АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-844/11 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: ст. 185 ч. 2 КК УкраїниМельничук Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Тапал Г.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Тапала Г.К.
суддів Биби Ю.В., Неділька М.І.
за участю прокурора Свищ Л.А.
розглянула кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:
29.11.2010 р. Уманським міськрайонним судом
Черкаської області за ч.3 ст.185, ст. 75 КК України
на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
визнаний винним і засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України
по епізоду від 07.03.2011 р. на 3 роки позбавлення волі;
по епізоду від 13.03.2011 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточно покарання за вищевказаними злочинами шляхом часткового складання визначено у вигляді 3 роки 6 місяців;
по епізоду від 24.04.2011 р. на 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів, враховуючи покарання відбуте частково за попереднім вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2011 р. у вигляді 3 років 7 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання згідно вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2011 р. і визначено остаточно 3 роки 8 місяців позбавлення волі.
Вирішені питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 115 грн.
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 7 березня 2011 року, близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, шляхом відважування замкнених дверей шафи, яка використовувалася як сховище, викрав гроші в сумі 475 грн., які належали ОСОБА_4, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Він же, 13 березня 2011 року, близько 13 години 30 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, через хвіртку проник в подвір’я домоволодіння гр. ОСОБА_6, за адресою – АДРЕСА_3, звідки таємно викрав: 18 м телевізійного кабелю, загальною вартістю 100 грн.; 15 м двожильного кабелю, загальною вартістю 120 грн.; 20 м. алюмінієвого кабелю, загальною вартістю 80 грн.; 30 м мідного 4-жильного кабелю, загальною вартістю 150 грн., чим заподіяв потерпілому матеріального збитку на загальну суму 450 грн.
Він же, 24 квітня 2011 року, близько 14 годин 25 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, де проживає гр. ОСОБА_5, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, з гаманця останньої таємно викрав гроші в сумі 115 грн., чим заподіяв потерпілій матеріального збитку на вказану суму.
Засуджений подав апеляцію на вирок суду, в якій просить пом’якшити призначене покарання. Вказує, що при призначенні покарання суд не врахував повне визнання ним своєї вини, щире каяття, відшкодування його матір’ю шкоди потерпілій, те, що він являється неповнолітнім, має намір здобути собі професію. Зазначає, що працівники міліції змусили проти його волі, із застосуванням фізичної сили підписати документ про викрадення ним 20 метрів алюмінієвого кабелю, чого він не робив.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає до скасування з направленням справи на додаткове розслідування з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 22, 323 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що постановлений на матеріалах, повністю зібраних та досліджених, і за умови правильного застосування в ньому матеріального закону.
Вказані вимоги закону органом досудового слідства і судом дотримані не були, обставини справи, які мають істотне значення для постановлення законного і обґрунтованого рішення, з’ясовані не були.
Так, слідчий в обвинувальному висновку вказав, що ОСОБА_3 «раніше судимий 29.11.2010 року Уманським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 05.04.2011 року Уманським міськрайонним судом по ст.ст. 162 ч.1, 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком 2 роки».
Ці дані суд переписав і у вступну та мотивувальну частини вироку, а в резолютивній частині застосував ст. 71 КК України з урахуванням вироку від 05.04.2011 року.
Проте в матеріалах справи будь-які дані про такий вирок відсутні.
Їх немає у довідці Кримінально-виконавчої інспекції м. Умань, у вимозі про судимість (а.с. 113, 115).
Копії такого вироку у справі також немає.
Слідчий робив запит до суду на даний вирок, проте надійшла лише копія вироку від 29.11.2010 року (а.с. 116-117).
Оскільки від з’ясування даних обставин про особу ОСОБА_3 залежить правильне застосування кримінального закону при призначенні покарання, вирок не може залишатись в силі і підлягає до скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 367, п. 4 ч. 2 ст. 368 КПК України у зв’язку з неповнотою досудового та судового слідства.
Суд припустився і інших помилок, за яких вирок не може залишатися в силі.
Згідно ч. 1 ст. 335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинне бути зазначене покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними. За змістом цього закону при визнанні підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, які передбачені однією статтею (частинами, пунктами статті КК), покарання має призначатися єдине за всіма епізодами, а не окремо по кожному з них, як це зробив суд.
Суд розглянув справу по спрощеній процедурі без дослідження доказів про обставини вчинення злочинів, не дотримавшись в повній мірі вимог ч. 3 ст. 299 КК України.
Так, як убачається із протоколу судового засідання, ОСОБА_3 по суті пред’явленого обвинувачення детальних показів не давав, обмежившись заявою, що викрав гроші у АДРЕСА_1, та що написане в обвинувальному висновку, який зачитав прокурор, все вірно.
Не наведені конкретні показання засудженого про обставини вчинення крадіжок і у вироку, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 334 КПК України.
А як вбачається із апеляції засудженого він не визнає себе винним у вчиненні крадіжки 20 метрів алюмінієвого кабеля у ОСОБА_6
Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
Оскільки слідчий ці вимоги закону не виконав, справа підлягає направленню на додаткове розслідування, під час якого прокурору також необхідно перевірити викладені ОСОБА_3 в апеляції доводи, що 20 метрів алюмінієвого кабелю він не викрадав, визнання зробив вимушено під впливом фізичної сили з боку працівників міліції, а слідчому необхідно всебічно, неупереджено перевірити причетність ОСОБА_3 до цієї крадіжки.
Засуджений в апеляції не ставив питання про повернення справи на додаткове розслідування. Але в силу ч. 2 ст. 365 КПК України колегія суддів приймає теж рішення, оскільки воно не направлене на погіршення становища засудженого. Його доводи про пом’якшення покарання підлягають перевірці судом в разі повторного надходження справи до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу повернути на додаткове розслідування прокурору м. Умані.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.
Головуючий
Судді