ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2011 р. (16:50) Справа №2а-6689/11/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Трофімової О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом
Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
від позивача – не з’явився:
від відповідача – не з’явився.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1652,80 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків станом на 01.05.2011 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на ст.17, ст.20, ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки та розмірі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 08.06.2011 р. позов був залишений без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2011р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з причин, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.
У судове засідання 11.08.2011р. сторони явку своїх представників не забезпечили.
До дня розгляду справи від позивача та відповідач надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця Нижньогірською районною Державною адміністрацією АР Крим 27.03.203р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (зворотній бік а.с.8).
Судом встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1.) з 24.12.2009р. є платником єдиного податку.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим, про що свідчить повідомлення, яке отримане відвідачем 01.04.200 року, про що свідчить підпис на повідомленні (а.с.8).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно розраховано сума страхових внесків на 2010 рік, про що до Управління Пенсійного Фонду України в Нижньогірському районі АР Крим було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, датований 28.03.2011 року та зареєстрованим УПФУ в Нижньогірському районі АР Крим 29.03.2011 року (а.с.7).
УПФУ в Нижньогірському районі АР Крим на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було прийнято та направлено на адресу позивача вимогу № Ф 401 від 03.06.2011 року про сплату боргу в сумі 1652,80 грн. та № Ф 657 від 05.07.2011 року про сплату боргу в сумі 1652,80 грн. (а.с.28-29).
Судом встановлено, що відповідачем самостійно розрахована заборгованість по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсій не страхування за
Відповідачем нараховані позивачу страхові внески за 2010 рік у сумі 1816,80 грн., позивачем добровільно було сплачено страхові внески за вказаний період в сумі 164,00 грн., про що зазначено позивачем в адміністративному позові, отже заборгованість позивача зі сплати страхових внесків за вищенаведений період склала 1652,80 грн., що підтверджується розрахунком позову, наданим позивачем до матеріалів справи (а.с.18).
Судом встановлено, що відповідачем було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу саме на несплачену суму страхових внесків у розмірі 1652,80 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2462-VI від 08.07.2010р. було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV, у тому числі до п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення.
Так відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010р., до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р., № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
У відповідності до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 року встановлена у розмірі 888,00грн., з 01 жовтня 2010 року у розмірі 907 грн., з 1 грудня у розмірі 922 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період липень - вересень 2010р. у розмірі 294,82 грн. щомісячно (888грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (888грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже позивач зобов’язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 року, щомісячно у розмірі 294,82 грн., а всього за період з липня по вересень 2010 року повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 884,46 грн.
За період жовтень - листопад 2010р. позивач був зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок щомісячно у розмірі 301,12 грн. (907 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (907грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже позивач зобов’язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня по листопад 2010 року, щомісячно у розмірі 301,12 грн., а всього за період з з жовтня по листопад 2010 року повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 602,24 грн.
За грудень 2010р. позивач був зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок щомісячно у розмірі 306,10 грн. (922 грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (922 грн.) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (33,2 відсотка).
Отже позивач зобов’язаний був сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року, у розмірі 306,10 грн., а всього за період з липня по грудень 2010 року повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1816,80 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем було обґрунтовано розраховано суму заборгованості зі сплати позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 1652,80 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості в сумі 72 грн. та 92,00 грн. відрахування.
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, базовим звітним періодом у даному випадку є квартал. Отже позивач зобов’язаний був сплатити страхові внески за звітний квартал, тобто за період з липня по вересень 2010 року – не пізніше 20 жовтня 2010 року.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Що стосується посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на той факт, що позивач є платником єдиного податку, що начебто звільняє його від сплати страхових внесків у вищенаведених розмірах, суд зазначає, що саме Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом та цим Законом передбачено обов’язок фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачувати страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, а саме щоквартально у розмірі 33,2 відсотка відносно мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування відповідачем страхових внесків), а отже такі посилання позивача є необґрунтованими.
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Відповідно до вимог п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.07.2004р. за № 64/8663, вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі ст. 106 Закону № 1058 26.11.2010р. виніс відносно позивача вимоги про сплату боргу № Ф 401 від 03.06.2011 року про сплату боргу в сумі 1652,80 грн. та № Ф 657 від 05.07.2011 року про сплату боргу в сумі 1652,80 грн., які направив на адресу позивача та які були отримані позивачем.
Отже як вбачається з вищенаведеного, позивач наділений повноваженнями виносити вимоги про сплату боргу у разі не здійснення платником сплати боргу у розмірах та строках, визначених законодавством України та органом ПФУ.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про Фізичної стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 1652,80 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, банківські рахунки не відомі) на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі м. Сімферополя АР Крим (97100, АР Крим, смт. Нижньогірський, вул. Лісова, 5; код ЄДРПОУ 22300369, р/р 25602010046601 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805) 1652,80 грн. заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік.
3.Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Петренко В.В.