АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-2569/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51, 53 Манько М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівСіренка Ю.В., Трюхана Г.М.
при секретаріОстапенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ФОП ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, вивчивши матеріали справи,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 11 липня 2011 р. звернулася в суд із позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.
В позовній заяві вказувала, що з 14 січня 2009 р. по 30 вересня 2009 р., з 1 травня 2010 р. по 31 січня 2011 р. та з 23 лютого 2011 р. по 30 квітня 2011 р. офіційно працювала у ФОП ОСОБА_6 продавцем. За цей час вона неодноразово була прийнята та звільнена відповідачкою з цієї посади: двічі за згодою сторін, а останній раз, 30 квітня 2011 р. – за недовіру.
Позивачка зазначала, що відповідачка жодного акту який би свідчив про порушення нею умов трудового договору не складала, не було встановлено й іншого факту вчинення будь якого розкрадання, хабарництва чи то інших корисливих правопорушень. Відповідачка порушила умови та порядок звільнення, безпідставно та необґрунтовано внесла запис до її трудової книжки чим фактично припинила трудові відносини, що не передбачалося трудовим договором.
З наказом про звільнення вона не ознайомлена, жодних дисциплінарних стягнень щодо неї не було застосовано.
17 квітня 2011 р. вона подала заяву про звільнення за згодою сторін з 1 травня 2011 p., на що 30 квітня 2011 р. отримала трудову книжку, ознайомившись з якою була поставлена перед фактом про звільнення з роботи через недовіру.
На день звільнення, відповідачка по справі розрахунок не зробила, який мала зробити, нарахувавши позивачці заробітну плату за період з 23 лютого 2011 р. по дату звільнення. За вказаний період позивачка взагалі не отримувала заробітної плати, а відповідачка лише обіцяла їй, що найближчим часом розрахується в повному обсязі.
Позивачка неодноразово зверталась до відповідачки відносно надання довідки про нараховану та виплачену заробітну плату, але керівництво та бухгалтер постійно за різними причинами відмовлялись надати їй таку довідку.
У зв’язку із вчиненням відповідачкою протиправних дій, невиконання умов трудових договорів та порушення прав позивачки, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідачки, у нехтуванні відповідачкою законних прав позивачки на відпустку, заробітну плату за договором, у незаконності дій відповідачки щодо невиконання умов договору стосовно оплати праці починаючи із лютого місяця 2011 р. та по дату звільнення
Всі ці обставини значно підсилюють психологічне розчарування позивачки, можливості відновлення її прав, через такі дії відповідачки. З моменту виникнення такого протиправного ставлення відповідачки до неї, вона перебуває в сумнівах щодо добровільного відновлення порушених законних прав, постійно відчуває психологічний дискомфорт розуміючи про можливі проблеми які можуть виникнути у неї при наступному її працевлаштуванні на інше місце роботи та будучи безробітною, вимушена за захистом та відновленням своїх прав постійно їздити за межі місця свого проживання. Завдану відповідачкою моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 4 809,37 грн.
Тому позивачка просила суд зобов’язати відповідачку внести до трудової книжки запис про звільнення з посади продавця за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП, стягнути з відповідачки на її користь 2083,10 грн. невиплаченої заробітної плати та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4809,37 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2011 р. позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано ФОП ОСОБА_6 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_7, скасувавши запис № 12 від 30 квітня 2011 р. та внести новий запис: «звільнена з займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України».
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1000 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 7,65 грн. судового збору та на користь Смілянського відділення ГУДКУ в Черкаській області – 18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 700 грн. витрат на правову допомогу, на користь держави – 43,35 грн. судового збору та на користь Смілянського відділення ГУДКУ в Черкаській області – 102 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду ФОП ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить про скасування рішення в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди в сумі 1000 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 150 грн., ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 також подав апеляцію на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2011 року та просив його скасувати, ухваливши нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7, оскільки рішення суду в повній мірі не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ФОП ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_7, представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 повинна бути відхилена, апеляційна скарга представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення і рішення суду повинно бути змінено в частині розподілу між сторонами судових витрат, виходячи з наступного.
Покладаючи на позивачку обов’язок про відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу та стягуючи з позивачки на користь держави частину судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд послався на ст. 88 ЦПК України.
Між тим, згідно з ч. 2 ст. 88 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що діяв на час ухвалення рішення суду, від сплати державного мита звільняються позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Ч. 3 ст. 81 ЦПК України, що діяла на час розгляду справи, передбачено, що не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладається на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.
Виходячи з положень наведених вище норм процесуального права та враховуючи ту обставину, що позивачка звернулася до суду з позовом про захист її порушених трудових прав і її позов було частково задоволено, колегія суддів приходить до висновку про те, що судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
У зв’язку з наведеним рішення суду в цій частині підлягає зміні: з ФОП ОСОБА_6 на користь держави підлягає стягненню 8 грн. 50 коп. судового збору, на користь Смілянського відділення ГУДКУ в Черкаській області – 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь ОСОБА_7 150 грн. витрат на правову допомогу.
З мотивувальної частини рішення та абзацу 6 резолютивної частини рішення суду підлягає виключенню вказівка про стягнення з позивачки на користь відповідача суми витрат на правову допомогу та на користь держави судового збору і витрат на ІТЗ.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що внаслідок порушення трудових прав позивачки - необґрунтованого звільнення її з роботи з підстав втрати довіри, позивачці було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях і переживаннях з приводу негативних наслідків її звільнення з роботи з наведених підстав, відсутності роботи і засобів до існування, позбавлення можливості вести звичний для неї спосіб життя, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру і тривалості моральних страждань та виходячи з засад розумності і справедливості.
Правильно, на думку судової колегії, судом визначено і розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, виходячи з часу та об’єму наданої правової допомоги і враховуючи те, що позов ОСОБА_7 суд задовольнив частково. Іншого розрахунку таких витрат, які б спростовували висновки суду в цій частині вимог, сторонами ні в апеляційних скаргах, ні під час розгляду справи в апеляційному суді не надано.
Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_8 з приводу не розгляду судом та не ухвалення рішення в частині вимог позивачки про визнання незаконними дій відповідача щодо її безпідставного звільнення також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки трудові спори вирішуються судами в позовному провадженні і суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, звільнивши ОСОБА_7 з роботи без законних підстав, порушив її трудові права, тому ухвалив рішення про поновлення трудових прав позивачки, внесення змін до її трудової книжки, зобов’язав відповідача скасувати запис в її трудовій книжці № 12 від 30 квітня 2011 р. і внести до трудової книжки позивачки новий запис про звільнення з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Ступінь вини відповідача у звільненні позивачки з роботи з порушенням норм трудового законодавства була врахована судом і при ухваленні рішення в частині часткового задоволення її позову про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду в цій частині, а саме: частині зобов’язання ФОП ОСОБА_6 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_7 про підстави звільнення позивачки з роботи сторонами не оскаржується.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди змінити в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_6 витрат на правову допомогу та на користь держави судового збору і витрат на ІТЗ.
Абзац 5 рішення викласти в наступній редакції: Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору і на користь Смілянського відділення ГУДКУ в Черкаській області 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Абзац 6 рішення суду змінити, виключивши з нього вказівку про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу і на користь держави судового збору та витрат на ІТЗ та стягнувши з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 150 (сто п’ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :