АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-3491/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Задорожній В.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНерушак Л.В.
суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,-
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
24 лютого 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що вони мають статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушені були звернутися до суду за захистом своїх прав та просили визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною; зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009 роки в сумі 5132,10 грн. та нараховувати її в подальшому.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо виплати позивачам щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , починаючи з 03 березня 2009 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити нарахування та доплату ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щомісячної соціальної допомоги дитині війни як різницю між 30 % мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з 03 березня 2009 року по день набрання рішенням законної сили та здійснювати в подальшому нарахування та виплату позивачам щомісячної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт посилається, що постанова Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2010 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова зміні, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є «дітьми війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» зокрема п.12 ст.71, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнанні неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачі мали право на отримання державної соціальної допомоги.
Внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року було визнано неконституційними.
Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Таким чином з 22.05.2008 року відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, був зобов’язаний нараховувати позивачам підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, і додаткового рішення законодавчого органу про відновлення попередньої редакції Закону, жоден нормативно-правовий акт не передбачає.
Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти, оскільки згідно частини 2 ст.3 Закону № 2195-1У державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано судом не взяті до уваги, так як питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Разом з тим, суд, при вирішенні даного спору, безпідставно визначив період з 03 березня 2009 року., не звернувши уваги, що позивачі звернулися до суду з позовами 24.02.2010 року, постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Судом першої інстанції помилково задоволено позов про стягнення щомісячної соціальної допомоги в подальшому.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни рішення суду є правильне по суті вирішення питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, вимоги апелянта в частині застосування строків позовної давності колегія суддів вважає, такими, що підлягають до задоволення.
В решті, доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області – задовольнити частково.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – змінити.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 24 лютого 2009 року по день винесення постанови.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає чинності через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :