Справа №2-3390/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої - судді: Т.О. Величко
при секретарі: В.О. Оберемко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за
позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
розірвання шлюбу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11 квітня 2003 р.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 який проживає разом з батьками за адресоюАДРЕСА_1
Позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачкою, посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачкою не склалося з причин відсутності любові, взаєморозуміння і поваги. На протязі всього сімейного життя виникали сварки і скандали, які провокувала відповідачка. Відповідачка неодноразово вигонила з квартири позивача і він мусив проживати у свого брата ОСОБА_4. та друзів. Відповідачка відмовлялася виконувати свої подружні обов»язки. Основна причина за якої позивач хоче розірвати шлюб, це зрада відповідачки. Постійні сварки і скандали з відповідачкою, стали причиною психічного розладу позивача, який проходив лікування у лікарні ім. Павлова і має другу групу інвалідності. Відповідачка продовжувала принижувати людську гідність позивача, дорікала, що він мало заробляє грошей та погрожувала псих-бригадою та міліцією. Коли матір позивача -ОСОБА_5заступалася за сина, відповідачка виганяла її з власної квартири, застосовувала нецензурні слова і фізичну силу. Маючи бажання завагітніти відповідачка пропонувала рідному брату позивачаОСОБА_4. мати від нього дитину, оскільки не хотіла мати дитини від власного чоловіка посилаючись не його психічні розлади здоров»я. Отримав відмову брата позивача ОСОБА_4. позивачка звернулась з такою пропозицією до батька позивача - ОСОБА_8., який їй теж відмовив. Позивач пояснював, що весь час відчував моральне приниження, оскільки його батько ОСОБА_6. надавав відповідачці більше грошей, ніж він міг заробити особисто. 24 липня 2007 року відповідачка заявила у присутності родичів, що дитина її від свекра, що вона його кохає і є його коханкою більш як 2 роки і збирається вийти за нього заміж. Наступного дня, як пояснював позивач його батько просив вибачення у нього та своєї дружиниОСОБА_5та погодився підписати угоду про те, що не одружиться з відповідачкоюОСОБА_2 і не буде виконувати ніяких обіцянок щодо забезпечення її житлом у місті Києві. Як пояснив позивач, відповідачка приїздила до його батька на роботу та погрожувала позбавленням себе життя, як що він не вирішить питання її місця проживання в Києві. Позивач також повідомив, що у відповідачки це другий шлюб, від першого шлюбу з громадянином Сирії відповідачка має двох дітей, які не є громадянами України і проживають разом з батьком за межами України.
Відповідачка позов не визнала. Письмових заперечень проти позову не надала. Всі пояснення позивача щодо позовних вимог заперечувала. Просила суд надати строк для примирення оскільки від шлюбу має неповнолітню дитину. В судовому засіданні пояснювала, що не дивлячись на сварки і відсутність взаєморозуміння має велике бажання зберігти шлюб за ради неповнолітнього сина, оскільки вона громадянка Молдови, має у 2008 році отримати громадянство України і бажає щоб їх син громадянин
України мав можливість проживати у м. Києві, де є всі необхідні умови для нормального життя і розвитку. Відповідачка також повідомила, що у неї окрім батька, який проживає у Молдові не має близько інших родичів і про неї та її дитину немає кому турбуватись. Що її чоловік ОСОБА_7. є хворою людиною, який не може забезпечити сім»ю матеріально, оскільки отримує пенсію по інвалідності і проживати з такою людиною дуже складно. Скандали, які виникали між ними це наслідок психічного захворювання її чоловіка. Відповідачка також повідомила, що зареєстрована у квартирі, що є власністю батьків позивача, разом з позивачем у місті АДРЕСА_1 до якої не може потрапити, оскільки змінені замки і вимушена проживати у дідуся позивача у с Петрушки Києво-Святошинського району і немає можливості спілкуватися з позивачем та налагоджувати стосунки, а також влаштувати дитину до дошкільної дитячої установи. Повідомляла, що позивач батько дитини не приймає участь у вихованні дитини, матеріальної допомога ні їй ні дитині не надає. Але не дивлячись на все відповідачка наголошувала у судовому засіданні на наданні строку для примирення з метою збереження шлюбу заради дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно до ч.2 ст. 112 СК України, суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків з боку позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази та показання свідків вважає, що причини, що спонукали сторони на розірвання шлюбу є обгрунтованими, оскільки судом достовірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім»ї не можливе, а тому позов підлягає задоволенню, сторони фактично з червня 2007 р. не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо, не ведуть спільного господарства, позивач наполягає на розірванні шлюбу посилаючись на те що, відповідачка поставила за мету у будь-який спосіб отримати громадянство України та залишитися проживати у місті Києві шляхом руйнування їхньої сім»ї, і сумісне проживання з відповідачкою небезпечне для позивача та його родичів та вважає неможливим збереження щлюбу.
Керуючись ст. ст. 56, 104, 105, 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11 квітня 2003 р. у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що є актовий запис № 537 -РОЗІРВАТИ.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути на користь держави з ОСОБА_1.17 (сімнадцять) грн., ОСОБА_2 від сплати мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.