< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.12.11Справа №2а-3571/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі: Бартиші В.О.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 1586/8/32-210;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1); до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі (вул. Кулакова, буд. 37, м. Севастополь, 99011); про скасування рішення.
Обставини справи:
01.11.2011 фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач або ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі (далі по тексту відповідач або РУ ДПА) про скасування рішення відповідача № 270700-0002-32-036 від 20.09.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 8 500,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.11.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3571/11/2770.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.11.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Вважає рішення відповідача № 270700-0002-32-036 від 20.09.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій необґрунтованим та таким, що винесено відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що позивачем були допущені порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010 року, а тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 500,00 грн. є правомірним.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя, взятий на облік платника податків 21.04.2006 року за № 12602. За його заявковою є платником єдиного податку на підприємницьку діяльність та платником податку на додану вартість, про що позивачу надані відповідні свідоцтва (арк. с.41-43).
Судом встановлено, що 05.08.2011 року співробітниками Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі, головним державним податковим ревізором-інспектором Солошенко В.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_3, на підставі направлення від 04.08.11 № 91 на проведення фактичної перевірки з 04.08.2011 року по 05.08.2001 року (арк.с.21) проведено перевірку торгівельного об'єкту: павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1
За результатами вказаної перевірки було складено акт від 05.08.2011 року № 78/3201/НОМЕР_1. Перевірка проводилася у присутності ОСОБА_5, яка акт перевірки підписувати відмовилась, про що складено акт відмови від підписання акту перевірки № 4/3201/НОМЕР_1 від 05.08.2011 року (арк.с.17). Вказаний акт був підписаний позивачем особисто із зауваженнями.
Відповідно до акту від 05.08.2011 року № 78/3201/НОМЕР_1 перевіркою було встановлені наступні порушення:
- продаж алкогольних напоїв на розлив споживачу в об'ємі 50 грамів за ціною 2,50 грн. у скляну тару (місткістю 0,05 л.) з пляшки горілка «Пшенична» об'ємом 0,5 літру, міцністю 40 оборотів, виробництва ТОВ «Латона-Інвест», Україна, Донецька область, Старобешевський район, пмт. Старобешево, пр. Новий, 1, дата розливу 04.07.2011 року; розрахунковий документ, що підтверджує факт продажу споживачеві не надано.
- під час проведення перевірки у торговельній точці знаходилися алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: - два тетрапака ординарного червоного вина об'ємом 1 літр кожен «Портвейн 333» міцністю 17,5 % оборотів, виробництва ТОВ «Котовський винзавод». 65009, Україна, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, дата виробництва 28.08.10 року; ціна на напоях відсутня; - одна скляна пляшка вина «Ігристе рожеве, мускатне» місткістю 0,75 літру, міцністю 10,5-12,5 % оборотів, виробництва ДП «Севастопольський виноробний завод», Україна, м. Севастополь, вул. Портова, 8, дата розливу 17.11.10 року; ціна на напої відсутня.
За результатами розгляду матеріалів перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 20.09.2011 року № 270700-0002-32-036 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8 500,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразку та здійснення торгівлі алкогольними напоями на розлив. (арк.с.8) Вказане рішення направлено на адресу позивача 22.09.2011 року та ним одержано 04.10.2011 року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі по тексту Закон України № 481).
Згідно з ч. 4 ст. 11 цього Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. (далі по тексту Положення)
Відповідно до п. 24 Положення ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
У статті 1 Закону України № 481 визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представниками відповідача не надано доказів, що алкогольні напої без марок акцизного податку, які були виявлені під час перевірки, зберігались у торговельному об’єкті, що належить позивачу та належали саме йому.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_4, доданих до матеріалів перевірки, вказані алкогольні напої були придбані ними для власних нужд, належали ним, а ні позивачу, та знаходились у торговельному павільйоні ОСОБА_1 тому, що останній звернувся до вказаних осіб з проханням послідкувати за павільйоном, поки він буде відсутнім. (арк.с. 19-20)
Вказані обставини підтвердила і свідок ОСОБА_5, допитана у судовому засіданні.
З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразку.
Згідно з ч. 1 ст. 15-3 Закону України № 481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
Статтею 1 Закону України № 481 встановлено, що роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
У позивача строк дії ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями закінчився 19.06.2010 року. Відповідно до пояснень ОСОБА_1, після закінчення терміну дії ліцензії він продаж алкогольних напоїв не здійснював.
Згідно з поясненнями ОСОБА_5 долученими до матеріалів перевірки, вона та її знайомий ОСОБА_4 проходили біля торговельного павільйону ОСОБА_1. Позивач звернувся до них з проханням послідкувати за точкою 30 хв., оскільки йому необхідно піти. У них із собою були алкогольні напої, зокрема 2 тетрапака вина, 1 келих шампанського та 1 келих горілки «Пшенична». Келих горілки був відкритим, оскільки його пили. Біля 14 години в павільйон зайшли молоді люди та попросили налити їм горілки. ОСОБА_5 цих чоловіків попередила, що вона тут не працює. Але, оскільки вони просили, налила їм горілки, від грошей за горілку відмовилась. Після чого ці чоловіки назвалися працівниками податкової служби та почали оформлювати якісь документи. Такі самі пояснення надав ОСОБА_4
Ці пояснення ОСОБА_5 підтвердила і під час допиту її у якості свідка. Додатково пояснила, що ніколи не працювала на ОСОБА_1, зокрема у торговельному павільйоні, якій перевірявся, позивач не доручав їй здійснювати торгівлю. Не зважаючи на її відмову від одержання грошей, працівники податкової служби положили гроші на стійку бару, але вона їх не чіпала та на місце розрахунків не клала, неї взагалі не відомо, де воно знаходилось. Що стосується її перших пояснень та розписки, то вони були написані під тиском працівників податкової службу та під їх диктування. Оскільки вона на той момент була вагітна, то не змогла надати відсіч перевіряючим.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 підтвердив, що він та його колега говорили ОСОБА_5, що вона повинна написати.
З урахуванням вказаних обставин суд вважає, за можливим прийняти у якості доказів поясненням ОСОБА_5, доданих до матеріалів перевірки з ініціативи позивача, та її свідчення у якості свідка у суді.
Що стосується попередніх пояснень ОСОБА_5 та розписки, то суд ставиться до них критично, оскільки вони суперечать іншим доказам по справі та були написані з безпосередньою участю працівників податкової служби.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: - порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень; зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790 був затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до п.п. 2 та 3 цього Порядку фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Таким чином, фінансові санкції, передбачені ст. 17 Закону України № 481 можуть бути застосовані лише при наявності вини суб'єкту підприємницької діяльності.
Представником відповідача не доведено вини позивача у виявлених порушеннях, зокрема не надано доказів факту реалізації алкогольних напоїв ОСОБА_1, або за його дорученням, а також факту належності горілки саме позивачу.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що рішення № 270700-0002-32-036 від 20.09.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 8 500,00 грн. є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийнято на підставі діючого законодавства.
З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постанова викладена у повному обсязі 30.12.2011 року.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі № 270700-0002-32-036 від 20.09.2011 року про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1) фінансових санкцій у розмірі 8 500,00 грн. (вісім тисяч п’ятсот грн.).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 28,23 грн. шляхом її безспірного списання з рахунку Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі (вул. Кулакова, буд. 37, м. Севастополь, 99011).
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова