Справа № 22-ц-457 2008р. Головуючий у 1-й інстанції Левченко Т.А.
Категорія 19 Суддя-доповідач Данильченко Л.О.
У Х В А Л А
іменем України
08 квітня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Данильченко Л.О., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1.,
представника апелянта ОСОБА_2., представника третьої особи
Геращенко Ю.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Сумської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення представника апелянта ОСОБА_2., апелянта ОСОБА_1., які підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення і думку представника третьої особи Геращенко Ю.І., вивчивши матеріали справи і доводи апелянта, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., обґрунтовуючи вимоги тим, що в результаті ДТП, яке сталося внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху, було пошкоджено автомобіль позивача «Опель», державний номер НОМЕР_1.
Діями відповідача позивачу була заподіяна матеріальна шкода, що складається, як спочатку зазначив позивач, з вартості відновлювального ремонту автомобіля 629 грн., вартості деталей, що підлягають заміні 2270,56 грн., вартості експертної оцінки 250 грн. та втрати товарної вартості автомобіля 2342,41 грн., а всього 5491,97 грн.
Оскільки страховою компанією «Дженералі Гарант» позивачу було відшкодовано 2236,16 грн. матеріальної шкоди, то він просить стягнути з відповідача залишок невідшкодованої суми збитків, що становить 3255,81 грн.
В послідуючому позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 2526 грн. 42 коп. (з яких 2342 грн. 41 коп. - втрата товарної вартості автомобіля, а 184 грн. 01 коп. - різниця між виплатами страхової компанії і визначеною сумою матеріальної шкоди).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду 1700 грн. та судові витрати 339 грн. 50 коп. (судовий збір 59 грн. 50 коп., витрати на ІТЗ 30 грн., оплата спеціалісту по оцінці матеріальної шкоди 250 грн.)
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року позов ОСОБА_3задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3у відшкодування матеріальної шкоди 2526, 42 грн., у відшкодування моральної шкоди 300 грн. та понесені судові витрати в сумі 339,50 грн., а всього 3265,92 грн.
В іншій частині позовуОСОБА_3відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 250 грн. витрат пов'язаних з оплатою спеціаліста, 300 грн. моральної шкоди, 2342,431 грн. розміру втрати товарної вартості та прийняти нове рішення з цих вимог.
Зазначає, що втрата товарної вартості не є прямою шкодою вона є умовною величиною, яка не характеризує та не відображає реальних прямих збитків, а тому суд безпідставно включив її до складу прямих матеріальних збитків.
Також апелянт не погоджується зі стягненням з нього моральної шкоди, оскільки вважає, що факт існування такої шкоди взагалі не доведений.
Крім того, апелянт вважає, що з нього безпідставно стягнуто суму 250 грн. за оцінку розміру матеріальної шкоди, оскільки цей спеціаліст ухвалою суду не залучався, а тому це не є витратами процесуального характеру.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню в зв'язку з слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2006 року близько 23-30 години відповідач ОСОБА_1., керуючи автомобілем ЗАЗ, д.н. НОМЕР_2 в м. Суми по вул. Ковпака, не дотримався безпечної дистанції, порушивши п. 13,1 Правил Дорожнього руху і скоїв наїзд на автомобіль позивач «Опель» д.н. НОМЕР_3, що виконував маневр повороту ліворуч.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2007 року відповідача ОСОБА_1. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 грн. (а.с.6, 70, 114). Вина ОСОБА_1. у скоєнні ДТП встановлена судом.
В результаті ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження у вигляді деформації заднього бамперу та задніх дверцят, що відображено у дефектній відомості (а.с.44).
Страхова компанія позивача «Дженералі Гарант» виплатила йому стразове відшкодування в сумі 2236, 16 грн. (а.с. 113-121), а страхова компанія відповідача «Страхова група «ТАС» перерахувала страховій компанії «Дженералі Гарант» виплачену нею суму (а.с.123).
Дані обставини сторонами не оспорюються.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки і як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, повинен нести відповідальність по відшкодуванню шкоди в межах, не покритих страховою виплатою та відшкодувати втрату товарної вартості автомобіля, так як нарахування втрати товарної вартості передбачено Методикою товарознавчої експертизи. Також суд дійшов висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним і не погоджується з доводами апеляційної скарги з таких підстав.
Стосовно доводів апелянта про те, що відсутні правові підстави для стягнення втрати товарної вартості автомобіля, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль позивача, знищено товарно вартість автомобіля, а це - пряма дійсна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Доводи ОСОБА_1. та його представника про те, що поновлення пошкодженого на автомобілі позивача бампера не потягло зниження товарної вартості і не повинно відшкодовуватись - є безпідставними. Це також спростовано і поясненнями експерта ОСОБА_4., який був викликаний в засідання апеляційного суду.
Щодо посилання апелянта на недоведення позивачем факту існування моральної шкоди, то колегія суддів з цим не погоджується, і вважає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазначав позивач у зв'язку з пошкодженням його автомобіля в ДТП, тим більше, що ДТП сталося з вини відповідача, це доведено і не оскаржується.
Позивач посилався на це в позові, в достатній мірі обґрунтував свої вимоги, і суд першої інстанції, виходячи з ступеня вини відповідача, характеру правопорушення, а також виходячи з вимог розумності і справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, стягнувши її з відповідача на підставі ст. 23 ЦК України.
Щодо доводів апелянта про безпідставне включення до судових витрат суми 250 грн. по оплаті експертної оцінки матеріальної шкоди, оскільки суд не залучав спеціаліста своєю ухвалою і ця оцінка є витратами не процесуального характеру, а витратами для формування доказової бази позивача, то колегія суддів не погоджується з цими доводами.
По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Надаючи експертну оцінку завданої йому матеріальної шкоди, позивач діяв у відповідності із процесуальним законом.
По-друге, відповідач ОСОБА_1. під час розгляду справи не оскаржував дану експертну оцінку, не заперечував проти неї і не заявляв клопотань про призначення у справі товарознавчої експертизи чи іншої експертної оцінки, а тому у суду не було підстав для залучення спеціаліста чи призначення іншої експертизи.
Тому фактично витрати позивача на проведення експертної оцінки завданої матеріальної шкоди - відносяться до судових витрат, і підлягають стягненню з ОСОБА_1., а доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів:
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 лютого 2008 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -