ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 року Справа № 04/5026/2704/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі - Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сміла Черкаська область до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сміла Черкаська область про стягнення 20459,11 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить: 1. прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі; 2. стягнути на користь позивача з відповідача: заборгованість згідно договору поставки б/н від 01.03.2011 року в сумі 17472,91 грн.; 3. стягнути на користь позивача з відповідача штрафні санкції в сумі 4 254,76 грн. ; 4. стягнути на користь позивача з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 477,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки. На виконання даного договору позивач протягом березня-червня 2011 року поставив, а відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 35024,22 грн. У п. 3.3. протоколу розбіжностей до Договору встановлені умови оплати. Проте в порушення зобов'язань, відповідач не здійснив повний розрахунок в указаний договором термін. 14 вересня 2011 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період 01.03.2011-14.09.2011, згідно якого заборгованість відповідача становить 17472,91 грн. відповідач не здійснив повний розрахунок за прийнятий товар, чим створив значну заборгованість та перешкоди для нормального функціонування підприємства.
У письмових поясненнях від 08.12.2011 року позивач повідомила інформацію стосовно визначення ним прострочення, вказавши, що розрахунок здійснювався програмним методом, кількість днів прострочення була розрахована арифметично, відповідно помилково було враховано день оплати, як день прострочення, крім того відповідачем була частково погашена заборгованість: 07.11.2011 року в сумі 882,05 грн. та 23.11.2011 року в сумі 864,72 грн., додав уточнений розрахунок нарахування штрафу та пені.
23 грудня 2011 року позивач подав на виконання вимог ухвали суду обґрунтований розрахунок пені, розрахований з суми заборгованості, докази здійснення відповідачем часткової оплати, довідку про стан боргу, акт звірки розрахунків станом на 20.12.2011 року з урахуванням часткової оплати та нового розміру пені та штрафу.
У заяві від 20 грудня 2011 року про зміну позовних вимог позивач вказав, що у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати та збільшення кількості днів прострочення і суми неустойки, позивач вносить зміни до позовних вимог шляхом викладення позовної вимоги по п. 2, 3, 4 у наступній редакції: 2. стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість згідно договору поставки б/н від 01.03.2011 року в сумі 15726,14 грн.; 3. стягнути на користь позивача з відповідача штрафні санкції в сумі 4732,97 грн.; 4. стягнути на користь позивача з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1477,00 грн.
Заява позивача про зміну позовних вимог відповідає праву позивача, встановленому ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання повторно не з'явився, представника не направив. Ухвали суду, які були направлені відповідачу за його місцезнаходженням, що відповідає даним Витягу з ЄДР, повернулися до суду з довідками пошти: " за закінченням терміну зберігання ".
До початку судового засідання представник позивача направив на виконання вимог ухвали суду від 27 грудня 2011 року такі документи: 1. докази надсилання заяви про зміну позовних вимог відповідачу; 2. довідку про стан боргу; 3. письмове обґрунтування права позивача на стягнення з відповідача пені більш ніж за 6 місяців, у якому позивач послався на ч. 6 ст. 231 ГК України та вказав, що відповідно до акту звірки взаємних розрахунків з відповідачем за період з 01.03.11 по 20.12.11, який був підписаний останнім без зауважень, сума нарахованих штрафних санкцій за період більше ніж за 6 місяців була погоджена відповідачем; вважав, що оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання і продовжує користуватися чужими грошовими коштами до цього часу, то ж відповідно до зазначеного у позивача і виникло право вимагати стягнення з відповідача пені за весь час користування ним чужими грошовими коштами.
Також представник позивача до початку судового засідання направив клопотання, у якому просив розгляд справи проводити без участі представника позивача у зв'язку з віддаленістю суду та відсутністю коштів на відрядження, просив у випадку винесення рішення копію надіслати на адресу позивача.
Суд, враховуючи те, що позивачем виконані всі вимоги ухвал суду щодо подання доказів, а клопотання представника позивача про завершення розгляду справи без його участі є обґрунтованим, а також виходячи зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим завершення розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Позивач 25 червня 2007 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, про що їй видане Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 2 024 000 0000 003587.
Позивач зареєстрована в Смілянській ОДПІ платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 жовтня 2007 року серії НОМЕР_5.
Відповідач 11 квітня 2005 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що йому видане Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_4, номер запису про державну реєстрацію 2 024 000 0000 001277.
Dідповідач зареєстрований в Смілянській ОДПІ платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 квітня 2008 року серії НОМЕР_6
01 березня 2011 року сторони уклали договір поставки без номеру (далі - Договір), за умовами якого позивач (постачальник за договором) приймає на себе зобов’язання поставити відповідачу (покупцю за договором) товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його в порядку та на умовах цього договору та додаткових угод до договору, які є його невід’ємною частиною ( п. 1.1. Договору).
Договір містить, зокрема, такі умови:
- кожна поставка товару по цьому договору узгоджується сторонами шляхом подання покупцем письмово, по телефону та (або) за допомогою факсу чи інших засобів зв’язку, заявки продавцю (п. 1.2.);
- ціна товару та порядок розрахунків вказується в накладній, додатковій угоді та (або) специфікації, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 3.1.);
- розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в готівковій формі (п. 3.2.);
- сторони домовилися, що по цьому договору можливі такі види розрахунків: рівними частками кожний тиждень протягом 14 календарного дня або сплата на протязі 14 календарного дня (п. 3.3.);
- прийом-передача товару відбувається на складі покупця ( п. 4.1.);
- прийом товару за кількістю здійснюється покупцем на підставі накладних на товар, які надає постачальник разом з товаром (п. 4.4.);
- товар вважається прийнятим покупцем лише після фактичного приймання товару та підписання накладних на товар (п. 4.5.);
- за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктом 3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (6.2.);
- негайно, на вимогу будь-якої сторони, складається акт звірки взаємних розрахунків, в якому вказується кількість поставленого на підставі договору поставки товару, його вартість, сума оплати, заборгованість по поставці та оплаті товару (п. 6.4.);
- зміни та доповнення до цього договору, які породжують нові, змінюють, доповнюють. Припиняють існуючі зобов'язання дійсні тільки в тому випадку, коли вони викладені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін ( п. 9.1.);
- додатки та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною (п. 9.2.).
01.03.2011 року сторони підписали протокол розбіжностей по Договору. Підписання даного протоколу сторони домовилися застосовувати цей протокол в редакції постачальника, а саме:
- п. 3.3. оплата за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на 10 календарних днів з дня поставки товару; п. 6.6. У випадку прострочення оплати на строк більше 3 календарних днів, постачальник сплачує продавцю штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.
На виконання умов Договору позивач за певний період поставив відповідачу товар на загальну суму 35024,22 грн., однак відповідач не повністю розрахувався за товар, що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 14.09.2011 року за період 01.03.11-14.09.11, згідно якого обороти за період 35024,22 грн., сальдо на кінець періоду 17472,91 грн.
Відповідач частково оплатив даний борг в сумі 1746,77 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №29 від 7 листопада 2011 року на суму 882,05 грн. та №30 від 23 листопада 2011 року на суму 864,72 грн.
Залишок основного боргу за товар становить 15726,14 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 20.12.11 за період 01.03.11 - 20.12.11.
Згідно довідки представника позивача від 13.01.2012 року сума простроченої заборгованості відповідача за договором становить 15726,14 грн.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.
Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Сума 15726,14 грн. основного боргу, що заявлена позивачем у заяві про зміну позовних вимог від 20.12.2011 року підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки взаємних розрахунків від 20.12.11 за період 01.03.11 - 20.12.11.
Згідно п. 3.3. Договору строк оплати настав.
З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 15726,14 грн. основного боргу за поставлений товар.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.2. Договору за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених пунктом 3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня;
У Акті звірки взаємних розрахунків від 20.12.11 за період 01.03.11 - 20.12.11, що підписаний обома сторонами, сторони погодили, що сума нарахованої пені становить 1518,58 грн., що і заявлена позивачем.
Однак, виходячи з вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 6.2. Договору, (даний пункт Договору не передбачає нарахування пені за весь час прострочення виконання зобов'язання) суд вважає необхідним припинити нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, представника не направляв, відзив не надав. Але підписав акт взаємозвірки, в якому вказано суми, що заявлені позивачем до стягнення. В той час, коли нарахована та погоджена сума пені суперечить ч.6 ст. 232 ГК України та порушує права відповідача.
Суд провів власний розрахунок пені, врахував вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме припинив нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З розрахунку суду загальна сума пені становить 1393,34 грн., що і підлягає до стягнення.
У ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 6.6. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати на строк більше 3 календарних днів, постачальник сплачує продавцю штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.
Позивачем відповідно до п. 6.6. Договору нарахований штраф в загальній сумі 3214,39 грн. Розрахунок штрафу перевірений судом, він є вірним.
Враховуючи викладені норми законодавства та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 15726,14 грн. основного боргу за поставлений товар, 1393,34 грн. пені, 3214,39 грн. договірного штрафу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1411,50 грн. судового збору.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 15726,14 грн. основного боргу, 1393,34 грн. пені, 3214,39 грн. договірного штрафу та 1411,50 грн. судового збору.
Відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 20 січня 2012 року повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з Державного бюджету України 65,50 грн. надміру внесеного судового збору згідно квитанції № 37 від 30 листопада 2011 року.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Суддя І.І.Гура
Повне рішення складено 20 січня 2012 року.