АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-2342/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2. Чепурний В.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівКорнієнко Н.В., Пономаренко В.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначала, що вона являється інвалідом третьої групи по хворобі, пов’язаній з катастрофою на ЧАЕС і перебуває на обліку як пенсіонер в управлінні Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси. Але нарахування та виплата її пенсії з 2007 року відбувалась з порушенням чинного законодавства, не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відповідно до постанов КМ України, беручи критерій для визначення пенсій не мінімальний розмір пенсії за вислугу років, а суми що визначені КМ України. Просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси зробити перерахунок пенсії та виплатити їй пенсію за період з дня подання заяви до постановлення рішення
Рішенням Соснівського районного суду 05 серпня 2010 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про відмову ОСОБА_5 у перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів ст. 50,54 та 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком призначеної ОСОБА_5 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 15 липня 2009 по 05 серпня 2010 року.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішенням, управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів в апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:
Судом встановлено, що позивачка внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, визнана інвалідом ІІІ групи.
При цьому ОСОБА_5 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, де перебуває на обліку як пенсіонер, з заявою про нарахування державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсії їй було відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» .
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» редакції від 09.07.2007 року в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, та з відповідними змінами в Закон з 28.12.2007 року, де розмір пенсій для інвалідів третьої групи групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою визначений в розмірі 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року дані зміни в Закон визнані неконституційними.
За таких обставин правильним та таким, що відповідає Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат пенсії особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Керуючись статтями 195-198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :