Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Збитковскої Т.І.,
Шпинти М.Д., з участю
прокурора Панчук А.А.,
обвинуваченої ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Захарця О.В., на постанову Рівненського районного суду від 6 січня 2012 року.
Указаною постановою відмовлено у задоволенні подання старшого слідчого Рівненського райвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Білери О.М. про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо ОСОБА_2, яка обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Відмовляючи у задоволенні подання суд вказав, що достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту не встановлено. Даних, що підозрювана буде ухилятись від досудового слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини по справі суду не надано. Суд зазначив, що враховує похилий вік ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1), те, що вона не судима, позитивно характеризується, у вчиненому зізналась і щиро кається, має постійне місце проживання
Як зазначено у поданні слідчого, ОСОБА_2 4 січня 2011 року в житловому будинку в с. Бронники Рівненського району Рівненської області діючи з умислом на позбавлення життя нанесла декілька ударів сокирою по голові зятю ОСОБА_5, внаслідок чого той помер на місці події.
Неможливість застосування інших запобіжних заходів слідчий у поданні обґрунтовував тяжкістю злочину, у якому підозрюється ОСОБА_2, та своїм припущенням, що вона буде перешкоджати встановленню істини по справі, впливаючи на членів своєї родини.
В апеляції прокурор Захарець О.В. просить постанову суду скасувати і повернути справу по розгляду подання на новий судовий розгляд до Рівненського районного суду. При цьому прокурор стверджує, що суд „неправильно застосував кримінальний закон” —порушив вимоги п. 3 ст. 371 КПК України, щодо неправильного тлумачення кримінального закону, що суперечить його точному змісту. Прокурор в апеляції не виклав ніяких роз’яснень свого міркування —про яке неправильне застосування кримінального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу йдеться. Є в апеляції і посилання на ч. 2 ст.148 КПК України, де зазначено у яких випадках застосовуються запобіжні заходи. Однак при цьому не зазначено жодних міркувань прокурора, що запобіжним заходом уданому випадку, щодо ОСОБА_2 може бути лише взяття під варту. Прокурор в апеляції не виклав міркувань, про неврахування судом доводів слідчого, які викладені в поданні, чи доводів прокурора в місцевому суді про неможливість застосувати до підозрюваної інші запобіжні заходи, не пов’язані із взяттям під варту.
У засіданні апеляційного суду прокурор Панчук А.А. заявила, що підтримує апеляцію. Доводів щодо незаконності чи необґрунтованості постанови суду першої інстанції прокурор в апеляційному суді не навела. Не змогла прокурор Панчук А.А. навести апеляційному суду міркувань, що суд першої інстанції не урахував якогось доводу із подання слідчого чи наведеного в суді прокурором Захарцем О.В. доводу про неможливість застосування інших запобіжних заходів, крім взяття під варту.
Обвинувачена просить апеляцію не задовольняти і залишити постанову суду першої інстанції без зміни. Вона пояснила, що без сторонньої допомоги не може пересуватись і себе обслуговувати, потребує допомоги при прийнятті ліків. Фактичні обставини справи по нанесенню ударів зятю ОСОБА_5, не заперечує, слідству перешкоджати не буде.
Захисник ОСОБА_3 теж просить постанову місцевого суду залишити без зміни. Посилається на те, що ніякого ризику ухилення його підзахисної від суду та продовження нею злочинної діяльності немає. Отже прокурор не довів в суді, що інші запобіжні заходи в даному випадку не можуть бути застосовані. Фактичні обставини справи ОСОБА_2 не заперечує. Кваліфікацію дій та мотиви вчиненого він, як захисник, має намір оспорювати.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання сторін, ознайомившись з матеріалами справи по розгляду подання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства“ :
? (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
? (п.13) Обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ні слідчий, ні прокурор не надали жодних даних для обґрунтованої впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваної —жінки дуже похилого віку.
В апеляції прокурора не наведено доводів для спростування цього висновку суду. Зміст апеляції малозрозумілий, не містить логічного узгодження речень та абзаців, свідчить про нерозуміння прокурором різниці між матеріальним та процесуальним правом, нерозуміння змісту ст. 371 КПК України, в якій йдеться про неправильне застосування кримінального закону. Прокурор помилково тлумачить зміст ч. 2 ст. 148 КПК України, за якою при вказаних в ній підставах застосовується запобіжний захід (один із запобіжних заходів, а не обов’язково взяття під варту).
Із протоколу судового засідання (а.с. 9) вбачається, що прокурор Захарець О.В. і в суді першої інстанції не навів жодного доводу на переконання судді в тому, що менш суворі запобіжні заходи неможливо застосувати. Прокурор обмежився тим, що в судовому засіданні місцевого суду сказав чотири слова: „Прошу задовольнити подання слідчого”, не обтяжуючи себе обґрунтуванням свого прохання шляхом наведенням доводів з посиланням на закон та судову практику Європейського Суду з прав людини.
Прокурор не довів суду, що ризик перешкоджання з боку обвинуваченої у випадку її звільнення, процесові здійснення правосуддя є значним. У дійсності в суді слідчий стверджував, що має достатньо доказів для доведення вини підозрюваної (а.с. 8).
Прокурор не довів, що ризик неявки до слідчого та суду обвинуваченої такого похилого віку є настільки значним, що менш суворі запобіжні заходи застосувати неможливо.
Прокурор не довів, що ймовірність і можливість вчинення обвинуваченою подальших правопорушень є настільки значним, що менш суворі запобіжні заходи застосувати неможливо.
Свій обов’язок доводити суду, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваної проігнорували як прокурор району, із яким погоджене подання, так і прокурор Захарець О.В., який приймав участь в засіданні суду першої інстанції, а також і прокурор Панчук А.А., котра приймала участь в розгляді апеляції. Ні прокурор в суді першої інстанції та в своїй апеляції, ні прокурор Панчук А.А. в апеляційному суді не лише не спростували, а й не робили спроб спростувати доводи сторони захисту та висновки суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора і скасування постанови Рівненського районного суду від 6 січня 2012 року як незаконної чи необґрунтованої.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Постанову Рівненського районного суду від 6 січня 2012 року про відмову у задоволенні подання старшого слідчого Рівненського райвідділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора Захарця О.В. на вказану постанову залишити без задоволення.
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач О.К. Коробов