АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-518/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2 КК УкраїниСтепаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Тапал Г.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Тапала Г.К.
суддів Вавріва І.З., Шкреби Р.Д.
за участю прокурора Свищ Л.А.
адвоката ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Андрійченко С.Л., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2011 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України направлено прокурору Черкаської області для проведення додаткового розслідування, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що він, працюючи згідно наказу № 83-К від 30.03.2005 р. з 30.03.2005 р. по 28.04.2008 р. на посаді заступника голови правління, а в період з 29.04.2008 р. по 13.12.2008 р. на підставі наказу № 251/1-К від 29.04.2008 р. на посаді голови правління кредитної спілки «Фортеця», будучи наділеним відповідно до п. 10.5 Статуту кредитної спілки повноваженнями без доручення представляти інтереси кредитної спілки та діяти від її імені; представляти кредитну спілку в її відносинах із державою, іншими юридичними та фізичними особами; укладати договори та інші угоди від імені кредитної спілки, призначати та звільняти з посад працівників кредитної спілки, включаючи працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства України, і таким чином, являючись службовою особою, вчинив заволодіння чужими коштами в особливо великих розмірах при наступних обставинах.
Так, він протягом 2006-2008 років, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5, який займав посаду голови правління кредитної спілки «Фортеця», а в період з 29.04.2008 року по 15 грудня 2008 року – посаду голови спостережної ради даної кредитної спілки, маючи єдиний спільний умисел на заволодіння коштами кредитної спілки, шляхом зловживання своїм службовим становищем, незаконно, без оформлення відповідних документів, систематично, різними сумами отримували в касі спілки грошові кошти готівкою, які використовували на власні потреби і, таким чином, спільно заволоділи коштами кредитної спілки «Фортеця» на загальну суму 17.077.285,06 грн., спричинивши вкладникам кредитної спілки збитків на вказану суму, що більш як в 42856 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на цей період, та є особливо великим розміром.
В подальшому, після заволодіння коштами кредитної спілки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою приховування розкрадання грошових коштів спілки, підробляли та надавали в кредитну спілку документи про нібито одержання громадянами в спілці кредитів в сумі, яка б перекривала суму викрадених ними коштів.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України – заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та злочині, передбаченому ст. 366 ч. 2 КК України – службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2011 року справу направлено прокурору Черкаської області на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства за клопотанням адвоката ОСОБА_3, підтриманого обвинуваченим.
Суд у постанові зазначає, що у матеріалах кримінальної справи відсутній ряд документів, на які орган слідства посилається як на доказ і такі документи не були надані прокурором у судовому засіданні, а обвинувачення пред’явлене ОСОБА_4 є неконкретним і за своїм змістом не відповідає фактичним обставинам, з точки зору способу вчинення злочину. Зокрема, досудовим слідством не дотримано вимог ст.ст. 132, 223 КПК України, тобто не конкретизовано та не розмежовано дії кожного обвинуваченого у виконанні об’єктивної сторони інкримінованих їм діянь та не встановлено інших, пов’язаних з цим обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Слідчий, зазначаючи, що ОСОБА_4 діяв за попередньою змовою з ОСОБА_6, не встановив та не вказав які саме дії ставляться кожному обвинуваченому у вину по конкретному епізоду та не розмежовані дії кожного, що порушує їхнє право на захист. При пред’явленні ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні за попередньою змовою заволодіння коштами Спілки у постанові не зазначено обставин, за яких у обвинувачених виник умисел та домовленість на скоєння цих дій, що має істотне значення для правильної кваліфікації дій і встановлення ролі кожного обвинуваченого в їх скоєнні. Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганні такого майна. В обвинуваченні вказано, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 різними сумами отримували в касі Спілки грошові кошти готівкою. Як встановлено під час судового слідства ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_5 в силу свого службового становища не відали коштами Спілки, видача та отримання коштів відповідно до кредитних та депозитних договорів здійснювалось виключно через касира, який безпосередньо мав відповідальність за грошову масу, яка перебуває у касі, однак процесуального рішення відносно касира не прийнято, не визначена роль останньої у визначенні способу заволодіння коштами Спілки. Без процесуального вирішення ролі ОСОБА_7 – касира Спілки, неможливо прийняти законне рішення щодо ОСОБА_4 та правильно визначити спосіб розкрадання. Крім того, по справі визнані потерпілими вкладники КС «Фортеця», однак епізоди по них не зазначені в обвинуваченні в порушення ст. 49 КПК, що призводить до недотримання п. 4 ч. 1 ст. 64 КПК щодо встановлення характеру і розміру шкоди кожному потерпілому, завданої злочином.
Прокурор Андрійченко С.Л., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію просить постанову суду скасувати, а справу направити в той же суд для розгляду в іншому складі суду з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального законодавства.
Апелянт зазначає, що справа направлена на додаткове розслідування в порушення ст. 281 КПК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування».
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Свищ Л.А. про задоволення апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_4, які заперечували проти апеляції, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.
Скеровуючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що постанова про притягнення як обвинуваченого та обвинувальний висновок не відповідають закону, т.я. не конкретизовано та не розмежовано дії кожного із обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по конкретним епізодам. Проте відповідно до ст. 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, а в обвинувальному висновку згідно ст. 223 КПК України зазначаються обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві.
Даним вимогам закону вказані процесуальні документи відповідають. Слідчий вказав час, на протязі якого ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи єдиний спільний умисел на заволодіння коштами кредитної спілки, шляхом зловживання своїм службовим становищем, незаконно, без оформлення відповідних документів, систематично, різними сумами отримували в касі спілки грошові кошти готівкою, які використовували на власні потреби, та вказав суму цих коштів. В обвинувальному висновку зазначені конкретні дії надання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підроблених документів про нібито одержання громадянами в спілці кредитів з метою приховання розкрадання грошових коштів спілки.
Відповідно до ст.ст. 278, 281 КПК України направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з тим, що були встановлені підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається тільки за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника. Оскільки вказані особи по даній кримінальній справі такого клопотання щодо касира ОСОБА_8 не заявили, висновки суду про неможливість розгляду справи без прийняття процесуального рішення відносно ОСОБА_8 на законі не ґрунтуються.
ОСОБА_4 обвинувачується, що він за попередньою змовою з ОСОБА_5 викрали кошти кредитної спілки «Фортеця» на загальну суму 17077285,06 грн., а не у кожного з вкладників спілки окремо. Відповідно до такого обвинувачення складено і обвинувальний висновок.
Згідно ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. Тому необґрунтованою є вимога суду дослідити підстави визнання вкладників потерпілими та зазначити в обвинуваченні епізоди по кожному із потерпілих.
Відповідно до ст. 328 КПК України при наявності законних підстав та доведеності суд може вирішити питання про цивільні позови в разі постановлення обвинувального вироку або прийняте інше рішення при виправданні підсудного.
Враховуючи, що суд шляхом дослідження й оцінки доказів при розгляді справи в судовому засіданні повинен сам визначитись щодо доведеності чи недоведеності пред’явленого обвинувачення, підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора Андрійченка С.А. задовольнити. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2011 року відносно ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Головуючий
Судді