АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-2505/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2, 5 Пироженко В.Д.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л.Ф.

суддівТрюхана Г.М., Міщенка С.В.

при секретаріОстапенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради про захист права на земельну ділянку, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6, ОСОБА_7 11 квітня 2011 р. звернулися в суд із позовом до Черкаської міської ради про захист права на земельну ділянку, мотивуючи тим, що 5 травня 2008 р. вони подали до Черкаської міської ради заяву про передачу у власність земельної ділянки під домоволодінням по вул. Кавказькій, 137 в м. Черкаси площею 1950 кв.м., в тому числі 1000 кв. м - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і 950 кв. м - для ведення індивідуального садівництва.

10 червня 2010 р., з порушенням строків, встановлених ч. 4 ст. 118 ЗК України, Черкаська міська рада винесла рішення № 5-688, п. п. 1.6, 1.6.1 яким, без жодних обґрунтувань, надала 1000 кв. м безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та 950 кв. м в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з подальшим викупом.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2010 р. визнано неправомірним п. п. 1.6, 1.6.1 вищевказаного рішення Черкаської міської ради та в цій частині рішення міськради скасовано.

Позивачі вказували, що відповідач, діючи всупереч вимогам ч. 4 ст. 118, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 121 Земельного кодексу України, які визначають строки розгляду клопотань по питаннях приватизації землі, та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, порушив їх право на землю.

Тому позивачі просили суд визнати за ними право приватної власності на земельну ділянку під домоволодінням за адресою: м. Черкаси, вул. Кавказька, 137, площею 1950 кв. м, в тому числі: 1000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 950 кв. м для ведення індивідуального садівництва.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2011 р. позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради про захист права на земельну ділянку залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення їх позову, посилаючись на те, що рішення суду  ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника Черкаської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ і міст.

Згідно із ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Ч. 1 ст. 81 ЗК встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г1) виділення в натурі ( на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Ч. 1 ст. 116 ЗК визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого  самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Ст. 158 даного Кодексу передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Інші земельні спори вирішуються органами місцевого самоврядування та органами влади в межах їх повноважень і у разі незгоди власників землі або землекористувачів з їх рішеннями з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

З матеріалів справи та пояснень сторін в апеляційному суді вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 являються землекористувачами земельної ділянки, на якій розташоване належне їм на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1, розміром 1950 м2. 5 травня 2008 р. вони звернулися до Черкаської міської ради з заявою про приватизацію вказаної земельної ділянки.

Рішенням Черкаської міськради від 10 червня 2010 р. (п. п. 1.6, 1.6.1) їм було надано безоплатно у власність 1000 м2 зазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та для цих же цілей 950 м2 в оренду на 5 років з подальшим викупом.

Дане рішення міськради відносно позивачів постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2010 р. було визнано неправомірним та скасовано.

Після скасування рішення міськради від 10 червня 2010 р. по заяві ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про приватизацію належної їм на праві постійного користування земельної ділянки органом місцевого самоврядування рішення не приймалося.

Згідно з наведеними вище положеннями земельного законодавства передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у їх користуванні, із земель територіальних громад у містах, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, і тільки у разі незгоди з рішенням органу місцевого самоврядування з питання земельних ресурсів, спір вирішується в судовому порядку.

За наведених обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачам у задоволенні їх позову про захист права на земельну ділянку шляхом визнання за ними права власності на вказану земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 наводять ті ж доводи, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції, які перевірялись судом і їм була дана належна оцінка.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Черкаської міської ради про захист права на земельну ділянку залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :