ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р.Справа № 9/57/5022-1362/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список >  судді Гевка В.Л.  , судді < заповнити при колегіальному розгляді >           

Розглянув справу

Розглянув матеріали справи

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч,  м.Тернопіль, 46010              

до відповідача  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1              

про cтягнення 18548 грн. 62 коп. заборгованості за договором реструктуризації боргу.

За участю представників сторін:

          позивача: ОСОБА_3 -  довіреність   від 03.10.11 р.

          відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 20.12.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

          Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч,  м.Тернопіль звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення 18548 грн. 62 коп. заборгованості за договором реструктуризації боргу.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: Договору оренди від 01.06.2009р. №162; Договір реструктуризації боргу від 22.09.2010р. №22/09/10; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2011р. порушено провадження у справі та її  розгляд вперше призначено на 25.10.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.11.2011р., на 22.11.2011р., на 06.12.2011р. та на 20.12.2011р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

          Строк вирішення спору у справі №9/57/5022-1362/2011 встановлено до 06.12.2011р.

          За клопотанням відповідача від 06.12.2011р., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 06.12.2011р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 21.12.2011р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою.

          Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України. 

Разом з цим, направлені на адресу відповідача ухвали суду, в окремих випадках, повернуті суду поштовим відділенням із відміткою "повернено за закінченням терміну зберігання", а тому з метою встановлення місцезнаходження відповідача, суд зобов’язував позивача надати Довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день звернення з позовом до суду, із зазначенням його місцезнаходження.

При цьому із поданої позивачем суду Довідки з ЄДР № 014232 від 20.10.2011р. (запис №1) вбачається, що з 29.03.2002р. місцезнаходженням відповідача –ОСОБА_2, і станом на час розгляду справи, є: АДРЕСА_1, 46016 (ідент. код НОМЕР_1).

Зазначена адреса відповідає тій, на котру судом надсилалась відповідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи.

При цьому згідно пункту  3.5.11  Інструкції  з  діловодства   в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у  справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до  повноважень  господарських  судів  не  віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах  справи.

Про  це  Вищим  господарським  судом  України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт  4),  від  14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.

А тому, суд вважає, що і позивачем, і судом належним чином виконано обов'язок передбачений ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

  Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк вирішення спору завершився, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Пунктом 2 статті 20 ГК України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч, м. Тернопіль, є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 10290803 від 21.06.2011р., а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як встановлено судом, 01 червня 2009 року між ТОВ «Теркурій-2»в особі директора ТРЦ «Подоляни»Ібрагімова М.Р. (надалі Орендодавець, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі Орендар, відповідач у справі) укладено договір, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування на умовах даного Договору частину нежитлового приміщення з вітражною перегородкою площу якого визначено у розмірі 234,9 кв.м. (надалі - Об'єкт оренди) з належного Орендодавцю приміщення (надалі - Торгово-розважальний центр або ТРЦ).

Об'єкт оренди, що знаходиться на першому поверсі будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 (згідно технічної документації позначеного літерою „ч") (п.1.2) передано Орендарю з метою використання його виключно для розміщення спортивного клубу без права використання Об'єкта оренди з будь-якою іншою метою, окрім зазначеної.

          Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

          Умовами Договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати, станом на дату його укладення складає 5000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ.          За користування вітражною перегородкою Орендар додатково сплачує 10 гривень, в т.ч. ПДВ, за 1 (один) метр в місяць. Оплата за використання вітражної перегородки проводиться одночасно зі сплатою орендної плати відповідно до виставлених рахунків Орендодавця.

          Орендар зобов'язаний отримувати рахунки на сплату орендної плати та рахунки по відшкодуванню комунальних послуг не пізніше як за три робочих дні до настання кінцевого терміну їх сплати, що передбачено пунктами 3.6 та 4.2 даного Договору.

           Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності
щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 06 числа звітного
місяця. Днем внесення орендної плати вважається день зарахування коштів на рахунок Орендодавця. (п.3.6.)

Орендна плата починає нараховуватися та підлягає сплаті з дня передачі Об'єкта оренди Орендарю та підписання сторонами Акта приймання-передачі Об'єкта оренди.

При цьому пунктом 17.1. сторонами погоджено, що Договір №162 від 01.06.2009 р. набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Орендодавця та Орендаря та діє до 31 грудня 2009 року.

Як вбачається із представлених позивачем доказів та письмових пояснень, долучених до матеріалів справи, 01 вересня 2009 року Об'єкт оренди згідно Акта приймання-передачі Орендодавець –товариство "Теркурій-2" передав відповідно до Договору оренди №162 від 01.06.2009р. Орендарю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нежитлове приміщення з вітражною перегородкою загальною площею 234,9 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі Торгово-розважального центру "Подоляни". Також, як вбачається із матеріалів справи, а саме з  Акта повернення Об'єкта оренди, 28 лютого 2010р. Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із строкового платного користування Об'єкт оренди на першому поверсі у ТРЦ "Подоляни" площею 234,9 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, а саме Довідкою №066-009/3324 від 01.12.2011р. виданою філією АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі підтверджено, що за період дії договору оренди та договору реструктуризації боргу, кошти за користування нежитловим приміщенням, а також відшкодування за надані комунальні послуги, відповідач сплачував несвоєчасно і не в повному обсязі, чим порушено п.2 договору, ст.ст.525,526,530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.   

 При цьому, матеріалами справи, а також  представником позивача в судових засіданнях доведено, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок не виконання ним своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення №162 від 01.06.2009р. Зокрема, відповідач не у повному обсязі сплатив орендну плату за грудень 2009 р. наведену у Акті надання послуг № 162/12 від 31.12.2009р. (копія Акту додається як додаток 1), а саме 514,10 грн. не сплатив орендну плату та плату за користування віражною перегородкою у січні 2010р. у розмірі 5490,53 грн.( згідно Акту наданих послуг №162/1 від 31.01.2010р., копія якого долучена як додаток 2) та у лютому 2010р. у розмірі 5499,72 грн.(згідно Акту наданих послуг №162/2 від 28.02.2010р. копія якого долучена як додаток 3), всього заборгованість по орендній платі та за користування віражною перегородкою складає /514.10 + 5490.53 + 5499.72/11504.35 грн. Крім цього, відповідач не відшкодував позивачу за надані комунальні послуги водопостачання, опалення, електропостачання) у січні 2010р. та лютому 2010р. разом /3075,78+67,73+196,58+3363,79+246,28+94,11/ 7044,27 (згідно Актів наданих послуг № 162/1т від 31.01.2010р., №162/1е від 31.01.2010р., №162/1в від 31.01.2010р., № 162/2т від 12010р. № 162/2в від 28.02.2010р., № 162/2е від 28.02.2010р., що додаються як додатки 4,5,6,7,8,9). Загалом 11504,35 грн. + 7044,27 грн. = 18 548, 62 грн.

22.09.2010 р. з метою врегулювання питання, щодо сплати існуючої заборгованості, між ТОВ «Теркурій - 2»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, було укладено Договір реструктуризації боргу № 22/09/1(копію Договору долучено, як додаток 2). За умовами Договору Боржник фізична особа –підприємець ОСОБА_2 зобов'язався погасити заборгованість у визначені терміни, а саме : 25.09.2010р. –1548,62 грн.; 25.10.2010р. – 1000,00 грн.; 25.11.2010р. –1000,00 грн.; 25.12.2010р.–1000,00 грн.; 25.01.2011р.-1000,00 грн.; 25.02.2011р.-1000,00 грн.; 25.03.2011р.-1000,00 грн.; 25.04.2011р.-1000,00 грн.; 25.05.2011р. –1000,00 грн.; 25.06.2011р. –1000,00 грн.; 25.07.2011р. –1000,00 грн.; 25.08.2011р. –1000,00 грн.; 25.09.2011р. –1000,00 грн.; 25.10.2011р. –1000,00 грн.; 25.11.2011р. –1000,00 грн.; 25.12.2011р. –1000,00 грн.; 25.01.2012р. –1000,00 грн.; 25.02.2012р. –1000,00 грн. Всього : 18548,62 грн. При цьому пунктом 6 сторонами погоджено, що Договір №22/09/10 реструктуризації боргу від 22.09.2010 р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Таким чином, згідно з умовами Договору реструктуризації боргу відповідач (Боржник за Договором) визнав існування перед позивачем (Кредитор за Договором) заборгованість у розмірі 18 548,62 грн. та взяв на себе зобов'язання остаточно погасити цю заборгованість до 25.02.2012р.

Проте, як свідчать матеріали справи, з моменту укладення Договору і станом на час розгляду справи,  відповідач не провів жодного платежу згідно п.2 Договору реструктуризації боргу.

Як зазначає позивач в позовній заяві, неодноразові його звернення до відповідача з проханням ліквідувати існуючу заборгованість, залишені останнім без відповіді та задоволення.

Як вбачається із п. 3 Договору реструктуризації боргу в разі недотримання Боржником термінів оплати та розміру платежів, визначених п. 2 Договору, кредитор зберігає за собою право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, а суму боргу стягнути з Боржника в спосіб визначений законодавством України.

Разом з цим, представник позивача у судових засіданнях зазначив, що на даний час Позивач не скористався своїм правом передбаченим п.3 Договору реструктуризації боргу та не ініціював розірвання Договору в односторонньому порядку.

Отже, вказаний Договір є чинним на даний час. Зокрема є чинним умови його п. 2 за яким передбачено в тому числі платежі до 25.12.2011р. –1000,00 грн.; 25.01.2012р. –1000,00 грн.; 25.02.2012р. –1000,00 грн.  Строк виконання вказаних платежів станом на час розгляду справи не настав, а тому суд вважає, що їх не слід розцінювати як борг за Договором. При цьому умовами Договору не передбачено дострокового повернення Боржником усієї суми боргу у випадку порушення строків чи умов оплати однієї із розстрочених частин боргу.

З огляду на зазначене, суд, вважає заявлену до стягнення суму боргу в частині 3000 грн. як  передчасно заявлену позивачем .

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані Позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму в розмірі 15548 грн. 62 коп. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15548 грн. 62 коп. –заборгованості за договором реструктуризації боргу. В свою чергу в  частині стягнення 3000 грн. суд відмовляє в задоволенні заявленої до стягнення суми, як безпідставно заявленої.

Згідно ч. 1,2 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній до 01.11.2011р., станом на час подання позову 11.10.2011р.), державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо  спір  виник  внаслідок  неправильних    дій    сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з права суду передбаченого ч. 2 ст. 49 ГПК України, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд державне мито у розмірі 185 грн. 49 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладає повністю на відповідача у справі та вони підлягають стягненню в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                             ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій-2", вул. Текстильна, 28ч,  м.Тернопіль (ідент. код 30345236) –15548 (п'ятнадцять тисяч  п’ятсот сорок вісім) грн. 62 коп. –заборгованості за договором реструктуризації боргу, 185 (сто вісімдесят п’ять) грн. 49 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3. В частині стягнення  3000 грн. заборгованості, у позові відмовити.

 Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9485

           Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 04.01.2012р.