Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7443/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 годині
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Аканов О.О.
при секретарі Семенюк А.Г.
сторони не з’явились, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги відповідача від 01.02.2011 року № Ф-349/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн., -
В С Т А Н О В И В :
11.05.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про скасування вимоги відповідача від 01.02.2011 року № Ф-349/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн.
Просила скасувати вимогу відповідача від 01.02.2011 року № Ф-349/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі 02.06.2011 року.
Відповідач надіслав до суду заперечення проти позову в яких також просить суд розглянути справу без їх участі проти позову заперечує вважає його необґрунтованим.
За таких підстав і відповідно до ст. 122 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін, так як вони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Позивач – ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі з лотків та на ринках, знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку з придбанням патенту.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011.
01 лютого 2011 року органом Пенсійного фонду України прийнято вимогу № Ф-349/1 на суму у розмірі 1732,80 грн., яка вручена позивачу 09.04.2011, що підтверджується копією повідомлення у справі.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З введенням в дію змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Законом України від 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка діяла у редакції до 2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його від сплати внесків до органів Пенсійного фонду України суд зазначає наступне.
Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зобов’язані сплачувати страхові внески в розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини сплаченого єдиного податку, яка перераховується до органів Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску.
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входить до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків.
Згідно з вимогами статті 15 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92 щодо звільнення від сплати збору на обов’язкове соціальне страхування платників фіксованого податку та 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” щодо звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права – Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 травня 2007 року № 21-1142во06, від 29 травня 2007 року № 21-151во06.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та підтвердження наявними в матеріалах справи документами наявність у позивача суми заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України м. Шахтарську Донецької області щодо сплати внесків із суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про скасування вимоги відповідача від 01.02.2011 року № Ф-349/1 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її повний текст проголошено у судовому засіданні 02 червня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Аканов О.О.