Справа №2-3304\07р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2007 р. Святошинський районний суд м.  Києва в складі:

головуючої - судді:                                                                   Т.О.Величко,

при секретарі:                                                                           В.О.Оберемко,

розглянувши у відкритому   попередньому судовому засіданні в м.  Києві   цивільну

справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,

суд, -

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 1996 р.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Позивачка просить суд розірвати шлюб з відповідачем,  посилаючись не те,  що вони з 1998 року не підтримують подружніх стосунків,  не спілкуються через постійні сварки з відповідачем,  які він вчиняє. Спільного господарства не ведуть. Відповідач фактично покинув дитину та позивача. Матеріальної допомоги на утримання сім»ї він не надає. Позивачка втратила до відповідача почуття любові та поваги. їх сім»я існує лише формально,  зберегти її неможливо,  оскільки це суперечить моральним засадам суспільства.

Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити,  посилаючись при цьому на обставини справи викладені в позовній заяві. Інших письмових доказів суду надано не було.

Майнового спору під час подання позовної заяви та розгляду справи у позивачки та відповідача не має.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав,  проти заявлених позовних вимог не заперечував. Пояснив,  що дійсно з 1998 р. вони з позивачкою не підтримують сімейно-шлюбних стосунків,  не ведуть спільне господарство,  вважає,  що примирення між нею та позивачем неможливе.

Відповідно до ч.3  ст. 105 СК України,  шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно до ч.2  ст. 112 СК України,  суд,  постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей,  що мають істотне значення.

Суд,  заслухавши пояснення позивача,  відповідача,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що причини,  що спонукали сторони на розірвання шлюбу є обгрунтованими,  оскільки судом достовірно встановлено,  що подальше спільне життя подружжя та збереження сім»ї не можливе,  а тому позов підлягає задоволенню,  сторони фактично з 1998 року не підтримують шлюбних стосунків,  не ведуть спільного господарства,  позивачка наполягає на розірванні шлюбу посилаючись на те,  що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу неможливе.

Керуючись  ст.  ст.  104,  105,  ПО,  112 Сімейного Кодексу України,   ст.  ст. 10,  11,  60,  61,  130, 174, 212-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Шлюб,  зареєстрований 23 листопада 1996 року в відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м.  Києва між ОСОБА_2та ОСОБА_1  про що є актовий запис № 965 - РОЗІРВАТИ.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути на користь держави з ОСОБА_2  25 ( двадцять п»ять ) грн., ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва через Святошинський районний суд м.  Києва,  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення,  та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.