ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5076/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : Платковської Н.В.
відповідача : Щура А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Династія"
до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Династія" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позов мотивований тим, що Барською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку СФГ "Династія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000532300 від 26.10.2011 року є незаконним та неправомірним з підстав невідповідності чинному законодавству України, у зв’язку з чим має бути визнане незаконним і протиправним та скасовано.
Крім того, позивач зазначив, що частина договорів оренди земельних ділянок, на яких він здійснює свою господарську діяльність, не пройшли державну реєстрацію, але з підстав, які не залежали від позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у поданих запереченнях. Окремо зазначив, що позивачем в господарській діяльності неправомірно використовувались земельні ділянки, так як відповідно до ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Факт оренди земельних ділянок (в тому числі і сільськогосподарських угідь) може бути підтвердженим виключно даними про реєстрацію договору оренди, а не фактом укладення договорів оренди, сплати орендної плати чи подання договорів на реєстрацію. Отже, право користування землею виникає в орендаря після реєстрації договору оренди. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію. Оскільки позивач не є правомірним землекористувачем, відповідач вважає, що право на податкову пільгу у вигляді несплати до бюджету сум податку на додану вартість з поставлених товарів виникає лише за умови реалізації сільськогосподарської продукції, належної такому платникові, за умови її виготовлення таким платником на власних або орендованих потужностях. У разі, якщо така продукція належала іншим особам, однак була реалізована таким платником, відсутні підстави для застосування податкової пільги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою діяльністю "Династія" є повним правонаступником за всіма правами та обов’язками селянського фермерського господарства "Династія" внаслідок реорганізації, шляхом перетворення СФГ у ТОВ, на підставі рішення засновника від 26.08.2011 року (а.с. 8).
ТОВ "Династія" зареєстроване як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
На підставі направлень від 12.07.2010 року № 114/23 та від 19.07.2011 року № 118/23 працівниками Барської МДПІ на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VI та відповідно до наказу Барської МДПІ від 11.07.2011 року № 625 проведено позапланову виїзну документальну перевірку СФГ "Династія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року .
За результатами перевірки складено Акт № 731/23-30804386 від 27.07.2011 року, відповідно до якого відповідачем була встановлено, що СФГ "Династія" порушило пункти 8-1.2, 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (для перевіряємого періоду з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року ) та вимоги п.п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (для перевіряємого періоду з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року), в результаті чого завищено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що не підлягає сплаті та залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та занижено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у період, що перевірявся.
На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2011 року № 0000532300, яким позивачу збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 167539 грн., з яких 145336 грн. за основним платежем та 22203 грн. штрафні санкції.
Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
В ході перевірки встановлено, що для здійснення господарської діяльності зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської та її подальшої реалізації товариство використовує земельні ділянки, які орендує у сільських рад та фізичних осіб (пайовиків). Всього протягом періоду, що перевірявся, товариство орендувало земельних ділянок на території шести сільських рад в кількості: у 2010 році - 4980 га, у 2011 році - 5086 га. Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з відповідними орендодавцями.
Крім того перевіркою встановлено, що для здійснення господарської діяльності товариство використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації, а саме: в 2010 році використовувалось 185 га земель (або 3,7149 % від загальної кількості), а в 2011 році - 210 га земель (або 4,1289% від загальної кількості використовуваних площ).
Таким чином, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по скороченні декларації позивач до складу такого зобов’язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.
В акті перевірки зазначено, що позивачем за період з липня по грудень 2010 року задекларовано податкове зобов’язання з податку на додану вартість з реалізації продукції власного виробництва в сумі 2390647 грн., а за січень-березень 2011 року 1392312 грн. Зазначені зобов’язання не були перераховані до бюджету, а були залишенні позивачем у власному розпорядженні. Таким чином, з врахуванням відсотку земель, частина реалізованої продукції була не власного виробництва, що зумовило безпідставне віднесення до зобов’язань з податку на додану вартість з реалізації продукції власного виробництва в наступних обсягах: в 2010 році 2390647 грн. х 3,7149 % = 88810,15 грн.; в 2011 році 1392312 грн. х 4,1289 % = 57487,17 грн., з врахуванням задекларованого в загальній декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року № 9002184743 від 19.04.2011 року від’ємного значення в сумі 961 грн. сума заниження становить 56526,17 грн. Відповідно загальна сума заниження зобов’язань становить 145336 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд критично оцінює вказане твердження Барської МДПІ, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Згідно ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, у користуванні позивача для ведення господарської діяльності перебувають земельні ділянки, загальною площею 5336 га (згідно із звіту форми 4-СГ, поданого до органу статистики), що знаходилися у користуванні позивача на підставі укладених належним чином договорів оренди землі з власниками земельних ділянок (паїв), які знаходяться на території Мальчовецької, Антонівської, Лука Барської, Половецької, Митківської, Журавліської сільських рад Барського району Вінницької області.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться в Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Посилання відповідача на порушення вимог законодавства щодо реєстрації договорів оренди та використання земельних ділянок без правоустановлючих документів є безпідставне, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодного порушення щодо використанням СФГ "Династія" земельних ділянок без правовстановлюючих документів, у порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.
Всі договори оренди землі укладені у відповідності до чинного законодавства. Крім того, тривалий час перебували у процесі державної реєстрації відповідними землевпорядними органами, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Барському районі № 02-47/2721 від 27.12.2011 року (а.с. 106).
Згідно листа ДПА України № 22231/7/15-0717 від 12.10.2009 року, податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему у районах. Така довідка Барській МДПІ надавалась під час перевірки.
Крім того, суду не зрозуміло, яким чином Барська МДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощену на земельних ділянках, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані. Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, під час перевірки не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках, кількість вирощеної та реалізованої продукції тощо.
Суд також враховує той факт, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ідентифікувати та відокремити 145336 грн. із загальної суми доходу, отриманого позивачем у періоді, що перевірявся, є неможливим, а відтак, прийняття Барською МДПІ повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 145336 грн., а також застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 22203 грн. є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000532300 від 26.10.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Династія" 28 грн. 23 коп. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович
10.01.2012