АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2371/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51 Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівТрюхана Г.М., Міщенка С.В.
при секретаріОстапенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОК «Оризон» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Обслуговуючого кооперативу «Оризон» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, вивчивши матеріали справи,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 14 червня 2011 р. звернулася в суд із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Оризон» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В позовній заяві вказувала, що з 8 жовтня 2008 р. працювала на посаді голови правління ОК «Оризон». Рішенням загаль них зборів кооперативу від 12 травня 2011 р. її звільнено з роботи у зв’язку з недовірою.
Позивачка вказувала, що її звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності, з 11 по 25 травня 2011 р. вона перебувала на лікарняному, збори членів кооперативу, на яких було прийнято рішення про звільняння її з роботи, було скликано та проведено з порушенням вимог статуту кооперативу.
В результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату, тому позивачка вважає, що відповідач зобов’язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також незаконними діями відповідача, порушенням її трудових прав, їй було завдано і моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, оскільки позивачка втратила душевний спокій, постійно перебувала в роздратованому стані. Позивачка не може знайти нормальної роботи, адже в її трудовій книжці не зазначена дата звільнення. Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 5 000 грн.
Тому позивачка просила суд скасувати протокол № 4 загальних зборів ОК «Ори зон» від 12 травня 2011 р., поновити її на роботі, стягнути на її користь з ОК «Оризон» середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5 000 грн. завданої моральної шкоди.
15 серпня 2011 р. ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою до ОК «Ори зон» про поновлення на роботі, в якій зазначила, що копію наказу про звільнення та трудову книжку із записом про звільнення їй не було видано.
Позивачці стало відомо, що її звільнено з роботи з 26 травня 2011 р. за ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, яке нібито мало місце 16 лютого 2011 р.
Оскільки до застосування дисциплінарного стягнення у неї не брали письмових пояснень, а під час обрання виду дисциплінарного стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, та її попередню роботу, ОСОБА_6 просила суд визнати незаконним наказ № 2-к від 26 травня 2011 р., поновити її на роботі, стягнути з ОК «Оризон» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2011 р.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2011 р. позовні заяви було об’єднано в одне провадження, до участі в справі як третю особу залучено голову правління ОК «Оризон».
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 вересня 2011 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним наказ голови правління ОК «Оризон» № 2-к від 26 травня 2011 р. про звільнення ОСОБА_6 з посади го лови правління ОК «Оризон». Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді голови правління ОК «Оризон».
Стягнуто з ОК «Оризон» на користь ОСОБА_6 3054,54 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. мо ральної шкоди, а всього 4554,54 грн. Стягнуто з ОК «Оризон» на користь держави 26,08 грн. судового збору, на користь Смілянського УДК – 61,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОК «Оризон» подав апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_6 було звільнено з роботи з посади голови правління обслуговуючого кооперативу «Оризон» згідно з наказом № 2-к від 26 травня 2011 р. за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків.
При цьому в наказі не було зазначено в чому полягає одноразове грубе порушення ОСОБА_6 трудових обов’язків, а зазначено про встановлення незадовільного стану утримання житлового будинку № 93/39 по вул. Свердлова в м. Смілі, що знаходиться на обслуговуванні ОК «Оризон» та посилання на п. 7.4.1. Статуту кооперативу, яким визначено відповідальність голови кооперативу за недоліки у роботі, які він допустив при виконанні покладених на нього обов’язків.
Між тим, згідно з вказаним пунктом Статуту кооперативу голова правління кооперативу: виконує рішення правління кооперативу, яке він очолює; забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу; діє без доручення від імені кооперативу, представляє його перед третіми особами та у судових органах; укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами кооперативу відповідно до затвердженого кошторису.
Яке одноразове грубе порушення покладених на неї зазначеним пунктом обов’язків допустила ОСОБА_6 в наказі не наведено.
В наказі також міститься посилання на рішення загальних зборів кооперативу від 12 травня 2011 р. про звільнення позивачки з роботи у зв’язку з недовірою. Однак в наказі підставою звільнення з роботи вказано саме одноразове грубе порушення покладених на неї Статутом обов’язків.
Не надано відповідачем в ході розгляду справи належних доказів і на підтвердження підстав для звільнення позивачки у зв’язку з втратою довіри.
Крім того, судом встановлено, що позивачка з 11 по 25 травня 2011 р. перебувала на лікарняному, а загальні збори членів кооперативу про її звільнення у зв’язку з недовірою були проведені 12 травня 2011 р., тобто в період її непрацездатності, доказів про те, що вона в установленому порядку була повідомлена про час і місце проведення загальних зборів відповідачі суду не надали.
При звільненні ОСОБА_6 з роботи не було дотримано вимог ч. ч. 1, 3 ст. 149 КЗпП України, до застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи у неї не було відібрано письмові пояснення, при обранні виду дисциплінарного стягнення не було враховано ту обставину, що згідно з покладеними п. 7.4.1. Статуту кооперативу на позивачку обов’язками вона не несе відповідальність за незадовільний стан утримання будинку, який обслуговує кооператив, не було враховано і ступінь тяжкості вчиненого нею проступку.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_6, поновив її на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та заподіяну їй необґрунтованим звільненням моральну шкоду.
Під час розгляду справи в апеляційному суді також було встановлено, що рішення суду в частині поновлення на роботі відповідачем було виконано 7 вересня 2011 р. Проте вже 8 вересня 2011 р. рішенням загальних зборів членів кооперативу ОСОБА_6 знову звільнена з роботи.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права з посиланням на те, що норми КЗпП України не поширюються на правовідносини сторін, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у самому наказі про звільнення ОСОБА_6 з роботи міститься посилання на ст. ст. 36, 41 КЗпП України.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 3, і 221 КЗпП, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.
Посилання апелянта на безпідставне стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стягнення таких сум передбачено ст. ст. 235, 2371 КЗпП України.
Визначені судом розміри середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди апелянтом не оскаржуються і жодними доказами спростовуються.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду, постановленого відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОК «Оризон» відхилити, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 7 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Обслуговуючого кооперативу «Оризон» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :