ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 жовтня 2011 р. < Текст > Справа №2а-6275/11/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
до Масандрівської селищної ради АР Крим
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (третя особа 1)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (третя особа 2), ОСОБА_3 (третя особа 3)
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю:
від прокурора - Куртбедінова Лейля Хубедінівна, посвідчення № 10169;
від позивача (Республіканський комітет АРК з охорони навколишнього природного середовища) - ОСОБА_4, довіреність №08/1 від 21.04.11р., посвідчення №162/0;
від відповідача - ОСОБА_5, довіреність № 02-6/2161 від 25.11.10, паспорт НОМЕР_1;
від третьої особи (Пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Масандрівський») - ОСОБА_6, довіреність б/н від 01.04.11р., паспорт НОМЕР_2;
від інших третіх осіб – не з’явилися.
Суть спору: Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Масандрівської селищної ради АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення № 18 від 12.03.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Масандрівської селищної ради АР Крим № 18 від 12.03.2010 року суперечить вимогам Земельного кодексу України та нормам ст.ст. 7, 38 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» та прийнято відповідачем з перевищенням наданих законодавством повноважень. Протиправність даного рішення, на думку позивача, полягає у тому, що спірна земельна ділянка розташована на території земель об’єкту природно - заповідного фонду парку - пам’ятки садово - паркового мистецтва «Масандрівський» і віднесена до земель природно - заповідного фонду, які, згідно до ст. 150 Земельного кодексу України, віднесені до особливо цінних земель і вилучення таких земель допускається тільки для конкретно встановлених законом потреб за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Оскільки відповідачем не було дотримано положень діючого закону, рішення підлягає скасуванню.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.06.2011 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду та до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.06.2011 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.08.2011 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3.
У судовому засіданні 18.10.2011 року прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав суду письмове клопотання про призначення по справі судової землевпорядної експертизи.
Протокольною ухвалою від 18.10.2011 року у задоволенні заявленого клопотання відмовлено.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з причин, викладених у запереченнях на адміністративний позов (том 1, а.с.119-120).
Третя особа (Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення) підтримала позовні вимоги та наполягала на його задоволенні. Правова позиція викладена у письмових поясненнях (том 1, а.с.45-47).
Третя особа (ОСОБА_2) - у судове не з’явився, причини неявки не повідомив.
Третя особа (ОСОБА_3) - у судове не з’явився, причини неявки не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до Масандрівської селищної ради АР Крим із заявою про надання затвердження проекту землеустрою і передання у власність земельної ділянки загальною площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, в районі в районі котельної (а.с.10).
Рішенням 35-ї сесії 25скликання Масандрівської селищної ради від 12.03.2010 року № 18 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки та передано, зокрема, громадянці ОСОБА_2 у власність земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:01:003:0285) площею 0,1200 га з земель, що знаходяться у веденні Масандрівської селищної ради, що не передані у власність і не надані у постійне користування в межах населеного пункту (рядок 12.3 шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: 0,1200 га відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, у тому числі інші відкриті землі (графи 67, 71 форми 6-зем), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (код УКЦИЗ – 1.8 – зелі населених пунктів для індивідуального житлового гаражного та дачного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1, в районі в районі котельної. Віднесено земельну ділянку до категорії земель житлової та громадської забудови (а.с.11).
ОСОБА_2 був отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 438520, виданий Масандрівською селищною радою на підставі рішення 35-ї сесії 5-го скликання Масандрівської селищної ради від 12.03.2010 року № 18, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0111000700078 від 20.04.2010 року.
Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 23.04.2010 року вказана земельна ділянка площею 0,1200 га була продана ОСОБА_2 ОСОБА_3. Договір посвідчено Державним нотаріусом Луговською О.В. (том 1, а.с.34-135).
Як зазначено Сімферопольським міжрайонним природоохоронним прокурором у позовній заяві, внаслідок проведення у 2011 році перевірки йому стало відомо про прийняте рішення та встановлено його протиправність, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом.
Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особини зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, оцінюючи правомірність (протиправність) оскаржуваного рішення застосовує законодавство, що діяло на час прийняття відповідачем даного рішення.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Територіальні громади села, селища, міста відповідно до ст. 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (ч.6).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7).
