та справедливості, задовільнив його частково в сумі 1000 гривень. Будь яких інших негативних наслідків для особи потерпілого, які не врахував суд вирішуючи питання про суму моральної шкоди, в апеляції представника не наведено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення моральної шкоди в повному об'ємі і стягнення з засудженого на користь потерпілого 10 000 грн., а так само і зменшення її розміру, як про це просить засуджений.
Разом з тим колегія суддів вважає, що , стягуючи з засудженого кошти в сумі 1052 грн.52 коп. витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, суд першої інстанції невірно зазначив про стягнення цих коштів одночасно на користь держави ( не вказавши до бюджету якого рівня ) і на користь певної юридичної особи - Управління бюджету і фінансів Рівненського міськвиконкому.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1997 р. № 11 “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат” ( із змінами від 03.12.97 р.) витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я.
Матеріалами кримінальної справи встановлено, що центральна міська лікарня м. Рівного фінансується з місцевого бюджету м. Рівного. Тому суд і повинен був стягнути кошти за лікування потерпілого на рахунок вказаного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2. ОСОБА_3. на вирок Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити та в його резолютивній частині вказати, що кошти в сумі 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві ) грн. 52 коп. за лікування потерпілого стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету міста Рівного.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта