Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/17758/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чернової О.В.
при секретарі Кусти Ю. Ф.
Донецький окружний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді Чернової О.В.,
при секретарі Кусти Ю. Ф.
за участю представника позивача за довіреністю – ОСОБА_1,
представника відповідача за довіреністю – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Управління у справах захисту прав споживачів Донецької області про скасування постанови,-
в с т а н о в и в:
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі – Позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів Донецької області (далі – Відповідач) про скасування постанови про накладення стягнень від 12.09.2011 року № 3407.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на незаконність винесеної відповідачем постанови про накладення стягнення на підставі акту перевірки, який не підписаний повноважною особою позивача та містить порушення, які позивачем не скоєні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.
Надав письмові заперечення на адміністративний позов. Вважає, що оскаржувана позивачем постанова прийнята ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом і не підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що на підставі повідомлення щодо проведення перевірки від 20.06.2011р. № 05/282 та направлення на проведення перевірки Серія ДЗ від 08.08.2011р. Управлінням у справах захисту прав споживачів Донецької області проведена планова перевірка стану дотримання законодавства про захист прав споживачів у Димитрівському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», за результатами якої складено Акт № 006040 від 10.08.2011р.
В акті відображено порушення умов договору між виконавцем послуг (позивачем) та групою споживачів (жителями приватного сектору), а саме: договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення не відповідає вимогам Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р. (в редакції постанови КМУ від 03.09.2009р. № 933) - містить пункт, який надає право водопостачальному підприємству припиняти (обмежувати) подачу споживачам питної води у разі наявності заборгованості за спожиті послуги, чим порушує право споживачів на отримання безперебійної послуги централізованого водопостачання.
В акті також зазначено, що з 01.01.2011р. по 08.08.2011р. позивачем здійснено 215 відключень споживачів приватного сектору від послуг холодного водопостачання на підставі заборгованості по оплаті за спожиті послуги.
Копія Акту отримана заступником директора Красноармійського РВУ Димитрівського ВУВКГ Лапчинським І.М. з зауваженнями наступного змісту: «Оплата боржників здійснюється відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про питну воду», бланки договорів отримуємо централізовано.».
На підставі Акту відповідачем винесено постанову № 3407 від 12.09.2011р. про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на позивача за порушення умов договору між виконавцем послуг та групою споживачів накладено штраф у розмірі 1% вартості наданих послуг за минулий календарний місяць в сумі 3 203,47 грн.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” є підприємством, основна діяльність якого - постачання води споживачам: фізичним та юридичним особам.
Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
Статтею 19 вказаного Закону визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідачем перевірка проводилася щодо дотримання позивачем як постачальником води вимог законодавства про захист прав споживачів в сфері його взаємовідносин з громадянами - споживачами води.
Відповідач - Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області діє на підставі повноважень, визначених статтею 26 Закону України “Про захист прав споживачів”від 12 травня 1991 року №1023-XII (далі –Закон №1023) та Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року №229, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 року за №636/16652 (далі –Положення №229).
Статтею 2 Закону України “Про захист прав споживачів” визначено, що, законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Вказаний Закон є загальним в сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів” держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, окрім іншого накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. 13 частини 1 ст. 26 Закону).
Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.
Пунктами 1.1, 1.5, 2.1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229, визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Управління є юридичними особами.
Одним з основних завдань Управління є забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів у відповідному регіоні.
Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Держспоживстандарту України та його територіальних органів у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за додержанням законодавства про захист прав споживачів визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим наказом Держспоживстандарту України 25 жовтня 2006 року № 311.
Відповідно до п. 1.2 вказаного Порядку він розроблений відповідно до вимог Законів України “Про захист прав споживачів”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 3.2 вказаного Порядку визначено, що при описі виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.
Відповідно до пункту 3.6 Порядку на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Згідно з п. 4.3 Порядку акт перевірки знімається з контролю після отримання інформації про зарахування суми адміністративних чи фінансових стягнень до бюджету або/та письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень. У разі, якщо суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки. За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів встановлена ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Такі ж норми містяться в Положенні про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177, п. 4 якого передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Положеннями статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 року №877-V (далі –Закон № 877) державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).
В акті перевірки від 10.08.2011 року зазначено, що перевірка проведена в присутності заступником директора Красноармійського РВУ Димитрівського ВУВКГ Лапчинським І.М. та ним же підписаний.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що акт підписаний не керівником юридичної особи, а заступником директора структурного підрозділу позивача, який не має на це повноважень, оскільки перевірка провадилася саме структурного підрозділу позивача у місті Димитров, акт був вручений підприємству, а підписання акту перевірки заступником директора структурного підрозділу позивача витікає з винних дій керівника структурного підрозділу. Крім того, підписання акту перевірки заступником директора структурного підрозділу позивача ніяким чином не порушило право позивача, у тому числі права на оскарження рішення суб’єкта владних повноважень у судовому порядку.
Предметом спірних правовідносин є постанова відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Постанову винесено на підставі статей 23, 26 Закону “Про захист прав споживачів”, відповідно до яких у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою про накладення стягнень встановлено порушення умов договору між виконавцем послуг та групою споживачів щодо припинення (обмеження) подачі споживачам питної води при наявності заборгованості за спожиті послуги.
Підпунктом 2 пункту 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.
Жодної іншої міри відповідальності споживача за несвоєчасну сплату послуг Типовим договором не передбачено.
Крім того, п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили).
Інших підстав для відключення споживачів від постачання холодної води чинним законодавством не передбачено.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на приписи абз.4 ст. 23 Закону України «Про питну воду», відповідно до якого підприємства питного водопостачання мають право: у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, з наступних підстав.
Визначення терміну «екологічна броня питного водопостачання» зазначено у п.19 ст. 1 Закону України «Про питну воду», відповідно до якого екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.
Отже, законодавець передбачив право підприємства питного водопостачання обмежити питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання для інших споживачів, за винятком населення.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право підприємства питного водопостачання обмежити питне водопостачання населенню.
Суд також не приймає до уваги посилання представника позивача на право позивача на свободу договору, передбачене Цивільним кодексом України, оскільки відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Пунктом 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Пунктом 8 Правил встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Отже, позивач не вправі на власний розсуд встановлювати в договорі про надання послуг з водопостачання умови, які обмежують права споживача, гарантовані законодавством.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: порушення вимог договору між виконавцем послуг та групою споживачів.
Що стосується правомірності застосування до позивача штрафу у розмірі 3203,47 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.11 ст. 23 Закону “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В матеріалах справи наявна довідка позивача від 10.08.2011р. № 06-483 (а.с.41), відповідно до якої об’єм наданих послуг населенню приватного сектора з водопостачання та водовідведення за липень 2011 року склав 320347,84 грн.
Таким чином, відповідачем правомірно, на підставі вимог чинного законодавства, в межах передбаченого законом розміру застосовано штраф в розмірі 1 відсотка вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць – 3203,47 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Управління у справах захисту прав споживачів Донецької області про скасування постанови – відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 26 грудня 2011 року в присутності представників сторін.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена в повному обсязі 30 грудня 2011 року.
Суддя Чернова О.В.