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи (ч.8).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9).
З матеріалів справи вбачається, що третя особа ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, в районі в районі котельної. На замовлення третій особи було розроблено проект відводу вказаної земельної ділянки (том 1, а.с.83-109), який був узгоджений з органами та службами вказаними у зазначеній вище нормі ст. 118 Земельного кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що проект землеустрою містить наступні узгодження:
- Висновок Управління головного архітектора Ялтинської міської ради від 29.12.2007 року № 05/25/7 (продовжено до 01.05.2010 року) (том 1, а.с.95-96);
- Висновок Державної Азово – Чорноморської екологічної інспекції № 1437 від 18.06.2008 року (том 1, а.с.101);
- погодження Державної служби з питань національної культурної спадщини № 22-3425/9 від 06.11.2009 року (том 1, а.с.100);
- висновок Ялтинської міської СЕС № 737 від 14.09.2009 року (том 1, а.с.105);
Проект відведення земельної ділянки пройшов Державну землевпорядну експертизу.
Слід вказати, що в проекті відведення є умови відводу земельної ділянки ОСОБА_2, видані Ялтинським міським управлінням земельних ресурсів 11.09.2009 року, згідно вказаних умов відводу класифікація угідь відповідно до форми 6-зем:
рядок 12.3 шифр 96 форми «Землі, що не передані у власність, н надані у користування у межах населеного пункту»;
за видами земельних угідь – графа 67, 71 «відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом», у тому числі «інші відкриті землі (том 1, а.с.93).
З урахуванням зазначених документів суд робить висновок, що надана оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_2 земельна ділянка розташована у межах населеного пункту і відповідно до приписів вказаних норм надання її віднесено до повноважень відповідача.
Крім того, вказані вище документи є належним доказом дотримання відповідачем, при прийнятті рішення від 12.03.2010 року № 18, встановленого діючим на час прийняття такого рішення законодавством порядку щодо надання земельних ділянок у власність громадянам.
За таких підстав, суд робить висновок про правомірність прийнятого відповідачем рішення від 12.03.2010 року № 18 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий № 0111948100:01:003:0285) площею 0,1200 га з земель, що знаходяться у веденні Масандрівської селищної рад, що не передані у власність і не надані у постійне користування в межах населеного пункту (рядок 12.3 шифр 96 форми 6-зем), у тому числі за угіддями: 0,1200 га відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, у тому числі інші відкриті землі (графи 67, 71 форми 6-зем), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (код УКЦИЗ – 1.8 – зелі населених пунктів для індивідуального житлового гаражного та дачного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1, в районі в районі котельної.
Оцінюючи доводи позивача, на підставі яких він вказує на протиправність вказаного рішення, суд зазначає наступне.
Згідно до положень ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (у редакції, що діяла на часи прийняття оспорюваного рішення) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ч.1).
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення (ч.2).
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (ч.3).
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ч.4).
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6).
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що надана третій особі земельна ділянка була розташована в межах природно-заповідного фонду, а саме на території парку - пам’ятки садово - паркового мистецтва «Масандрівський», однак належних доказів зазначеного суд не надав.
Щодо визначення території природно-заповідного фонду позивач керувався положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»(в редакції із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 21.01.2010 року № 1826-VI) та вважає, що межі природно-заповідного фонду, в даному випадку, були встановлені на підставі проекту організації території Масандрівського парку - пам’ятки садово - паркового мистецтва.
За таких підстав, суд робить висновок, що матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з порушенням вимог ст. 150 Земельного кодексу України, з перевищенням наданих повноважень.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частинами 1 - 4 ст. 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, повинен існувати державний акт на право постійного користування землями парку, тоді як доказів існування такого документу суду не представлено.
Таким чином позивач, в силу, ст. 71 КАС України не надав доказів, що ділянка надана у власність ОСОБА_2 на час прийняття оскаржуваного рішення була розташована в межах земельної ділянки природно-заповідного фонду (Масандрівського парку), а також про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Масандрівська селищна рада порушила вимоги законодавства України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення № 18 від 12.03.2010 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Петренко В.В.
< Текст >